Антикризовий міністр

На Олега Шамшура, в разі його призначення міністром, чекає багато викликів© УНІАН
Погляди 18 березня, 2009, 18:24 1047
Додати до обраного
Новому голові МЗС доведеться долати кризу в зовнішній політиці України.

Новому міністру закордонних справ України доведеться стати, певною мірою, антикризовим менеджером у зовнішній політиці.

Якщо, звичайно, у парламенті знайдуться голоси для затвердження президентської кандидатури.

Антикризовість нового міністра пояснюється не тільки впливом фінансової кризи, хоча вона і вдарила по українській дипломатії. Головному дипломату країни доведеться вести переговори з іноземними партнерами на тлі тотальної недовіри до українського керівництва. Мова фактично йде про м'яку ізоляцію українського президента. Новий міністр опинився серед проблем, які дуже складно вирішити. В значній мірі подолання цих викликів залежить не стільки від його зусиль, скільки від можливостей українського керівництва спільно представляти зовнішню політику.

Виклик перший. Міністр на шпагаті. Європейські дипломати в неформальних розмовах зізнаються, що сприйняття нового міністра за кордоном значною мірою залежатиме від того, чи зможе він порозумітися з прем'єр-міністром і президентом одночасно. Юлія Тимошенко демонстративно проводить паралельну зовнішню політику. При секретаріаті Кабміну існує свого роду "Міні-МЗС" - координаційне бюро європейської і євроатлантичної інтеграції. Прем'єр-міністр дозволяє собі на міжнародному рівні робити заяви, які розходяться з позицією президента і МЗСу. Так було, наприклад, на Мюнхенській конференції з безпеки, коли Юлія Володимирівна фактично заявила про невчасність інтеграції країни в НАТО. Чи зможе новий міністр у таких умовах налагодити відносини з прем'єром?

Запропонований президентом кандидат Олег Шамшур - поза сумнівом, досвідчений дипломат, держслужбовець зі стажем. Він звик працювати непомітно, його попередня робота (і на посаді замміністра закордонних справ, і на посаді посла в США) показала, що він - більше людина справи, а не слів. Ця непублічність і обережність може допомогти йому налагодити відносини з прем'єром. Проте він не зайде в цьому налагодженні діалогу настільки далеко, щоб, наприклад, відмовитися від просування країни в НАТО, від виконання рішень президента. А саме Віктору Ющенку головний дипломат країни підзвітний насамперед. Звідси і висновок: рано чи пізно шпагатовий підхід може дати збій.

Виклик другий. Складний сусід. Олег Шамшур через свою непублічність залишається для іноземних партнерів міністром - чистим аркушем. Навколо Тарасюка імідж за кордоном давно сформувався: євроатлантист, який дотримується жорсткої лінії відносно Росії. Шамшура в Росії не знають, до нього придивлятимуться, стежитимуть за кожним словом. Здавалося б, це відкриває перед можливим главою МЗСу реальні шанси згладити гострі кути у відносинах між Україною і Росією. Але сподівання на це дуже малі. Йому у будь-якому випадку доведеться впроваджувати ті напрями зовнішньої політики, які викликають в Москві роздратування.

Будь-яка людина в кріслі міністра закордонних справ, яка виконуватиме базові документи країни, що стосуються просування країни в НАТО, викличе роздратування в Кремлі. Хоча були й виключення: Арсеній Яценюк, який очолював МЗС на початку 2007 року, зумів збити високий градус напруги у відносинах із Росією. І йому доводилося працювати у дуже складних умовах: у той час уряд очолював Віктор Янукович, чиї стосунки з президентом також були далекі від ідеальних.

Олег Шамшур міг би скористатися "яценюківським" підходом: уміння проявляти гнучкість, залишаючись при цьому принциповим. Хоча не факт, що те, що дозволено Арсенію Петровичу, дозволятимуть Олегу Владиславовичу. До того ж, за часів Яценюка не було війни Росії проти Грузії (президент і МЗС тоді підтримали однозначно Тбілісі), не було і газової війни. Проблеми незабутого минулого у відносинах з Росією перейдуть в спадок новому голові МЗСу. Хоча спад активності України у натівському напрямі може, як мінімум, відбитися і на тональності російських дипломатів відносно Києва.

Виклик третій. НАТО тисне "паузу". В період президентської кампанії натівська тема в Україні може серйозно загостритися. МЗСу України на фоні навколонатівських суперечок між політиками буде дуже складно вести діалог з Альянсом. Скоріш за все, українським дипломатам доведеться вибрати формат: тихіше їдеш, далі будеш. Одна з причин: бюджетом передбачені дуже маленькі кошти на проведення інформаційної роботи з приводу нашої інтеграції в НАТО. Українські дипломати говорять зі стурбованістю, що уряд може не виділити навіть і цих грошей. У відносинах України і Альянсу, схоже, настає період своєрідної паузи, канікул - НАТО необхідно вирішити масу внутрішніх проблем (трансатлантична єдність, Афганістан).

Не виключено, що ця пауза продовжиться до президентських виборів в Україні. Можливо, тому українську делегацію не запросили на саміт НАТО в Німеччині та Франції, який відбудеться на початку квітня. Представники Альянсу говорять, що "це ювілейний, домашній саміт", на нього будуть запрошені лише члени НАТО. Пояснення вельми спірне. На ювілейний саміт Альянсу в квітні 1999 року гості все ж були запрошені (у ньому брав участь Леонід Кучма). Тому є підстави вважати, що Альянс вирішив провести саміт у форматі "міжсобійника", щоб нікого не приховувати перед українськими колегами.

Що сьогодні НАТО може запропонувати Україні? Нічого, окрім того, що вже запропонувало. Який би тоді зчинився галас у пресі? Відповідь очевидна: Україна знову програла, її не беруть в НАТО, не дають ПДЧ і так далі. По суті, саміти НАТО стали дуже заполітизованими: певно, Альянс вирішив зменшити рівень цього заполітизовування, не запрошуючи чужаків. Максимум, якого може добитися Україна цього року в натівському напрямі, - ефективне виконання цілей, які будуть передбачені новим інструментом співпраці нашої країни і НАТО - Річною національною програмою. Це, здебільшого, непомітна, тиха робота. Але її результатами можна буде скористатися вже через рік: з конкретними досягненнями все ж легше вести переговори про подальше поглиблення співпраці. Якщо, звичайно, Україна і НАТО не втратять цікавість одне до одного після президентських виборів в нашій країні.

До того ж важливо - якщо не збільшити кількість прихильників НАТО серед українців, то хоча би не зменшити. Але це більше не до МЗСу, а до вітчизняних політиків.

Виклик четвертий. ЄС вимагає непомітної роботи. Якщо НАТО тільки бере паузу у відносинах із Києвом, то ЄС узяв її вже давно: ні про яке членство в Євросоюзі не може й мови бути найближчими роками. Але це не означає, що на цьому припиняється і робота з Брюсселем. Наприклад, незабаром стартує нова програма співпраці зі східними сусідами ЄС - "Східне партнерство". У самому Євросоюзі поки не зовсім уявляють, як вона працюватиме. Але зрозуміло одне: участь в ній передбачає підготовку маси документів: про зону вільної торгівлі, про відміну візового режиму і тому подібне...

Перед українськими дипломатами вже стоїть завдання підготувати угоду про асоціацію з ЄС. Віктор Ющенко нещодавно заявив про те, що угода про асоціацію буде підписана восени цього року. Хоча над цим документом ще працювати й працювати. Європейські дипломати говорять, що все залежатиме від української сторони: наскільки вона буде наполегливою і послідовною в своїй роботі. "Це робота не для звіту перед ЗМІ. Вона не додасть новому голові МЗСу популярності. Результати цієї роботи можуть бути помітні лише через роки", - відзначив дипломат однієї держави - члену ЄС. Очевидно, що у Олега Шамшура не повинно виникнути у цьому плані проблем. Хоч би тому, що він - відмінний фахівець в європейських справах, за час свого перебування заступником міністра закордонних справ він якраз займався відносинами між Україною і ЄС.

Чи доведеться Шамшуру вирішувати проблему з євроізоляцією Ющенка? Відомо, що президентові України кілька разів в зустрічі відмовив його французький колега Ніколя Саркозі. Багато журналістів і експерти відразу зробили висновок, що з нашим президентом більше не хочуть мати справу в Європі (особливо в її західній часиніі). Хоча, до речі, самі європейські дипломати зі здивуванням реагують на питання про ізоляцію Ющенка. Якщо передбачити, що це створений журналістами міф, то його зможе розвіяти хіба що зустріч Віктора Андрійовича з французьким президентом. У цьому плані МЗСу є над чим попрацювати.

Виклик п’ятий. Чи зустрінеться Обама з Ющенком? Напевно, найлегше Олегу Владиславовичу буде в американському напрямі. Як би не було - американський вектор для нього став за останні три роки майже рідним. Інша справа, наскільки цікавість України до розвитку відносин зі США знаходитиме взаємність за океаном. Американські дипломати наполягають: ні про що не переймайтеся, Україна - дуже важлива країна, щоб про неї забули в Москві, Брюсселі або Вашингтоні.

"Потепління відносин з Росією не означає охолодження співпраці з Києвом", - наполягають американці у неформальних розмовах. Екс-міністр Володимир Огризко в інтерв'ю розповів, що МЗС зараз працює над підготовкою зустрічі Віктора Ющенка і Барака Обами. Дипломат не виключив, що вона може відбутися вже в квітні. Для МЗС України - це чималий виклик. По-перше, треба переконати Обаму в доцільності його зустрічі з Ющенком. По-друге, погодити час зустрічі: зараз графік американського президента надто насичений. Цікаво також, з ким першим зустрінеться американський лідер - з президентом Росії або України? Дипломатія, звичайно, не спортивні змагання, але в ній завжди мають велику вагу сигнали. Ряд зустрічей з Ющенком і Мєдвєдєвим якоюсь мірою свідчитиме і про пріоритети адміністрації Обами.

Виклик шостий. Головний. Проблем перед Шамшуром постає, насправді, чимало. Головна з них наразі - пройти затвердження парламентом. Поки що ситуація виглядає таким чином, що Верховна рада не в захваті від його кандидатури. Не тому, що Олег Владиславович - поганий фахівець, а лише через помсту президентові. Викликів від цього менше не стане. Але позиції України на міжнародній арені в черговий раз послабить.

За матеріалами "Главред".

Дізнавайтеся головні новини першими — підписуйтесь на наші push-сповіщення.
Обіцяємо повідомляти лише про найважливіше.

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Погляди 18 березня, 2009, 18:24 1047
Додати до обраного
Всього коментарів: 0
Вибір редакції