Астенічний синдром

"Металіст" - "Шахтар". Орєхов призначає пенальті в ворота харків'ян© ФК "Шахтар"
Все стало на свої місця. І від цього чомусь прикро. Бо "третя сила", що була ще вчора реальністю, вкотре лопнула, немов мильна булька.

Хронічно втомлений "Металіст" безбарвно капітулював перед "Шахтарем", пропустивши того на другу сходинку. Хронічно перспективний запорізький "Металург", хильнувши "біло-блакитної" крові, все ж капітулював перед "Динамо", зробивши чемпіонські претензії команди Сьоміна ще вагомішими. Все стало на свої місця. І від цього чомусь прикро. Бо "третя сила", що була ще вчора реальністю, вкотре лопнула, немов мильна булька.

Всі результати 20-го тура Прем'єр-ліги.

Розрекламовані часто викликають підвищену увагу, проте найчастіше цю увагу не виправдовують. Бо окрім власне реклами та жменьки фарту за душею нічого не мають. І коли настає час не раптових кавалерійських набігів, а монотонної та тривалої окопної війни, в їхніх руках виявляється лише щит. Мечем тут навіть не пахне.

Для харківського "Металіста" суцільним десертом був минулий рік, упродовж якого команда зуміла стрибнути вище голови. Чому вище? Передовсім тому, що суто спортивні результати команди при всіх тих епітетах не підкріплювалися реальним кадровим підґрунтям. Будемо відвертими: за рівнем виконавців харків’яни поступалися не тільки "Шахтарю" та "Динамо", а й ще кільком загальновідомим колективам.

Ці результати, місцями несподівані, фрагментами сенсаційні, а десь і закономірні, вимагали, як у старій шкільній програмі, закріплення. Бодай у вигляді кадрових ін’єкцій. Проте ті селекційні вкраплення, котрі, вочевидь, мали претендувати на роль підсилення, такими не стали. Та й навряд чи могли стати. Більше того, у цієї команди – як раніше у донецького "Металурга", а ще раніше у дніпропетровського "Дніпра" – зовсім не виявилося хоча б третьосортного запасу в повному розумінні цього слова, такого собі мінімально потрібного рівня міцності, який найчастіше йменується класом. Емоційний підйом, гра від суперника – це непогано. Малими дозами. Проте задля досягнення чогось більшого, окрім третього місця, цього явно малувато. Тому й маємо те, що маємо. А природа, як відомо, пустоти не терпить.

І, на жаль, будні не забарилися. За попередні успіхи довелося розраховуватися нинішніми невдачами. Ще вчора "Металіст" (хоча й суто формально, та все ж) міг претендувати навіть на першу сходинку, нині ж він програв боротьбу й за другу. Все стало на свої місця. Третьої сили, про яку так багато говорили й писали, як не було, так і немає. І хоча до спазмів у печінці можна доводити, що хтось чи щось "дружать" проти того, аби "Металіст" боровся за дві перші сходинки, все ж варто визнати, що сама команда до цього виявилась неготовою.

У двох попередніх зустрічах проти "Динамо" команда Маркевича якщо й могла на щось претендувати, так це максимум – на нічию. "Жовто-сині" поступилися опоненту практично в кожній змагальній іпостасі. І навіть далеко не безгрішні "товариші в чорному" Годулян та Райлі загалом не вплинули на загальну картину харківської безнадії.

У зустрічі проти "Шахтаря" Харків також міг претендувати в ліпшому разі на поділ очок. Але й це – суто теоретично. Бо практично, якщо відмовитися від напіввідтінків, "Металіст" зіграв на порядок гірше за свого безпосереднього конкурента. А після того, як черговий, уже третій за ліком "справедливий" арбітр украв у харківської команди надію (цього разу у вигляді не зарахованого м’яча), вона просто склала зброю. Ні кадрових, ні тактичних, ні тим більше емоційних передумов для переінакшення існуючого положення "Металіст" не зробив. Не зумів зробити. Не зміг. Бо свій максимум, пік, бенефіс команда вже пройшла.

Тепер має початися падіння. І лише від одного "Металіста" буде залежати, наскільки тривалим і глибоким буде це падіння. Якщо команда зможе підвестися, зростися, стати сильнішою, то ці невдачі її зайвий раз загартують. Як свого часу "Шахтар". А свого – "Динамо".

Після чого треба буде з новою силою та наснагою думати про нову кров, нову мету, нову тактику. Якщо ж ні – то грош їй ціна.

Рівно така ж ціна, як і нинішнього донецького "Металурга". Чи ще більш вдалий приклад – "Дніпро". Як на мене, дніпропетровці за кадровим потенціалом та можливістю варіювати цим самим потенціалом можуть певною мірою "тягатися" навіть з двома визнаними лідерами, не кажучи вже про "Металіст". Чому вони цього не роблять – либонь, це й для самого Коломойського загадка. Ну не змогла команда за часів Протасова стати третьою силою – хіба це привід одразу ж на неї "забити"? Особисто я не вірю, що Ігор Валерійович такий вже слабкодухий. Бо якщо судити з його бізнесових справ, то радше навпаки. То в чому тоді справа? У тих, хто безпосередньо керують "Дніпром"? Цілком може бути. Хоча й це тільки половина справи. Адже є ще ті, хто безпосередньо беруть участь у процесі. Якщо головний тренер такої команди після відверто бездарної домашньої зустрічі проти аутсайдера (маю на увазі "Іллічівець") на весь голос заявляє, що він задоволений грою, то можна лише здогадуватися, як мало потрібно Безсонову, щоб вважати себе щасливим. Боюсь навіть уявити, що б говорив Володимир Васильович, якби його підопічні випадково (інакше просто не вийде) у когось виграли. Мабуть, усі кози були б у золоті, а цап у намисті. Невже це саме той, хто потрібен "Дніпру"? Ніколи не повірю. Бо не розрекламований, не тамтешній, не іменитий, не фартовий врешті-решт. Господи, на якій же підставі ви його туди запросили, Ігоре Валерійовичу? Чи все ж запрошували не ви?

Хоча особисто я не вірю, що на таку резонансну посаду можна потрапити без згоди верховного господаря. Він хоча й далеко, але в курсі. Коломойський, Ахметов, Суркіс – цих панів навряд чи можна назвати байдужими до проектів, під якими стоїть їхні прізвища. Так чи інакше, це їхні кошти, їхній імідж. А значить – і їхня особиста відповідальність. Навіщо їм зайвий раз поставати в ролі вдови, котра сама себе висікла?

Одначе з цього приводу, себто в контексті тієї злощасної вдови, згадалося дещо інше. Кілька днів тому розпорядженням першого віце-президента ФФУ Бандурка (читай - Суркіса) було відсторонено від виконання службових обов’язків голову комітету з питань стадіонів Бориса Воскресенського. Відсторонено за сумновідомий матч водного поло "Львів" – "Металіст". Формально – за поданням президента "Металіста" Ярославського, фактично – через невдачу (неперемогу) харківського клубу. Винним у тому, що металісти в болотному запливі не зуміли здолати сіромах із міста Лева, виявився один Воскресенський. Який і позбувся хвоста разом із головою. Вам не видається це дивним?

Скажу навіть більше: напередодні матчу "Львів" – "Металіст" арена в Добромилі приймається як придатна до змагань Прем’єр-ліги. Що, тоді Бандурко (читай - Суркіс) не знали, у якому стані перебуває цей сільський стадіончик? Мали знати! Але він був допущений до змагань. Що, його допустив на свій страх та ризик Воскресенський? Та не смішіть капці Рикуна! Борис Михайлович давно забув, що таке страх. Не кажучи вже про ризик. Це такий чолов’яга, котрий без вказівки зверху палець об палець не вдарить. До того ж, шановні, рішення про проведення чи не проведення гри приймає безпосередньо арбітр зустрічі. Та, певною мірою, делегат матчу. А ці товариші – анітелень. Як, між іншим, і ті, хто безпосередньо дозволив проводити зустріч "Арсеналу" проти "Харкова" на тренувальній базі "Динамо". До речі, за цей матч нікого не покарано. Тому, що Данилов особисто не попрохав Суркіса? І ще: хтось вірить, що дві команди зіграли офіційну зустріч на тренувальній базі третьої сторони без згоди (також офіційної) нашої футбольної Федерації? Казочки це все. Для приїжджих. У ліпшому випадку.

Так що доцільність зняття Воскресенського при всій його візуальній причетності така ж, як і, приміром, відповідальність Коломойського безпосередньо за гру "Дніпра". Просто мали знайти стрілочника. І його безболісно знайшли. А самі залишились при цьому білі та пухнасті...

А ми в таких умовах чекаємо на появу третьої сили...

Немає її, цієї сили. Не може бути в таких умовах. Бо навіть так звана друга сила вимушена процвітати лише в резервації. Не кажучи вже про решту. Там панують апатія, байдужість і тотальна втома. Астенічний синдром, словом.

Тому не запитуйте, по кому подзвін...

Дізнавайтеся головні новини першими — підписуйтесь на наші push-сповіщення.
Обіцяємо повідомляти лише про найважливіше.

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 3
Вибір редакції