Аванси та реверанси

"Шахтар" переміг у "дербі"© ФК "Шахтар"
На саму Паску відбулося одразу декілька резонансних футбольних подій. Причому таких, що далеко виходять за рамки звичності й буденності.

Луческу несподівано залишається в "Шахтарі", "Динамо" закономірно програє в Кривому Розі, "Кривбас" очікувано святкує ювілей, футбольним суддям закономірно і водночас несподівано захотілося стати колядувальниками – черговий тур національного чемпіонату замість звичної коротенької новели не вмістився і в рамки широкоформатної повісті. На те він і Великдень?

Зазвичай, на Великдень футбольне життя затихає. Й не лише футбольне. В усякому разі, у нас так практикувалося до цього року. Знаю достеменно, що в минулих сезонах організатори змагань спеціально виносили цей день за дужки, не призначаючи на нього матчі чемпіонату та першостей. Пригадую, навіть самі футбольні клуби ініціювали на цю дату футбольний піст. Чому цього разу негласне правило було знехтуване, а футбольне життя буяло й буянило – можна лише здогадуватися. Мабуть, наші футбольні діячі таким чином поспішають скрізь встигнути. Не задумуючись, що десь таки обов’язково можуть запізнитися...

Проте дану тему розвивати не будемо. Надто вона всеохоплююча і значима. І занадто дрібними всі ми будемо в її обрамленні. Цісарю – цісареве, а бичку – ну, самі знаєте...

А тим часом в переддень, а то й на саму Паску відбулося одразу декілька резонансних футбольних подій. Причому таких, що далеко виходять за рамки звичності й буденності. Може, цей день має магічний вплив не лише на парафіян?

Мірча Луческу
ФК "Шахтар"
Мірча Луческу залишається у Донецьку до 2011-го
Отже, в першу чергу, на все горло, в повний зріст і з пієтетом маємо констатувати, що Мірча Михайлович Луческу залишається в "Шахтарі". Ще як мінімум на два роки. Навіть не знаю, плакати чи сміятися з цього приводу. Себто нейтрального ставлення до цієї події не може бути за визначенням. Те, що Мірча Михайлович посів своє, особливе місце в пантеоні донецького "Шахтаря" і всього українського футболу – безсумнівно. З точки зору результатів і здобутків передовсім.

Проте, в той же час, з точки зору потенціалу і можливостей донецького "Шахтаря" Мірча Михайлович, здається, не зробив і половини того, що мав і міг зробити. Більше того, як мені (й не лише мені) здалося, сам румунський Містер за останній рік-півроку морально підготувався (і підготував загал) до того, що його час залишити Донецьк настав. Луческу стомився. Причому не тільки морально, а й фізично. І це було видно неозброєним поглядом. Як і відсутність мотивації чи прогресу його команди. Особисто мені видається все це зрозумілим і однозначним. Якщо людина зробила все, що могла, що вміла, а нині просто, даруйте, вичерпалася, її треба відпустити. Тому що за інакшого сценарію буде лише гірше. Не тільки працівникові, а й роботодавцю. Як мовиться, нічого особистого, тільки бізнес. І навіть не збираюся вислуховувати аргументи на кшталт "Луческу вивів "Шахтар" до півфіналу Кубка УЄФА, значить, він має очолювати гірників і надалі". Луческу із "Шахтарем" цього сезону може навіть виграти Кубок УЄФА, проте від цього нічого не зміниться. Абсолютно нічого. Після трагічної поразки від "Севільї" команда Луческу і сам тренер перестали прогресувати. Після голу Палопа ріст "Шахтаря" призупинився. Як і ріст самого Луческу. Далі була інерція. Суцільна. І нинішні "уєфівські" перемоги "Шахтаря" – це також свого роду інерція. Помножена на відсутність мотивації опонентів та "майстерність" Любоша Михела. І лише слабкий, недалекий чи самозакоханий не захоче це визнавати. А репліки з розряду "Луческу як ніхто заслуговує вивести команду на "Донбас-арену" – чистої води емоції. А що, Скала чи Шустер на тлі нового стадіону "Шахтаря" мали б не такий привабливий вигляд? А що, найліпший кандидат на відкриття "Дніпро-арени" – саме Безсонов?! Проте саме Володимир Васильович удостоївся такої честі. І що з того вийшло? Емоції це все, панове, емоції...

А "Шахтарю" потрібна нова кров. Конче потрібна. Причому "нова" – не обов’язково молода. Це міг би бути і якийсь свій Сьомін. Це вже не емоції, а реальність. Потрібні передумови для подальшого прогресу, потрібна мотивація. Але "Шахтар" вирішив удатися до реанімування того, що у ліпшому випадку потребує реабілітації. Що ж, також варіант, але, мені видається, це шлях найменшого супротиву...

Всі результати 24-го туру Прем'єр-ліги

А перший матч після оголошення пролонгації Луческу "Шахтар" провів на звичному рівні. Не ліпше, не гірше. Якби Містер задіяв більше резерву, то вочевидь було б гірше, але це радше здогадки. Крім того, здалося, що донецьке дербі цього разу знову виявилося якимось напівфабрикатним. "Металург" зрівняв рахунок – і тут як тут, акурат через дві хвилини, "Шахтар" знову вийшов уперед. Наче не могли почекати хвилин з десять-п’ятнадцять, щоб не виникали зайві запитання...

"Кривбас" - "Динамо"
ФК "Динамо"
"Кривбас" здолав лідера чемпіонату
Після матчу "Кривбас" – "Динамо" зайві запитання також виникають. По-перше, що стосується київського колективу. Питань немає, це вже чемпіон. Без п’яти секунд. Навіть не хвилин. Чому в цьому випадку не спробувати резерв, тим більше на тлі втоми основи після ПСЖ, тим більше, коли знаєш, що суперник буде викладатися по повній з нагоди свого ювілею, тим більше, що той таки суперник - із свого ж таки, спільного приватівського, "пулу"? Відповідей я так і не побачив. Не кажучи вже про можливість їх почути. Натомість основа, ослаблена відсутністю Алієва і невеличкої компанії, прогнозовано намагалася ходити по муках, тобто здобути перемогу на класі. Зробити це без зусиль вкотре не вдається. Матч проти одеситів це окреслив. А проти криворіжців – затвердив. І яким Алієв не є "гадьонишем", все ж варто визнати, що без нього "Динамо" не вміє грати в центрі поля. Та й не лише в центрі. Тож не варто намагатися одним пострілом убити двох зайців. Ліпше, все ж таки, вибирати того, який гладкіший. Так і спокійніше, і ситніше. А щодо "Кривбасу"...Якби у них ювілеї були щотуру, вони б неодмінно були в трійці призерів.

Хоча з приводу підшкірних жирових відкладень це я, мабуть, все ж не зовсім за адресою. Бо адреса цих "відкладень" інша. Ні для кого не секрет, що зайвим жирком у нас обростають, як правило, служителі Феміди. Ці колядувальники ухитряються на рівному місці здобувати лантухи готівки, про що справно записують у загальні зошити. Якщо ви вважаєте, що так почуваються лише в господарських чи адміністративних судах, то дуже помиляєтеся. Становище футбольних людей в чорних чи жовтих мантіях також назвати кепським язик не повернеться. Незважаючи на те, що гонорар за матч вони отримують уже не в доларах, а в гривні, це не дуже помітно вплинуло на їхній статус. В усякому разі, на "Таврії" вони не пересіли. І в хрущівки не переїхали мешкати. Бо рука того, хто дає, не відсохла. І ніколи не відсохне. Як і та рука, що бере.

Розкажу вам з цього приводу таку історію. Вірити їй чи ні – справа особиста. Один футбольний суддя, який не так давно завершив активні виступи в національному чемпіонаті, розповідав, як два головних тренери напередодні очної зустрічі своїх команд презентували арбітру цього матчу, скажемо так, сувеніри. Для того, аби судив чесно. Вручили – і пішли собі. Однак через хвилину один тренер повернувся і дав арбітрові ще один сувенір. Мовляв, суди чесно, але трохи чесніше на наш бік. Віддав – і був такий. Ви не повірите, але через пару хвилин і другий наставник – тут як тут. І також не з порожніми руками. І теж прохав об’єктивного суддівства. В одну сторону. І суддя все це взяв.

Як показує історія з тим таки президентом "Десни" Савченком, дари футбольним волхвам продовжують приносити. І можна лише здогадуватися про розмір цих дарів у елітному дивізіоні.

До чого все це я згадую про такі банальні речі – та тільки тому, що хочу хоча б на мільйонну долю секунди розбудити суддівську совість, нагадати, що біситися з жиру – не тільки гріх, а й покарання. А вони замість того, щоб тихесенько сопіти в особняках, вирішили пригрозити публічним бойкотом змагань. Справедливі ви наші, та втричі простіше потрапити на посаду відповідального фахівця до Секретаріату Президента, надзвичайним послом до Буркіна-Фасо чи завбазою до ювелірного магазину, аніж до секти вибраних для обслуговування матчів вищої ліги. Там же у вас як не Грисьо-молодший, так Дердо Другий. Чи Арановський середній. Невже від поганого життя цілі династії? Мовляв, нас ображають, з нами несправедливо поводяться, а взагалі ми білі й пухнасті. Панове, якщо у вас все так справді погано, то перекваліфіковуйтеся в керівників жеків. Чи помічників носіїв бетону на п’ятий поверх. Або в фасувальників шпротів у жерстяні банки. Там вас, упевнений, неодмінно попустить. І знайдете омріяну справедливість.

Але суддівської черги до перекваліфікації я чомусь не бачу. Хоча й пильно вдивляюся в далечінь. Натомість у чергу до вашої камерної секти вишикувалася не одна тисяча охочих до сувенірів та колядувального.

Тому зробіть свого відкритого листа закритим. Для вас же краще буде. Інакше у найвідомішого колядувальника країни знайдуться не лише вдячні слухачі, а й цікаві співрозмовники.

Дізнавайтеся головні новини першими — підписуйтесь на наші push-сповіщення.
Обіцяємо повідомляти лише про найважливіше.

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції © За матеріалами Олександр Солнцев
Побачили помилку - контрол+ентер
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 1
Вибір редакції