"Бешикташ" – "Динамо" – 1:4. "В" означає не лише "вендета"

Сьомін тріумфально повертається до "Динамо". "Динамо" тріумфально бере реванш у "Бешикташа" за поразку дев'ятирічної давнини. Вечір великих відкриттів і відроджень.

Юрій Сьомін тріумфально повертається до "Динамо". "Динамо” тріумфально бере реванш у "Бешикташа" за поразку дев’ятирічної давнини. Не менш тріумфально після складної травми  вливається до рідної команди і Андрій Шевченко. Вечір великих відкриттів і відроджень, словом.   

Хоча мову варто вести не лише про помсту турецькому клубу за сумновідому сумарну поразку 1:3. "В" – це й Вукоєвич, котрий забив важливий перший м'яч, заклавши початок впевненій вікторії, це й вилучення Куарежми, що красномовно засвідчило повну й безпорадну капітуляцію "Бешикташу", можливо, це і вирок Шустеру. А ще – це справжнє повернення Сьоміна до столиці України. Себто возвращение.

Одразу кілька дивних, навіть парадоксальних паралелей можна провести між нашим "Динамо" та їхнім "Бешикташем". За рівнем фінансового забезпечення ці клуби майже рівні. Причому це "майже" буде не на користь нашого клубу. Турки (причому це стосується не лише "Бешикташа", а й ще двох стамбульських грандів – "Галатасараю" та "Фенербахче") мають можливість запрошувати до своїх лав серйозних європейських зірок. "Динамо" через певні причини зараз цього робити не може. У такій ситуації, здавалося б, фаворитом протистояння мав стати стамбульський клуб. Проте власні козирі виявилися для "Бешикташу" неабиякими вадами.

Ми довго можемо нарікати на якість динамівських легіонерів. Навіть глумитися над черговим недолугим Буратіно, який з'явився на берегах Дніпра. Проте маємо констатувати, що майже кожен новобранець "Динамо" із закордонним паспортом має на момент трансферу або юний перспективний вік, або з тих чи інших причин його купують на конкретну позицію. Тягнутиме він цю лямку чи провалить – то вже інша справа. Проте у такому випадку можна бодай окреслити контури селекційної роботи, її конкретні векторні спрямування. "Бешикташ" та двоє інших стамбульських колективів ганяються за іншим.

Нумо оголосіть нам повний список старіючих зірок, які виявляються непотрібними на континенті. Нам три штуки, можна й п'ять, заверніть, будь ласка. Здачі не потрібно. Здається, саме таким чином у донедавна потужних і достоту збалансованих колективах з'являються одразу кілька відомих виконавців аналогічного амплуа. Проте замість конкуренції зяють дірки, виявляються вакансії. Котрі частенько заповнюють безвусі тамтешні виконавці. А Угу Алмейда, Симао Самброса чи Рикардо Куарежма носять свою поставу так, ніби вони, як мінімум, португальські конкістадори на узбережжі Південної Америки.

Практично всі ці новобранці бажають підтвердити своє ім'я передовсім завдяки прізвищу, а не власне грою. Їм поспішати нікуди. Безбідна старість забезпечена. Тому при нагоді можна й м'яча побуцати. А якщо не виходить – плюнути на газон (у ліпшому випадку) і з байдужим поглядом званого тамади, який завершив свою місію на сільському весіллі, спостерігати з лави запасних чи роздягальні за тим, хто перший звалиться під святковий стіл. А чом би й ні – щедрий гонорар уже отримано. І ще не раз буде виплачуватись. Тому й продовжують в'янути на берегах Босфору футболісти на кшталт Куарежми, потенціал якого колись вважався як мінімум не гіршим, ніж у самого Криштіану Рональду. Тому й починають пасти задніх через таку трансферну політику самі стамбульські гранди, фактично самотужки торуючи дорогу на гору усіляким "Сіваспорам" та "Бурсаспорам".

Власне, то їхні клопоти. Проте інколи стає просто дивно, коли хтось із високим становищем не усвідомлює очевидних речей. Знову ж таки, порівняймо ветеранів двох команд – Шовковського і Шевченка з одного боку, і Гуті й того ж таки Куарежму (за досвідом він уже давно ветеран) – з другого. Дриблінг і бачення поля у товаришів із "Бешикташу" – неймовірні. Як кажуть, це не пропивається. Зате бажання вийти за рамки тамади – нуль цілих нуль десятих. Ніхто із них тягати рояль, не кажучи вже про плуга, не збирається. А от Шева може. Запросто. Йому це не в "облом". Якби Андрій Миколайович частіше давав шанс своїм молодим колегам при виконанні стандартів, узагалі б йому ціни не було. А Шовковський? Він що, з роками ліпше став грати на виходах? Ага, тоді й спів Поплавського – то високе мистецтво. Проте СаШо своїм характером, упертістю, врешті решт майстерністю доводить, чого варта для нього емблема на воротарському светрі.

Можете все вищезгадане вважати ліричним відступом. Зрештою, майже все наше життя таке – відступи від якихось канонів та стандартів. Якщо відступив від протореної колії – запам'ятався. Як "Шахтар" у Римі. Чи "Динамо" в Стамбулі. Якщо ж намагаєшся принаймні довести, що й проти вітру можна плювати, як це робив "Металіст" у грі проти "Байєру", то виходить лише те, що виходить.

Що ж до життєвої прози, то вона така. "Динамо" фактично гарантувало собі вихід до наступного раунду плей-оф Ліги Європи. Юрій Сьомін тріумфуюче повертається до "Динамо". Шевченко забиває черговий єврокубковий м'яч, що дає (йому і нам) надію на продовження боротьби за першість у цій номінації. Бернд Шустер поки що так і не може переграти ні "Динамо", ні Сьоміна. Очолюючи донецький "Шахтар", Білявий Ангел, який нині має вигляд радше обгодованого бюргера, не здолав київський клуб. Поступився він за сумою двох матчів і путівкою до групового етапу чемпіонської Ліги сьомінському "Локомотиву".

Одне погано: травма Михалика. Два місяці динамівський тренер награвав цього хлопця разом із Юсуфом на позиції центральних оборонців, як у першій же офіційній зустрічі довелося вносити корективи.

Може, травма виявиться несерйозною?

А про серйозніші речі поговоримо після повторного матчу в Києві. Все тільки починається.

Повʼязані теми:

Наступна публікація