Чистий четвер

Українці радіють перемозі над сербами© uefa.com
Для українського футболу четвер, 30 липня, виявився напрочуд вдалим.

Не знаю, як для кого, а для українського футболу четвер, 30 липня, виявився напрочуд вдалим. Юнацька збірна України в хорошому стилі перемогла сербів і пробилася до фіналу континентальної першості, а донецький "Металург" та харківський "Металіст" зробили вагомі кроки на шляху до основної сітки Ліги Європи.

Безумовно, перемогу команди Юрія Калитвинцева над Сербією, що принесла Україні довгоочікуваний фінал, все ж варто винести за дужки. Хоча б тому, що на рівні збірних наш футбол резонансними успіхами поки що похизуватися не може. Особливо наша національна команда. А тут одразу не лише вихід до головного матчу турніру, а й цілком гідна гра.

Тим вагомішим і показовим на цьому тлі має стати здобуток наших хлопців, не старших дев’ятнадцяти років. Передовсім як приклад для наслідування. А також як стимул безпосередньо для самих хлопчаків, котрі тепер не тільки знатимуть свою справжню ціну, а й матимуть непогані шанси для подальшого змагального прогресу. Адже не секрет, що футбольних талантів у дитячому віці в нас чимало. Проте переходячи до дорослого футболу, ці хлопчаки в ліпшому випадку стають посередніми гравцями вищої ліги. На відміну від переважної більшості юних талантів із країн Західної Європи.

Згадайте, хоча б, промовистий приклад з нашою молодіжкою трирічної давнини. Навесні 2006 року ця збірна пробилася до фіналу європейської першості, де благополучно була розгромлена голландськими ровесниками. Але зараз не стільки про поразку, оскільки вже сам факт виходу в фінал тодішньої команди Михайличенка був розцінений як вагомий успіх. Наразі хочу сказати про інше. Із складу тієї нашої молодіжної збірної до справді серйозного рівня змогли дорости хіба що Мілевський та Чигринський. Натомість уже тоді, три роки тому, у складі молодіжної збірної Нідерландів виступали гравці, котрі були на провідних ролях у солідних клубах. Причому не лише Нідерландів. Нині вони лише додали у майстерності.

Тобто у футбольній Європі подібні змагання розцінюються не тільки з турнірного значення, а й як перший серйозний досвід на шляху до дорослого футболу. Дуже б хотілося, щоб нинішня юнацька збірна України каденції Калитвинцева не повторила долі подібної симпатичної команди часів Крощенка, котра також пробилася до континентального фіналу, де поступилася Франції. Тим нашим збірникам майже в один голос також співали дифірамби. Особливо Бєліку. А де вони нині? Чи багато із них пробилися до національної збірної? Ви пам’ятаєте, приміром, капітана тієї команди – Пасічниченка? Навряд чи. Хлопець той подавав великі надії, але загубився в нетрях нашого масового футболу. І прикладів таких – десятки. Тоді як збірники аналогічного віку із Франції, Іспанії чи Нідерландів за невеликими винятками не тільки грають в найкращих континентальних клубах, а й, певна річ, продовжують творчо рости у складах своїх національних збірних.

Тому, повторюсь, дуже б хотілося, щоб нинішні наші зірочки – Петров, Каверін, Гармаш та інші не загубилися на буремній переправі до дорослого футболу, який вже аж волає від нестачі нових імен та свіжої крові.

Цікаво й водночас показово, що свіжа кров стала запорукою четвергового успіху й наших клубних команд на європейській кубковій арені.

"Металург" - "Інтерблок" - 2:0
metallurg.donetsk.ua
Донецький "Металург" зовні легко й невимушено переграв словенський "Інтерблок" передовсім завдяки корисним діям новачків команди – Годіна, Мхітаряна та Мгуні. За бажання, звичайно ж, можна говорити, що молода й недосвідчена словенська команда виявилася насправді навіть не посереднім, а відверто слабким колективом. Якщо на око – рівня української першої ліги. Надто повільно, занадто прямолінійно, місцями відверто слабко діяли гості проти команди Костова. Це певним чином позначилося й на донеччанах, котрі, провівши два м’ячі, помітно заспокоїлися. Хоча за всіма розкладами мали й могли доводити рахунок до розгромного.

Проте у той же час варто відзначити, що "Металург", на відміну від того ж "Шахтаря", не потрапив до капкану у вигляді недооцінки опонента, не намагався з перших же хвилин зустрічі діяти на голому класі. "Металург" повністю контролював себе, супротивника і ситуацію. І, як на мене, не повинен мати особливих проблем із проходом цього суперника.

"Рієка" - "Металіст" - 1:2
metalist.ua
"Рієка" - "Металіст" - 1:2
Не має відчувати особливих ускладнень у просуванні до наступного раунду Ліги Європи й харківський "Металіст". Щоправда, на відміну від "Металурга", суперник слобожанам дістався серйозніший. "Рієка" – далеко не останній колектив в хорватському футболі, та й на євроарені вигулькує з достоту сталою періодичністю. Відтак цілком може розраховувати на щось більше, аніж неприглядна роль статиста. Особливо якщо врахувати, що "Металіст" нині відчуває певні ігрові й емоціональні проблеми.

Маркевич вирішив компенсувати всі свої структурні негаразди за рахунок, знову ж таки, новачків, котрі оптом і вроздріб з’явилися в складі жовто-синьої команди. І, за великим рахунком, не прогадав. Перед матчем наставник харків’ян зазначив, що цілком прийнятним для його підопічних буде рахунок 1:1. Проте замість комфортного запасу у вигляді результативної нічиї "Металіст" вивіз із Хорватії перемогу, а обидва голи на рахунку новобранців – Єрьоменка та Лисенка.

Попри помітні проблеми "Металіста", особливо в обороні, такий фінал дає обнадійливі підстави на успіх у повторній зустрічі.

А наступний четвер обіцяє стати таким же успішним для нашого футболу, як і останній у липні.

Дізнавайтеся головні новини першими — підписуйтесь на наші push-сповіщення.
Обіцяємо повідомляти лише про найважливіше.

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції © За матеріалами Олександр Солнцев
Побачили помилку - контрол+ентер
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 1
Вибір редакції