Цікаві книжки. "Палачи: Они выполняли заказы Сталина"

Цікаві книжки. "Палачи: Они выполняли заказы Сталина"

Вахтанг Кіпіані

Майже за 2 роки терору заарештовали понад 1,5 млн. громадян, засудили 1,344 млн. Розстріляно - майже 700 тис., практично кожен другий, на кого поклали оком сталінські прокуратори.

Що читаємо? Книгу російського історика Микити Петрова "Палачи: Они выполняли заказы Сталина" (Москва, "Новая газета", 2011).

В анотації сказано: "Автор показывает, как "маленький человек", которого так жалели русские писатели XIX века, в обстоятельствах сталинской деспотии двадцатого [века] легко шёл в палачи".

Що цікавого? Видання складається з 19 нарисів, частину яких можна було прочитати на шпальтах "Новой газеты", одного з нечисленних видань у сучасній Росії, яка, попри зміну кон'юнктури, продовжує систематично друкувати тексти, спрямовані на десталінізацію колективної пам'яті про минуле.

Бонусом є 5 документів 1940-1953 рр. -- повний перелік співробітників "органів", нагороджених за т.зв. "латинські" розстріли, та довідки у відомій "справі лікарів-шкідників".

Берія …. Анна Ларіна, дружина згодом замордованого і знищеного, спочатку морально, а потім і фізично Миколи Бухаріна - "любимца партии" словами Леніна, писала - що Берія хоча і здався їй "безыдейным карьеристом… ничего порочного заметить в нём было невозможно".

В 1937-1938 рр., під час Великого Терора, Берія - перший секретар ЦК Компартії Грузії брав особисту участь у допитах і особисто бив ув'язнених. У цьому сенсі він відрізнявся від більшості партійних керівників тих часів.

Вони, звісно, не були янголами, але намагались тримати осторонь бруду і крові, віддаючи всю практичну роботу з віднайдення "прихованих ворогів народу" чекістам. "Но Берия в Грузии был своего рода маленьким Сталиным - он сам казнил и миловал".

В архівах збереглись листи, які Берія писав "залізному наркому" Миколі Єжову. Вони починались незмінно-дружнім - "Дорогой Коля!..". Це не завадило Лаврентію Паличу з волі Вождя підсидіти "кривавого карлика".

Будучи призначеним його першим заступником, Берія відразу почав наповнювати апарат НКВД своїми людьми, став один за одним арештовувати вірних єжовців і врешті зробив усе, щоби Сталін побачив у ньому відпрацьований матеріал, "стопроцентного врага и заговорщика".

Про "мораль" у системі НКВД свідчить такий факт - поки Берія не прийняв справи, Єжов розпорядився терміново закрити справи й розстріляти всіх без винятку затриманих співробітників відомства.

Бо боявся, що вони можуть розповісти новим слідчим про катування, вибиті докази і допоможуть повернути їх проти Єжова. Їх усіх розстріляли…

17 листопада 1938 року Політбюро ЦК ВКП(б) затвердило постанову "Об арестах, прокурорском надзоре и ведении следствия", яка формально поставила крапку на Великому Терорі 1937-1938 рр.

У документі зазначалося, що в попередні роки були зафіксовані "крупнейшие недостатки и извращения".

Якщо без евфемізмів, то ціна питання була такою: за неповні два роки були заарештовані понад 1,5 млн. громадян, засуджено 1,344 млн. Розстріляно - майже 700 тис., практично кожен другий, на кого поклали оком сталінські прокуратори.

Невірним буде вважати, що Сталін вирішив звалити на Єжова відповідальність за масові репресії. Навпаки! У вказаній постанові йшлося про те, що не вдалося розкрити численні шпигунські сітки та зв'язки, які нібито зв'язали іноземні розвідки на території СРСР.

У ході "беріївського" перегляду справ від 100 до 150 тисяч людей вийшли на свободу. Здебільшого - це були затримані, але ще не засуджені. Водночас, скоротили майже на 300 тис., до 1,8 млн. табірний контингент…

…Але не варто забувати, що саме глава НКВД 5 березня 1940 року вніс у Політбюро пропозицію безсудно розстріляти 21857 громадян Польської республіки. Це вбивство згодом назвуть злочином Катині - за назвою місцини на Смоленщині, де вперше було знайдено тіла загиблих поляків.

Брутальність "хозяина" навіть до розтоптаних опонентів була незрівняною. Яскравого публіциста Карла Радека не було розстріляно разом з учасниками процесу "Антирадянського троцькістського центра".

Кажуть тому, що за нього заступився відомий письменник Ліон Фейхтвангер. Але згодом його було задушили в камері -- нібито під час бійки і нібито це зробив "троцькіст Варєжніков".

У дійсності вбивця - це комендант НКВД Чечено-Інгушської АРСР Степанов, якого заарештували за службовий злочин, але згодом відпустили -- бо виконав "специальное задание, имеющее важное государственное значение".

В архіві, скажімо, було знайдено записку, де рукою було накреслено - "Рыжий паршивец Радек. Не сцал бы против ветра, не был бы злой, был бы живой. И. Сталин".

Петров зібрав "колекцію" убивств Сталіна, здійснених руками доблесних нащадків Фелікса Дзержинського. От, приміром, Іван Бовкун-Луганець, колишній член партії боротьбистів, служив у Червоній Армії та НКВД, був скерований у відрядження в Китай.

Був заарештований, дав свідчення проти себе та очільників НКВД Єжова та Фріновського. Здавалося, що комбрига тихо ліквідують у тюрмі. Але диявольська свідомість Сталіна писала інший сценарій.

Бовкуна-Луганця разом із дружиною відправили потягом у напрямку курорту Цхалтубо. Але дорогою енкаведисти Церетелі, Влодзімірський та Миронов вбили жертв молотками, а потім інсценізували автомобільну катастрофу.

Спочатку їх поховали в Грузії, але потім надійшла команда поховати їх у Тбілісі урочисто, в гарних трунах, що і було зроблено.

Після смерті Берія слідчі допитували учасників злочину. Вони відмовлялись брати на себе відповідальність, але в один голос говорили, що не вважали це потрійне вбивство (за компанію був знищений і нібито їхній водій) чимось неправильним, а виконали його як "оперативное задание".

Не менш огидним був і наступний випадок. За наказом глави НКВД було викрадено і вбито Кіру Симонич-Кулик, дружину маршала Іллі Кулика. Доручено це було чекістам Гульсту, знову Влодзімірському та Церетелі.

За жінкою стежили, причому таємний пост перевіряв заступник наркома внутрішніх справ Меркулов. Нещасну спочатку схилили до співпраці, але потім "Інстанція", так називали Сталіна, передумала.

Її розстріляли, причому без заповнення потрібних при цьому паперів. Виконавці й думки не допускали, що це незаконно. "Типичная идеология и атмосфера мафиозного клана".

У перейменованому з НКВД у МГБ була створена служба "ДР" (проведення диверсій і терористичних актів), яку курував генерал-лейтенант Павло Судоплатов.

Її співробітники вбили, приміром, народного артиста Соломона Міхоелса, колишнього чільного діяча УРСР часів українізації Олександра Шумського (бо надокучав Сталіну своїми листами із заслання) та греко-католицького єпископа Теодора Ромжі…

Останнього, який їхав кіньми, було збито автомобілем і потім "контрольно" вбито ін'єкцією отрути. Готувалися інсценовані вбивства колишнього наркома закордонних справ Максима Литвинова та академіка Петра Капиці.

У МГБ була спеціальна лабораторія, якою керував полковник медичної служби Григорій Майрановський. Він розробляв отрути, а потім їх випробовували на ув'язнених - таким чином було вбито щонайменше 70 людей.

"Наиболее мучительной была смерть от аконитина… "Должен сказать, что мне самому становится жутко, когда я вспоминаю всё это…". Про нацистського доктора Менгеле світ знає, про комуніста Майрановського - чомусь знати не хоче…

Заступник Берії Меркулов під час слідства у 1953-му намагався викрутитись із цієї справи: "Конечной целью опытов была борьба с врагами советского государства. НКВД - это такой орган, который мог применять подобные опыты над осуждёнными врагами советской власти и в интересах советского государства. Как работник НКВД, я выполнял эти задания, но как человек считал подобного рода опыты нежелательными".

Окремо проводились експерименти з отруйними кулями. "Производились выстрелы в "неубойные" места разрывными пулями. Смерть наступала в промежуток от 15 минут до часа, в зависимости от того, куда попала пуля". Результати "досліджень" ретельно нотувались і передавались Майрановському.

Інша монструозна постать - Василь Блохін. Головний кат Луб'янки. Напевно, абсолютний рекордсмен Радянського Союзу за кількістю власноручно вбитих. Не менше 10 тисяч осіб. А які імена -- Ягода, Бухарін, Єжов, Тухачевський, генералітет, представники інтелігенції…

"Руководство ценило Блохина. Он быстро рос в званиях: в 1935-м — капитан ГБ, в 1940-м — майор ГБ, в 1943-м — полковник ГБ, в 1944-м — комиссар ГБ, а в июле 1945-го получает звание генерал-майора. Был также щедро осыпан государственными наградами: орденом Ленина (1945), тремя орденами Красного Знамени (1940, 1944, 1949), орденами Отечественной войны I степени (1945), Трудового Красного Знамени (1943), Красной Звезды (1936), "Знак Почета" (1937), а также двумя значками "Почетного чекиста" и золотыми часами. Был награжден и почетным оружием — маузером, хотя расстреливать предпочитал из немецкого "вальтера" (не так сильно нагревался)".

Прикметний епізод, коли Берія почав "чистити" НКВД від людей Єжова, у розстрільні списки потрапив і Блохін. Однак, Сталін викреслив того з переліку - "заявив, что таких сажать не надо, они выполняют черновую работу".

Після смерті вождя вийшов на "заслужений відпочинок". Після арешту Берія був затриманий, позбавлений звання, генеральської пенсії, пільг. Дуже переживав і 1955-го помер. Похований, як і більшість його жертв, на Донському кладовищі Москви.

Його плиту прикрашає православний хрест, могили тих, кому він вкоротив віку, так і залишаються прихованими. КГБ-ФСБ вміє тримати корпоративні секрети.

Фраза. "Наверное, на самом деле эта книга всё же о Сталине. По его окружению мы можем в полной мере судить и о нём самом… Во всех репрессивных акциях явственно проглядывает воля Сталина. Диктатор проявил удивительную способность сколотить крепкий ансамбль виртуозов пыточных дел. И сам дирижировал - кого, когда и как пытать".

Повʼязані теми:

Наступна публікація