Де кують проФФесорів

Юрій Винничук© УНІАН
ГУБОЗ перевіряє зараз фальшиві дипломи, а хто перевірить власників справжніх дипломів? Маю на увазі ті дипломи, які не були підроблені, але їхні власники жодного дня не сиділи на лекціях і не здавали ані екзаменів, ані заліків.

Минає місяць, як ГУБОЗ МВС України кинувся перевіряти дипломи про вищу освіту в керівників центральних органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Чомусь надихнула його на це саме афера з Андрієм Кислинським, хоча заворушитися могли й раніше. Бо у нас же ж не тільки Янукович академік віртуальної Каліфорнійської академії.

Цей дивовижний заклад зашифрувався дуже хитро, адже слово "академія" пишеться не так, як прийнято англійською мовою "academy", а "Akademy" (www.akademy.com). Тобто ніби тобі академія, а ніби дідько зна що. У нас же ж членами цієї „какадемії” стали ще такі високочолі уми України, як Леонід Кучма, Анатолій Кашпіровський, Валерій Пустовойтенко, Борис Патон і Сергій Бубка. А ще – президент Киргизстану Аскар Акаєв, Гейдар Алієв, Вахтанг Кікабідзе, Юрій Лужков, Нурсултан Назарбаєв, Едуард Шеварднадзе та інші совкові діячі. Переважають чомусь азіяти.

Жодних даних про діяльність цієї інституції знайти неможливо, а найсмішніше, що ця "найвизначніша світова науково-культурна й консультаційно-експертна інформаційна організація", як називає себе „каліфорнійська академія”, не має фізичного місця перебування, а тільки поштову скриньку і жодного з працюючих телефонів.

Немає сумніву, що „какадемію” створили із єдиною метою – вимантити гроші у честолюбних постсовєтських клієнтів. Створюють їх наші ж таки підприємливі товариші, і подібних віртуальних інституцій є значно більше. Цю „какадемію”, наприклад, очолює президент з характерним прізвищем Міхаїл Бахмутський.

Такі самі Міші і Гріші створили віртуальну академію в Бразилії. Два хитрих гомосовєтікуса в Англії організували розсилку повідомлень такого типу: „Вітаємо вас із тим, що поважне жюрі у складі академіків (відомо яких), докторів (з тої самої банди) і т. д. присудило вам почесне звання „Людина такого-то року”. Вручення відзнаки буде відбуватися такого-то числа у Сан-Пауло (Бразилія). Просимо повідомити нас про свою згоду та вислати 10 тисяч доларів”.

І що ви думаєте? Чимало наших директорів і чиновників були ощасливлені почесними титулами, клюнувши на цей лохотрон. А дехто, як ось художник Іван Марчук, обмежився тим, що демонструє журналістам лише повідомлення про те, що він став „Людиною року”, хоча їхати за відзнаку не відважився. Мабуть він не знає, що такі самі повідомлення одночасно отримують сотні людей.

Та одна річ, коли тебе пошивають в дурні, а коли ти намагаєшся пошити когось, як це робив Роман Зварич. На тій лише підставі, що студенти до нього зверталися „пане професор”, він гордо додавав до свого прізвище цей титул. А також дурив, наче не має поняття, що там про нього написано у довіднику „Хто є хто в Україні”. Насправді не мати поняття важко, бо редакція довідника щороку надсилає усім персонам текст, який має з'явитися у черговому випуску. Принаймні я отримую його регулярно і щороку вношу якісь зміни. Тим часом Зварич навіть після того, як викрили його фальшивий титул, поправки до біографії не вносив.

Та повернемося до дипломів. Усім відомо, що Янукович не володіє ані українською, ані російською граматикою. Але ось новоспечений міністр закордонних справ, який подав відповідні документи у Верховну Раду, який покликаний репрезентувати нашу державу перед світом, теж далеко не втік і наробив біля двадцяти помилок!

Зокрема, Петро Порошенко навчався в «універсІтеті” (саме так – в лапках, – Ю. В.) імені Т. Г. ШевченкО”, був „заступником ген. „дІректора” об'єднання малих підприємств та „підПиємців”, служив у „РадянськИй армії в місті АктУбинську”, був генеральним «дІректором», а 2005 він уже «секретарЬ» Ради національної «безпекІ» та оборони, а потім «втретЕ» став нардепом. І на завершення: «не вхоЖу до складу керівних органів підприємств що маюТ на меті одержання прибутку».

Питається: невже Порошенко не складав іспитів з української мови?

ГУБОЗ перевіряє зараз фальшиві дипломи, а хто перевірить власників справжніх дипломів? Маю на увазі ті дипломи, які не були підроблені, але їхні власники жодного дня не сиділи на лекціях і не здавали ані екзаменів, ані заліків. Таких безліч. Практично це всі ті, хто гриз граніт міфічної науки, уже займаючи якусь солідну державну посаду, будучи депутатом чи гендиректором. Та оскільки диплому для них було замало, то вони ще й ставали членами Спілки письменників, блискавично захищали кандидатські, а буквально за пів року чи за рік і докторську.

Незабутній львівський кучміст Василь Базів став письменником, не сотворивши жодного художнього твору, а реферат його кандидатської, який мав бути надісланий у всі наукові бібліотеки, журналісти не змогли удень зі свічкою відшукати. Не бачили серед студентів і Василя Куйбіду, який став письменником, видавши кілька примітивних збірочок віршів.

Колись віце-прем'єр з гуманітарних питань Микола Томенко вирішив навіть заборонити захист наукових ступенів державними службовцями, а також зайнятися переатестацією тих, хто вже став „проффесором” під час праці в органах виконавчої влади. Але погроза залишилася погрозою.

Так що і Базів, і Куйбіда можуть спати спокійно, як і Михайло Гладій, котрого слід занести до Книги Гіннеса за блискавичне написання і захист докторської: буквально через рік після кандидатської. Чим відрізняються від фальшувальників дипломів ті, хто за гроші пише дисертації на здобуття наукового ступеня? Колись було викрито факт наукового плагіату у дисертації Володимира Литвина. Але ж ніхто його наукових звань не позбавив.

Фабрикою дипломів можна назвати Національну Академію Державного Управління при Президентові України, яка має у різних областях ще й свої регіональні відділення. Тут уже роками існує практика підготовки примар-магістрів державного управління. Вибрані слухачі-заочники, які за час навчання ніколи не відвідували занять, не виконували навчальних завдань, через два з половиною роки отримували дипломи магістра державного управління. Викладачі-сумісники, читай – державні чиновники – роками рахуються на викладацьких посадах, але ніколи не проводять занять. Регіональні інститути НАДУ закінчила ціла зграя податківців, міліціонерів, чиновників, не відвідуючи занять.

У 2006 році мені довелося писати про злочинну діяльність Львівського Регіонального Інститут Державного Управління. На мої публікації відгукнувся чиновник однієї з РДА в Івано-Франківській області, який закінчив цей заклад. Ось, що він писав:
„Ці слухачі відрізняються від інших тим, що прийшли не за знаннями, а за дипломами. На сесію приїздять не на початок, а на закінчення, і йдуть не в аудиторію на лекції, а у приймальну до директора чи декана і там успішно "здають" сесію. Ті одиниці з групи "вибраних", що приїздять раніше ніж за день-два до закінчення сесії, як правило, роблять це з метою відірватися. В основному це представники силових структур.
Дуже ображає, коли ми, смертні, готуємося до іспитів у бібліотеці, а вони, "вибрані", роблять це в ресторані. І це ще можна пережити. Та от, коли після ресторану вони, ще й кепкують над нами – це вже не смішно. Ситуація нагадує армійську дідівщину: одним можна усе, а іншим нічого. Одні сесію (4-5 іспитів) здають за день, а інші на це витрачають три тижні. Окремих викладачів, котрі вимагають від "вибраних" відпрацювати пропущений матеріал, адміністрація просто ставить на місце. Рядові викладачі, як правило, з цим уже змирилися і навіть не рипаються, а на неслухняних зі званнями і посадами знаходять свої засоби впливу”.

Працівники інституту, які не бажали змиритися з таким станом справ звернулися були до Ректора Національної Академії державного управління при Президентові України проф. Лугового В. І. та до першого заступника Державного секретаря України Васюника І. В. І що? А нічого. Васюники нині уміють лише стежити за моральністю голлівудських фільмів, а от до моральності вишів – зась. Але й це ще не все. Зазирніть у будь-який університет на факультет міжнародних відносин. Чиїх дітей ви побачите серед студентів? Правильно: дітей податківців і митників. Переважна більшість з них – це майбутні проФФесори і дІректори. Мені довелося переглядати, написані ними автобіографії. Це жах.

Якщо так і далі піде, Україна перетвориться на заповідник дипломованих дебілів.

Дізнавайтеся головні новини першими — підписуйтесь на наші push-сповіщення.
Обіцяємо повідомляти лише про найважливіше.

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 38
  • Базів Базів 21 травня, 11:29 Згоден 0 Не згоден 0 Автореферат моєї дисеортації є у всіх бібліотеках, а на посаді професора я уже п"ять років читаю лекції і отримую за це зарплату. А гнида Винничук так і здохне гнидою. Приїду до Львова і наб"ю твою смердючу морду, каліфорнійський КАКАдемік. Сексот кагебешний відповісти цитувати Дякуємоспам
Вибір редакції