"Динамо" - "Аякс" - 1:1. Сутінки надій

"Динамо" - "Аякс" - 1:1. Сутінки надій

Шева не став лідером у важливій грі / Фото: AFP

Пізній київський  серпневий вечір меланхолійно з’їв надії київського "Динамо" на спокійну й безтурботну поїздку до Амстердаму.

Після домашньої нічиї з "Аяксом" команда Газзаєва втратила статус фаворита в протистоянні. Це – як мінімум. Про максимум поки що не будемо навіть заїкатися.

Звичайно, один-єдиний правильний рух може повернути "Динамо" не тільки надію, а й перепустку до Ліги чемпіонів. У футболі ж всяке трапляється. Тим більше, що нічого надзвичайного, за великим рахунком, поки не трапилося. Однак гру, цей єдиний незнищенний вагомий аргумент – як козир на свою користь - цього разу "Динамо" запропонувати не може. Бо її в сенсі цілісності, об’єму, конструктивізму просто не проглядалося. Та й хіба лише тільки цього разу…Криза таки затягнулася?

"Динамо" вдесятьох зіграло внічию з "Аяксом" (+фото)

…Газзаєв спересердя сплюнув, і, швиденько чимчикуючи до роздягальні, "незлим і тихим" епітетом нагородив когось із своїх підлеглих. Здається, Попова. Власне, в цьому ємкому, але лише одному красномовному жесті наставника київського "Динамо" вмістилося загальне враження від дій української команди в першій половині зустрічі. Якщо ці дії характеризувати кількома словами, то вийде наступне: хотіли, але не могли. Хоча щодо "хотіли" можна за бажання й посперечатися. Фінальний свисток подібних емоцій у російського фахівця не викликав, проте загальне враження також не змінив. Вийшло загалом, як у тому анекдоті: а не так вже й хотілося.

У всякому разі, особливих постійних надзавдань амстердамській команді віце-чемпіон України не запропонував. Якщо оперувати математичними термінами, то в першому таймі на користь "Динамо" можна згадати лише два моменти. Обидва – за участю Гусєва, появу якого в основному складі, до речі, мало хто очікував. Проте завершити розпочате Олегом партнери не зуміли. В таймі другому Гусєв усе зробив уже самотужки.

На більше нашої команди не вистачило. До реальної небезпеки після прямих безпосередніх ударів у площину воріт "Аяксу" справа чомусь не доходила. Справді, не вважати ж такої якості удар Шевченка зі штрафного метрів з тридцяти. А більше згадати начебто й нічого.

Натомість гості, які, здається, ще до початку матчу не приховували, що цілком втішаться нічиєю, форсувати події зовсім не збиралися. Більше того, команда Йола зробила ставку на контргру. І ледь не досягла свого. В усякому разі, моменти, що їх створив «Аякс», причому не тільки в першому таймі, можна трактувати значно виразнішими за все те, що наколядували динамівці. Команда Газзаєва постала якимсь втомленим і, що найголовніше, розрізненим колективом. Незважаючи на те, що в попередньому матчі – проти "Ворскли" - вона зіграла експериментальним складом, що, загалом, і стало головною причиною відчутної поразки, бойовий склад, основа не зробили відповідних висновків. "Аякс", який не без підстав вважався зручним і достоту прохідним опонентом, насправді загнав нашу команду в глухий кут. І це справді дивно, бо ні в фізичному, ні загалом у функціональному стані кияни як мінімум не поступалися своїм суперникам. Радше навпаки, особливо якщо враховувати пізній – у порівнянні з нашим – старт голландського чемпіонату та "розібраність" лідерів амстердамської команди після чемпіонату світу. Чому кияни не могли використати ці явні козирі – питання залишається відкритим.

А взагалі питань у цьому матчі, зокрема до головного тренера "Динамо", виявилося чимало. Наставник біло-блакитного клубу обіцяв зробити висновки з невдалого вояжу в Полтаву, проте висновки ці стосувалися в першу чергу воротаря Бойка. Цього хлопця за бажання можна назвати стрілочником, проте рокіровка на останньому рубежі навряд чи стала панацеєю від усіх бід. Коваль, безсумнівно, талановитий воротар. Проте якщо своїх безпосередніх функцій не виконують оборонці, то скільки не міняй голкіперів, результат буде аналогічним. І як тут не погодитись із колишнім нападником "Динамо" Саленком, котрий сказав, що поняття "Бразилія" і "оборонець" - несумісні.

Другою бідою "Динамо" в цьому матчі стала нестриманість молодості. Юний Гармаш, якому напередодні було роздано стільки компліментів – і треба сказати небезпідставно – зіграв не як гравець основного складу одного з найкращих клубів країни, а як пацан з дворової команди. Не стримав одного разу емоції, потім ще раз, ще – й пішло накопичення помилок. Це призвело до червоної картки. За юність мала постояти мудрість. Проте на цьому тлі динамівський досвід не виявився розумнішим за свою нестриманість.

Таке враження, що Шевченко почав потроху заграватися, звикнувши із роллю беззаперечного авторитета. Коли у Андрія Миколайовича йде гра, то його церберських ноток по відношенні до партнерів непомітно. Коли ж не виходить – динамівський капітан метає блискавки на всі боки, не шкодуючи ні партнерів, ні суддів. Такий собі варіант граючого тренера. І якщо, приміром, Маркевич в національній збірній з такою поведінкою Шевченка поки ще мириться, то Газзаєв, здається, навіть попри відому залежність гри команди від капітана, швиденько поставив його на місце, замінивши чи не в найвідповідальніший момент.

Можливо, замість  нинішнього динамівського капітана варто було випускати колишнього. Проте Милевський так і залишився понуро сидіти на лаві для запасних. Може, у Артема справді депресія. Якщо так, то прикро. Бо поки що інші динамівські форварди також не вражають.

А власне результативні  глобальні події в цьому матчі  звелися до двох прізвищ на табло  динамівського стадіону. Пропустивши не зовсім обов’язковий м’яч, кияни такий же записали й на свій рахунок. Фактично врятувавши гру, реноме й бодай сподівання на загальну перемогу. І хоча цих сподівань стало значно менше, аніж їх було до початку зустрічі, вони таки є.

Однак для забезпечення потрібного результату через тиждень динамівцям знадобиться вже не просто воля та характер, а щось значно більше. Щось таке, чого цього вечора ми так і не побачили в київських серпневих сутінках. Не виключено, що не пробачимо і в інші сутінки – вже амстердамські – проте вірити в краще хочеться. Іншого нам просто не залишається.

Повʼязані теми:

Наступна публікація