"Динамо": перезавантаження ім. Шеви

Шева допоможе і збірній України
Чи варта була шкіра вичинки – можна буде сказати не раніше, ніж після завершення матчів групового раунду Ліги чемпіонів.

Київське "Динамо" на марші змінило тактику і "заграло" під Андрія Шевченка. Чи варта була шкіра вичинки – можна буде сказати не раніше, ніж після завершення матчів групового раунду Ліги чемпіонів.

"Вспомните, каким он парнем был"…

Нині про очікувано-неочікуване повернення говориться винятково із позицій ностальгійних замальовок і райдужних очікувань. Якщо ж абстрагуватися від тих єлейних споминів, то можна лишень констатувати, що до табору чемпіона України прийшов іменитий, але віковий нападник, якому зовсім скоро виповниться 33-ри роки і через якого фактично зламано модель динамівської гри, що ретельно проектувалася новим наставником не один місяць.

Як показала остання гра, головним завданням усіх "динаміців" є будь-що віддати Шеві м’яч. Але заграє Шевченко чи ні? Виправдає такі високі сподівання? Тобто – грати приїхав чи все ж таки догравати?

В даному випадку ми не ставимо під сумнів закономірність зведеного ще за часів молодечого буття бронзового п’єдесталу для Андрія Миколайовича. Мова винятково про сакраментальне у даному контексті питання про "грати – догравати": варто зауважити, що перед подібною проблемою зіштовхувалось чимало знаних майстрів.

Андрій Шевченко
fcdynamo.kiev.ua
Шевченко повернувся в "Динамо" через 10 років
Приміром, Сергій Ребров, котрий в 31 рік повернувся до "Динамо" після британсько-турецьких мандрів, зумів не лише закріпитися в основі столичного клубу, а й стати капітаном команди. Причому Сергій діяв не лише на своїй звичній позиції, а й в півзахисті і навіть обороні. Більше того, після двох повноцінних сезонів "іншого" "Динамо" Ребров отримав чудову в фінансовому плані пропозицію з Росії. Якщо загадати ще одного знакового капітана "Динамо" - Дем’яненка, то його повернення до Києва після закордонного "відрядження" виявилося короткочасним – усього на рік (1992). Було тоді Анатолію (ще не Васильовичу) тридцять три роки. Майже стільки, як Шеві зараз. Проте Дем’яненко як футболіст після повернення більше сезону не "протяг". Яскравий приклад догравання.

Якщо згадали про радянські часи, то можна провести паралелі із відомими "возвращєнцамі" з московського "Спартака". Після закордонних вояжів до народної команди повернулися її харизматичні лідери – Черенков та Родіонов. Обом було за тридцять – 32 і 31 рік відповідно, одначе обоє не лише вписалися в гру московської команди на тривалий час (два сезони), а й регулярно забивали м’ячі. Тобто, нібито й пенсія, але удар тримали.

Хоча ці екскурси - радше стосовно ситуації з Дем’яненком, а не Шевченком.

Розглянемо свіжіші приклади повернень, наприклад, до донецького "Шахтаря". Уже нині призабутий форвард "помаранчево-чорних" Ателькін після португальського чемпіонату і італійської серії "А" повертався до Донецька у схожому із Шевченком контексті – ностальгійно-емоційному. Проте зумів на добротному рівні пограти за донецький клуб три роки й частенько забивав вирішальні м’ячі. Хоча на момент повернення хлопцеві було лише 27 років. Одначе своє право на хліб із ікрою він довів на футбольному полі.

Проситься аналогія і з свіжоспеченим поверненням на круги своя Джуліуса Агахови. Колись цей юний нападник був чи не найталановитішим і найперспективнішим (і не лише в чемпіонаті України), але в підсумку скотився до підвалин турецької першості. У якому ранзі він повернувся до Донецька і навіщо взагалі цей римейк – одному Богу відомо.

Андрій Шевченко не йде з поля без гола
fcdynamo.kiev.ua
Андрій Шевченко не йде з поля без гола
Шева "Юнайтед"

Проте, при всій повазі до згаданих фігурантів, практично всі вони з тих чи інших причин не відповідають ігровому статусу динамівського поверненця (справді, не Ващука ж згадувати з його динамівсько-спартаківською мильною оперою). І тому не можуть бути дороговказом. Ці приклади – це скоріше ілюстрація загальних тенденцій у футболі, що стосуються вікових гравців.

Але і в футболістів рівня Шевченка повернення до рідних пенатів також складалося по-різному. Володар "Золотого м’яча" Лотар Маттеус був лише на рік молодшим за Шеву, коли з Італії повернувся до "Баварії". Проте німець на найвищому рівні пограв за мюнхенських клуб ще цілих вісім (!) років. Хоча для цього й довелося перекваліфікуватися із центрального півоборонця в ліберо. Не менш вдалим виявилося повернення до тієї ж "Баварії" вікового, але від того не менш славетного бомбардира Клінсмана. Клінсі встиг виграти і тамтешній чемпіонат, і Кубок УЄФА.

А ось повернення додому знаменитого француза Папена (до речі, також свого часу найкращого футболіста континенту) навряд чи вийшло вдалим. 33-річний форвард встиг пару сезонів пограти на пристойному рівні за елітний "Бордо" (але без регалій), а потім загубився в нетрях нижчих французьких дивізіонів.

Водночас одноклубник Папена по "Мілану" - голландець Рійкаард – зумів не лише вдало нагадати про себе на батьківщині після славетної міланської кар’єри, а й здобути із "Аяксом" Кубок чемпіонів. Було тоді майбутньому тренерові "Барси" стільки ж років, як і нинішньому Шеві.

Зате в інших відомих гравців збірної Нідерландів часів пізнього Рійкаарда – Райцигера, братів де Бурів, Давидса, Клюйверта – повернутися додому на мажорній ноті не вдалося. В той час як за задатками деякі із них навряд чи поступалися Рійкаарду. Та й Шеві також.

Ігор Суркіс та Андрій Шевченко
fcdynamo.kiev.ua
Ігор Суркіс та Андрій Шевченко
Ще більше не пощастило колись віртуозному англійцеві Гаскойну. Його зірка запалала миттєво, раптово. Але так же несподівано й закотилася. Після італійських "канікул" Пол так і не зміг прийти до тями в численних британських клубах. Схожа доля і в ще однієї англійської надії – Майкла Оуена. В розквіті сил і в ранзі володаря "Золотого м’яча" цей нападник перейшов до "Реалу", але загубився серед розмаїття різнокаліберних "вершкових". І швидесенько втік додому. Де із "Ньюкаслом" благополучно вилетів із Прем’єр-ліги. Благо, що вчорашній надії нації кинув рятівне коло сам "Манчестер Юнайтед"…

"Один раз – не… показатель"

Як бачимо, долі зіркових (і не дуже) футболістів, котрі поверталися в рідну стихію, складалися по-різному. Хтось зумів переграти Фортуну, комусь вона лише посміхалася через зуби. Проте майже в кожному із наведених вище випадків (і ще більше не згаданих) ті, хто повертався, зазвичай підлаштовувалися під гру та вимоги своїх нових/старих команд (хіба що приклад Ривальдо і "Бунедкора" не вписується в цей алгоритм). І аж ніяк не навпаки. Тоді як у випадку із Андрієм Миколайовичем сміливо можна говорити про підлаштування всієї команди під одного зіркового футболіста. Принаймні цей висновок можна зробити на підставі його першого поєдинку за "Динамо" після десятирічної паузи.

Як підуть його справи далі – можна лише здогадуватися. З тим же успіхом Шевченко може стати як київським Маттеусом, так і повторити не надто щасливу ветеранську долю не менш зіркового Папена.

Все – у руках Фортуни. І самого героя.

 

Кращі голи Андрія Шевченка:

Дізнавайтеся головні новини першими — підписуйтесь на наші push-сповіщення.
Обіцяємо повідомляти лише про найважливіше.

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 2
  • Василь, Львів Василь, Львів 5 вересня, 08:05 Згоден 0 Не згоден 0 Лобановський, Блохін, Михайліченко та інщі футболісти Київського Динамо, Радянських часів, ото були великі футболісти. Тому, що грали і вигравали для Київського Динамо. а ці запроданці ще нічого не зробили для Київського Динамо крім ганьби... відповісти цитувати Дякуємоспам
Вибір редакції