Два кінці однієї газової труби

"Імперіалістичні" сусіди готові розглядати пропозицію про газо-транспортний консорціум лише як незначний довісок до значно цікавіших для них речей – тобто здачі промисловості.
Погляди 25 березня, 2010, 12:56 3111 14
Додати до обраного
"Імперіалістичні" сусіди готові розглядати пропозицію про газо-транспортний консорціум лише як незначний довісок до значно цікавіших для них речей – тобто здачі промисловості.

Міністр палива й енергетики Юрій Бойко поїхав до Москви домовлятися про «рівноправні» умови постачання газу. З якими конкретно пропозиціями поїхали туди наші очільники, і що все ж таки вони сподіваються натомість отримати – таємниця.

Хоча ні, не зовсім. Чого ми хочемо – відомо: газу по 200, ну, нехай по 220, ну, хоча би по 250 доларів США за одну тисячу метрів кубічних. Відповідні цифри були озвучені, зокрема, керівником Центру енергетичним досліджень Костянтином Бородіним, який є надійним джерелом інформації вже хоча б через свою близькість до згаданого вище міністра Бойка. А от що саме готова Україна – вустами своєї нової влади – запропонувати натомість? Питання питань.

Відомий українофіл, депутат держдуми Константін Затулін відвідав південно-східні регіони нашої країни й зробив цілу низку заяв про те, що ціна газу може впасти у відповідь на політичні поступки. Саме це найбільше обговорюють нині наші патріоти. Проте ціла низка інших заяв, які виходять від значно компетентніших людей – тобто представників самого «Газпрому» - змушують підозрювати: газ не подешевшає ні тоді, коли ми продовжимо термін іржавіння ЧФ РФ у Севастополі до три тисячі сімнадцятого року, ні тоді, коли російську буде визнано першою й останньою державною мовою, ні навіть тоді, коли замість прапорів ЄС та України на будівлі МЗС з’явиться напис «НАТО – БЯКА» («НАТО» - замість європейського прапора, «БЯКА» - замість Державного).

Росіян цікавить конкретний ґешефт. І це добре розуміють наші урядовці. Так, перший віце-прем’єр Андрій Клюєв напередодні візиту нашої делегації до Москви заявив, що Україна запропонує росіянам сформувати «газовий консорціум» з управління українською газотранспортною системою (ГТС), разом зі споживачами з Європи. Адже, сказав пан Клюєв, побудова сумнозвісних «Північного» та «Південного» газопроводів в обхід України викине нашу «трубу» на звалище історії.

Ніякої новини в цій новині насправді немає. Те ж самісіньке казали під час передвиборчої кампанії всі «регіонали», кому не ліньки. А консорціум, задуманий, нагадаю, ще за президентства Леоніда Кучми, одразу після свого обрання почав рекламувати і чинний президент Янукович. Проте справа в тому, що наявність обхідних газогонів лише в останню чергу залежить від України. Як не сумно це визнавати, але якщо Кремль справді намірився їх збудувати – його не спинить ніяка, навіть найспокусливіша поза України. І, навпаки, якщо росіяни так і не завершать свої амбітні проекти (або завершать частково – наприклад, з значно меншою пропускною здатністю), це аж ніяк не буде заслугою вітчизняної влади.

Адже «Північний потік» як ідея, виник ще… 1997 року. Хто не вірить – подивіться ту ж «Вікіпедію». А реалізація проекту стартувала влітку 2005-го, коли про жодні проблеми в газових стосунках між двома країнами не було ще й мови. Що ж до «Південного потоку», то він є єдиним потенційним інструментом, здатним протидіяти побудові газогону «Набукко», котрий мав би сполучити каспійські газові родовища з Європою через територію Туреччини. Не буде «Південного потоку» - буде «Набукко», і навпаки. Відтак поява в Україні «помаранчевої влади» стала для Кремля і його «Газпрому» лише зручним приводом, але аж ніяк не причиною спробувати протягти газогони в обхід нашої території.

Але є й інший бік. Ні для кого не є таємницею, що «Газпром» за наступні 10 років сподівається збільшити обсяги постачань газу до ЄС до 300 млрд. куб. м. на рік. І так само ні для кого не є таємницею, що навіть після введення в дію обох ниток кожного з «Потоків» (що навряд чи можливо до 2020 року) загальна їхня потужність складатиме менше 120 млрд. «кубів».

Звісно, інша справа – чи є у «Газпрому» всі ці обсяги палива. Та хай там як, виходить одне: або наші, українські, політики брешуть, коли кажуть, що обхідні газогони позбавлять нас «труби» - або ж росіяни брешуть, що всерйоз збираються ці газогони наповнювати. Для нас, звісно, кращим був би перший варіант. Але й другий видається не таким уже й поганим у порівнянні з іншою перспективою.

Йдеться про те, що брати-росіяни не лише вимагатимуть контролю над українською «трубою». (Як саме – непринципово: що вітчизняним олігархам, що ефесбешним офіцерам не звикати ставити свій менеджмент на нібито незалежні підприємства). Йдеться ще й про прямий контроль над газомісткою промисловістю України. Метод простий – прямий доступ «Газпрому» до кінцевої ланки дистрибуції, тобто продажу газу українським споживачам.

Новина про те, що українська делегація може піти на такий крок, пролунала у вітчизняних інформагенціях досить негучно. Натомість усі кинулись обговорювати результати опитування близької до чинного уряду соціологічної фірми «R&B Group», за яким обміняти ГТС на дешевий газ готові аж 40 % українців.

Насправді ж не «здача труби», а саме цілковитий допуск «Газпрому» на внутрішній український ринок є неприйнятним саме для тих, хто реально взяв владу в Україні після останніх президентських виборів. Тобто для великих промисловців, чиї статки зароблено на металургії, «хімії» та енергетиці. Для них це – кінець. Продавай бізнес і їдь собі в Лондон. Причому ще й продавай дешево. Адже брати-росіяни переплачувати не люблять – особливо коли можуть забрати все купно і за безцінь…

Відтак маємо по-своєму парадоксальну ситуацію. З одного боку, «синьо-біле» керівництво країни готове віддати за дешевий газ святині народу, включно з правом на власну культуру. З іншого, «імперіалістичні» сусіди готові розглядати цю пропозицію лише як незначний довісок до значно цікавіших для них речей – тобто здачі промисловості. На що, в свою чергу, не може піти вже наша влада – бо це для неї справді святе. Як вони домовляться в цій ситуації, годі й уявити. І, чесно кажучи, смішного в цьому мало. Хоча певний чорний гумор таки є: нарешті і Київ, і Москва поділяють спільні «цінності» - і що?
 

Дізнавайтеся головні новини першими — підписуйтесь на наші push-сповіщення.
Обіцяємо повідомляти лише про найважливіше.

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Погляди 25 березня, 2010, 12:56 3111 14
Додати до обраного
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 14
Вибір редакції