Енергоресурси – спільна власність людства

УНІАН

Дмитро Корчинський

Донині українська громадськість лише абсорбувала іноземні ідеї, інтенції, тренди, моди. І ось, можливо вперше, справді глобальна ідея народилася в середині України.

Днями у Києві відбувся круглий стіл на тему: Енергоресурси – спільна власність людства. Ось основні тези, які обговорювалися. Є речі, які не можуть бути предметом вузькодержавного егоїзму. Кордони не можуть розповсюджуватись на космос – він належить всьому людству.

В загальнолюдській власності, дяка Богові, перебуває Антарктида, а також більша частина світового океану. Як зауважували учасники круглого столу, людство вже давно намагається квотувати вилов риби, заборонити національним промисловим флотиліям вбивство певних видів морських тварин, навіть у прибережних водах.

Поступово скріплюється впевненість у тому, що не існує державної атмосфери, лише наша спільна. Саме тому так багато держав підписали Кіотський протокол, в якому відмовилися від свого суверенного права забруднювати атмосферу по за контролем ООН.

Посилюється міжнародне право, це означає, що суверенітет національних урядів вже не розповсюджується на базові права і свободи громадян.

Як свідчать гуманітарні інтервенції останнього часу, такі правозахисні міжнародні структури, як НАТО, не визнають права місцевих князьків суверенно вбивати і ув'язнювати підданих. Людина дедалі в більшій мірі належить людству і менше місцевому міністерству внутрішніх справ.

Настав час захистити права корисних копалин! Особливо енергоресурсів. Несправедливо, що на газі жирує Москва, на нафті бедуїни лише тому, що від них ближче копати – зауважували учасники київського круглого столу. Це порушує базові принципи справедливості.

Вартість енергоресурсів, технології їхнього видобутку та використання були створені цивілізованими споживачами, а не дрімучими москалями чи саудітами. Огидним є те, що демократична громадськість розвинутих країн досі змушена платити данину троглодитам, як колись платили османам чи алжирським піратам.

Людство скріплює свою історичну свідомість та відчуття відповідальності за власну долю. Всі сучасні держави з'явилися нещодавно і незабаром зникнуть. Отже, мають відчувати відповідальність перед своїми попередниками і наступниками.

Нині енергоресурси Сибіру випадково опинилися під суверенітетом Московської держави, завтра це вже буде територія Китаю, чи сибірської республіки, чи самоїдської конфедерації. Що отримають ті, хто прийдуть на заміну «імперії зла», - рештки розграбованого і розтриньканого Газпромом?

Узурпування енергоресурсів окремими державами зазвичай перешкоджає впровадженню на їхніх територіях енергозберігаючих технологій, екологічних програм та прав людини. Власність на енергоносії спокушає газо-нафтові уряди до безвідповідальної зовнішньої політики, до тиску на сусідів, гонитви озброєнь, експорту корупції.

Контроль над всіма родовищами має бути переданий наднаціональним органам. Певні кроки в цьому напрямкові прогресивне людство вже здійснило в Іраку та Лівії. Операції небездоганні, проте звістують в цілому прогресивну тенденцію.

При підготовці круглого столу організатори зіткнулися з подивугідною заскорузлістю багатьох представників української громадськості. Буцім, глобальний контроль над енергоносіями призведе до втрати українського суверенітету над шахтою Засядька чи двома торфяними болотами на Житомирщині. Зазвичай, ті самі люди вважають, що європейські інституції мають право захищати наші права від Януковича.

Якщо українська влада, останні 20 років (а перед тим 70 років радянська, а до неї 200 років царат) нехтує нашими правами, то так само вона зневажає наше право на долю в надрах.

Боротися з глобалізмом безсенсово так само, як боротися з інтернетом, але з глобалізму можна мати зиск так само, як вдається заробляти на інтернеті.

На глобальних механізмах заробляють американці і євреї, британці і французи, навіть вірмени. І лише українські патріоти сподіваються захистити свою вигоду мавпуючи північнокорейську автаркію.

Ініціатива щодо скасування державних суверенітетів над родовищами нафти й газу –перша глобальна ініціатива, народжена в Україні. Подібним чином зароджувалися зерна всіх міжнародних механізмів і понять.

Спочатку конференція окремих диваків, згодом широкий громадський рух, далі актуалізація теми на міжнародних форумах,за тим обговорення в Європарламенті, та комітетах ООН, видозміни міжнародного права, привід для оперативного планування НАТО й месседж ультиматумів диктаторським режимам. А незабаром,позбавлена можливості узурпувати родовища вуглецевих сполук, Москва змушена буде повернутися до мисливства та збиральництва.

Хоча, як колись торгувати соболиними хвостиками, навряд чи їм дозволить стратегічна авіація захисників прав тварин.

_________________________________________________________________________________

УНІАН

Дмитро Корчинський

Молитися перед тим, як стріляти

Перемога дається тим, хто шукає Бога, а не успіху. Перемога глобалізму над арабськими диктатурами – закономірність. Перемога правовірних над глобалізмом – чудо, отже саме з чудом і варто вибудовувати свої стосунки.