Фатальні наслідки неперекритих аеропортів

Юрій Винничук© УНІАН
Я пригадую, як Жанна д'Арк Майдану з палаючими очима переказувала прохання простого народу: „Ви ж тільки перекрийте аеропорти, щоб вони не повтікали!” І щиро обіцяла виконати це побажання.

П’ять років тому країна кипіла у помаранчевій ейфорії. Не знаю, як хто, а я цілими днями впродовж двох місяців телевізора не вимикав. Зранку тільки очі протер і – в телевізор. На хвильку на кухню вискочив, каву запарив, хліб з маслом-сиром прихопив і – в телевізор. Тільки в туалеті телевізора не було, але тоді звук – на повну потужність. Увечері невеличка перерва на любощі. При увімкненому телевізорі до тіла мене не допускали. Ото лежиш, рухаєшся, як автомат, а думки усе там – в телевізорі.

П’ять років – невеликий період часу, а дивує, як забулися окремі моменти. Зараз представники тодішньої влади, не зморгнувши оком, запевняють, що жодних фальсифікацій не було, а якщо й були, то на Західній Україні. На жаль, наші помаранчеві ідоли були дуже рішучими тільки на Майдані і обіцянки покарати фальсифікаторів залишились обіцянками. Головний Підрахуй відбувся легенькими нервами і зараз знову на коні.

Я пригадую, як Жанна д'Арк Майдану з палаючими очима переказувала прохання простого народу: „Ви ж тільки перекрийте аеропорти, щоб вони не повтікали!” І щиро обіцяла виконати це побажання. Когось десь, кажуть, засудили, але умовно, когось оштрафували, але то так – дрібна плотвичка. А щуки і соми залишились при ділі і знову зубами клацають.

Геть забулося, як приймали спостерігачів і представників Ющенка на дільницях Сходу, як їх і міжнародних спостерігачів, і журналістів нахабно викидали з дільниць, а хто опирався, виносили на руках і вивозили за кілька кілометрів. І це у той час, як в Галичині спостерігачів зі Сходу приймали толерантно і гостинно. І так їм сподобалася ця гостинність, що багато з них забажали приїхати чергувати на ту саму дільницю. Розговорившись, вони признавалися, що кожному з них поставили завдання написати по десять-двадцять заяв із висмоктаними з пальця зловживаннями. І писали.

Янукович перетворив Донбас на Туркменію, де активність електорату складає понад 100%, а за донецького туркменбаші голосувало 98%. Правда, це загалом, але на окремих дільницях перевалило й за сотню. Особливо промовисте фальшування відбулося в Шахтарсько-Харцизькому окрузі Донеччини. Проголосувало там 3 тисячі 437 осіб, з них за Януковича – 1 411, а за Ющенка – 5, зате недійсними визнали... аж 2 021 бюлетенів! Оце розмах! Не відстала і Миколаївська область, де 35% голосувало, лежачи на канапі. Загалом сфальсифіковано на користь Януковича понад три мільйони голосів. Фальшування відбувалися не тільки на дільницях, але і в стінах ЦВК. 21 листопада о 21 годині було повідомлено, що проголосувало 76, 77% виборців, а за кілька годин фігурувала уже інша цифра – 80, 36%! І це різке зростання відбулося завдяки Донецькій області, де кількість виборців з 74, 3% виросла до 96, 65%. А це становило 843 тисячі осіб. Таким хитрим чином і була перекрита різниця в голосах. Забулося, як у всіх держслужбовців і у членів їхніх родин на Західній та в Центральній Україні вимагали відкріпні талони під загрозою звільнення. Ті, хто вимагав, були покарані, як у байці Глібова: і щуку кинули у річку. Вони й зараз на хлібних посадах.

Згадалося мені, як я, 21 листопада під час голосування другого туру прийшовши на дільницю у Винниках – передмісті Львова – не знайшов свого будинку. На першому турі усе було в порядку, а на другому будинок зник. І це там, де переважають приватні забудови. Мені запропонували піти до суду. І я вже намірився, було, пертися до суду, коли мене осінило переглянути списки. І знаєте? Я себе знайшов. І свій будинок знайшов. Просто він чомусь опинився за старою назвою вулиці.

Як так могло статися? Усі рахунки за газ, світло, воду, телефон справно приходять на мою адресу, і на них стоїть нова назва вулиці ще з часів Незалежності. Зате, коли відбувався другий тур голосування 1999 року, а в двобої зійшлися Кучма і Симоненко, сталася зі мною геть містична пригода. Я вирішив взагалі не голосувати. Але під кінець дня перед самим закриттям таки сів на ровера і гайнув на дільницю. Яке ж було моє здивування, коли дізнався, що вже проголосував. І не тільки я, а й мій покійний тато, який два роки перед тим помер. Тобто мій татуньо, який лежав на цвинтарі зовсім недалечко від дільниці, так спереживався за долю України і за свого безпутнього сина, що встав з могили і проголосував за себе і за мене. Зворушений до сліз цим патріотичним вчинком свого тата, я не протестував, бо не мав сумніву, що голоси наші пішли за Кучму.

Хто б тепер нагадав Ганні Герман таку ганебну сцену, яка розігралася під час однієї прес-конференції у штабі Януковича. Ганця побачила на журналістові „Української правди” помаранчеву стрічку і страшенно обурилася: „Або зніміть цю стрічку або забирайтеся геть!” А що журналіст відмовився, то вона покликала керівника прес-центру і той силою зірвав стрічку. І подумати тільки, що ця дама колись працювала на „Свободі”! Що вона там робила?Розвалювала їх, чи що? В одному з інтерв’ю у листопаді 2004 року Ганця розповіла, що „за сто днів поряд з Януковичем я, може, три-чотири рази бачила його без залізного панцира, в якому він ходить на щодень”. Як насправді виглядав той панцир, можна судити з випадку, який трапився у Коростені на Житомирщині. Його відео, може, ще й досі є в інтернеті.

На площі, де відбулася зустріч з народом, до Януковича звернувся літній чоловік:
– На якій підставі ви оголосили, що російська мова стане державною мовою в Україні? Тут є корінна нація – українці. А мова – основна ознака нації. Щезне мова – щезне нація. А я не хочу, щоб щезла українська мова.
На це Янукович відказав:
– Вона не щезне. А друга державна мова була і буде. Запам’ятайте це.
– На якій підставі? Якщо це станеться, не дивлячись на те, що мені 83 роки, я візьму в руки зброю, автомат візьму і піду захищати право української мови на життя!
– Послухай! Послухай! Таких як ти багато!
– Ти?! Люди, він мене назвав на ТИ!
Тут зчинився галас, якась жінка підтримала Януковича, інша назвала її „кацапкою”, і тут Дон нарешті згадав рідну матірну мову: „Убєрітє єво на х..” Панцир, вочевидь, відмовив.

Забулося й те, як створювався ПІСЮАР. Як лунали заклики організовувати бойові загони. А там, у Москві уже потирали руки. Керівник Центру вивчення еліти Ольга Криштановская в "Новой газете" віщувала: "объективные условия сейчас таковы, что раздел Украины реален". До того ж це "в интересах России", адже Росія в такому випадку "вернет себе Крым, Одессу, промышленные области Донецка, Днепропетровска и Харкова... Надо сказать, что у России (СССР) имеется обширный опыт раздела стран. Вспомните разделенную Германию, Вьетнам, Корею. На наших глазах Россия ведет политику раскола Грузии, пытаясь присоединить к себе Абхазию и Южную Осетию. Что уж удивляться, если тот же сценарий начнет вырисовываться в Украине".

І далі: " Кремль костьми ляжет, чтобы Ющенко не победил. Это вопрос даже не личного рейтинга господина Путина, это — угроза геополитического провала страны, который вызовет недовольство населения политикой государства, разочарование в его силе, в его лидерах".

Кремль кістьми не ліг, росіяни в лідерах не розчарувалися. Наближення їхніх президентських виборів засвідчать нові теракти і погрози „мачіть в сартірє”. А ми знову будемо вибирати між поганим і гіршим, метаючись між двох лих, вагаючись: іти чи не йти? А може, послати їх усіх туди, куди послав Янукович коростенського дядька? Не думаю, що цього разу хтось вставатиме з могили, щоб проголосувати. Часи вже не ті. Але настрій чомусь схожий на той, який був у 1999. Тоді чимало моїх знайомих з почуття внутрішнього протесту голосували за Симоненка. Я й сам збирався. Але покійний тато завадив.

_________________________________

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Театр маріонеток Карабаса Барабаса

З Карабасом жартів нема. Колись він поділився своїм буремним досвідом: „Когда я губернатором был, банкиры со мной по полям ездили. Сапоги в багажник клали и ездили! Пусть бы кто попробовал не дать кредита!”

Дізнавайтеся головні новини першими — підписуйтесь на наші push-сповіщення.
Обіцяємо повідомляти лише про найважливіше.

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 17
  • хведот-стрілець хведот-стрілець 23 грудня, 17:36 Згоден 0 Не згоден 0 Кремляді порішали з Петлюрою, Бандерою та Коновальцем - чому б нам приватно не порішати з обома нанокремлядями та сраною п*ятою колоною? Де "незборима нація"?! В Европу по алжирців подалася? Яничари кінчені...Жидва має вмерти в аеропортах..нах...нах...нах! відповісти цитувати Дякуємоспам
Вибір редакції