Бувають і такі матчі. Нечасто, але трапляються. Коли жодного натяку на героїзм, подвиги чи вирішальні бої зовсім не потрібно. Просто гра.
Кваліфікаційний матч Ліги чемпіонів. "Гент" - "Динамо" - 1:3. Бувають і такі матчі. Нечасто, але трапляються. Коли жодного натяку на героїзм, подвиги чи вирішальні бої зовсім не потрібно. Просто гра. Причому проти опонента, який за визначенням не годен й у слід ступити.
Київське "Динамо" впевнено вийшло у плей-офф Ліги чемпіонів
Таким суперником для "Динамо" став бельгійський "Гент". Суперник, якого через кілька місяців можна благополучно забути. І не згадувати. Який не вирізняється ні нинішньою історією, ні попередньою. Звичайнісінький сіромаха. З одним лише "але" - його потрібно проходити обов'язково "двома ногами", а не однією лівою. Себто, недооцінки не має бути в жодному разі. Бо палиця (чи "Тимішоара" - як кому зручніше) таки має властивість вряди годи стріляти.
Недооцінки з боку "Динамо" не було. За великим рахунком, в даному випадку її просто не могло бути. Передовсім тому, що надто невпевнено кияни розпочали цей сезон. Тому, вочевидь, два матчі проти бельгійського віце-чемпіона розглядалися як гарний фундамент для відновлення дещо розхристаного реноме та набуття необхідної температури перед вирішальним останнім кваліфікаційним раундом чемпіонської Ліги.
Власне, з обома цими достоту гіпотетичними, але таки реальними завданнями наша команда впоралась. Здобуто дві перемоги, причому не абиякі, а впевнені. Пропущено лише один м'яч, що на тлі поєдинків внутрішнього календаря виглядає переконливо і впевнено. Напередодні майбутньої спареної зустрічі проти в будь-якому випадку майстровитішого супротивника кияни відчули смак забитих м'ячів, як слід розім'ялися на безіменному спаринг-партнерові. Ну і, нарешті, уже зараз ми можемо впевнено стверджувати, що нинішнього сезону динамівці знову будуть грати в груповому турнірі. От лише в якому з них – найпрестижнішому чи втішному – поки що не зрозуміло. Бо на підставі побачених двох матчів проти бельгійців робити якісь змістовні висновки не доводиться. Що ви хочете: партизан – він і в Бельгії партизан.
Що ж до самої гри, то вона також була прогнозованою. Газзаєв, як і обіцяв, виставив на матч основний склад. Хоча з цього приводу варто зробити обов'язкову примітку - другого рівноцінного складу в "Динамо" зараз немає. Дюрі також вчинив за схожим лекалом – задіяв у матчі тих, хто з різних причин не брав участі в київській грі. Тобто, господарі, у першу чергу ті, хто не був обтяжений результатом попереднього поєдинку, мали як мінімум грюкнути дверима. Натомість гості, обтяжені тим самим результатом, мали зіграти так, як це вони зробили тиждень тому.
Як не парадоксально це звучить на перший погляд, але з поставленим завданням впоралися обидва колективи. Гентівці зіграли так, як змогли. По-іншому вони просто не вміють. Чомусь мені здається, що справа тут зовсім не в оптимальній фізичній формі чи початку сезону. Це просто їхній рівень. Якого, можливо, цілком досить для чемпіонату Бельгії, але зовсім мало навіть для початкових стадій Ліги чемпіонів.
Динамівці також зіграли на своєму рівні. Зіграли по ситуації, відчуваючи і рахунок, і суперника. Впало в око, що кияни фактично в будь-який момент могли додати в русі, в активності, в конструктивізмі. Проте це "могли" тільки в ситуації, коли саме вони вели гру. На кілька хвилин втратили рівновагу, концентрацію, суперника – і навіть такий вайло, як "Гент", має почуття власної гідності та відчуття чужих воріт.
Неприємно, що центральні оборонці "Динамо" впіймали облизня від нападника, котрий за фактурою та швидкісними даними радше схожий на гравця в крокет, аніж вправного голеадора. До речі, дії динамівського захисту знову, навіть у такому прохідному матчі – давайте називати речі своїми іменами – викликали чимало нарікань. Хвороба росту чи діагноз серйозніший?
Що ще в мінус? Зайві попередження та травма Маграо. Зайвою, як на мене, була гра на публіку у виконанні Ярмоленка. Але в цьому випадку, здається, треба говорити таки про недоліки молодості, які з часом проходять.
Зате приємно відзначити дії киян в останніх хвилинах матчу. У першу чергу - в контексті пропущеного м'яча. Добре, що не взялися триматися за хиткий результат, як це часто-густо з ними трапляється. Спробували забити ще – й одразу ж були винагороджені. Ефектний гол Гусєва став не менш ефектною крапкою для всього підсумку протистояння.
Та чого буде варта ця крапка без знаку оклику після наступних двох матчів?