Грона

Роман Чайка
Погляди 6 листопада, 2011, 12:57 3736 14
Додати до обраного
Уже не до жартів – ще крок і почнуть ловити новітніх троцьких, каменєвих із зінов'євими та решту рикових та бухаріних: реформи виконані "наполовину" і то лишень на папері.

Параноя владної вертикалі конвертувалася в повний абсурд – виступ президента на засіданні уряду. Як і очікувалося, ні "кремлівську квоту" мінрососвіти Табачника, ні міністрів, які обслуговують три головні потоки відкатів у державі, ніхто не чіпав.

Як не було на кого міняти – так і немає. Усе таки професіонали, а не хухри-мухри. Такими кадрами розкидатися не можна, бо доведеться потім усяких тихонових робити дипломатами-послами чи різних радянських пеклушенків губернаторами ставити. Велика партія регіонів (понад мільйон), а відступати нікуди –позаду Межигір'я.

А от заява: поки нормальні "терпіли" мовчки зносять так звані реформи, то деякі паршивці вже "втратили страх і совість" і масово озброюються - явно виринула із глибин психоаналізу. Всенародна гонка озброєнь. З виступу президента малювалася фантастична картина апокаліпсису: багаті спецпенсіонери ламають паркани і пруть на спецназ, а біднота, у якої немає коштів на щоденне покращення життя, на останню гривню скуповує недешеву зброю! Латентна фобія чи хитра підстава? Може тому голова СБУ Хорошковський дочасно покинув те анекдотичне засідання уряду. Не тому, що так і не дочекався бідолашний свого віце-прем'єрства чи навіть прем'єрства. А просто мавр зробив свою підставу – мавр може йти.

Показово, що міністр царської охранки Могильов одразу ж відхрестився від загадкового народного ополчення, яке розгорнуло гонку озброєнь по всій державі. Нічого не знаю - моя міліція до цього немає жодного стосунку! Але потім цьому демократу у лампасах видно пояснили, хто в домі хазяїн – і він почав городити абсурд про якихось донецького і кримського пацанів, які приховали два автомати і гранати з метою збройного захоплення Кабміну й Банкової із подальшою атакою на Межигір'я та ближню сільраду. Відмазки Могильова у Раді наступного дня і недолугі спроби розділити провину за сказане з самим Головнокомандувачем лише посилили ідіотизм ситуації. Нехай майбутні біографи досліджують, чи це був привіт Фрейду від Залізного Господаря, чи тупа розводка від тих, хто має доступ до тіла.

Як цю заяву можуть розцінити за межами України? Або те, що влада до хронічної діареї боїться власного народу. Або з іншого боку - не може контролювати продаж вогнепальної зброї, та ще й збирається гарантувати безпеку на Євро-2012?

А як у межах Неньки розцінили заяву самі посполиті? Їм же чітко сказали: нормальними громадянами влада вважає лише тих, хто мовчить, не рипається і терпить щоденне покращення життя. Усіх решта, яким хоч щось не подобається, вважатимуть за озброєних до зубів ворогів партії і народу. Лякати – полякали, а от чи залякали - питання?

Показово, що цього разу ніхто не захотів пояснювати, що насправді мав на увазі Президент-златоуст. Ніхто не ризикнув перекласти з межигірської українською. Уже не до жартів – ще крок і почнуть ловити новітніх троцьких, камєнєвих із зінов'євими та решту рикових та бухаріних. Ті, на кого валили провину за усі негаразди, вже давно за ґратами. Реформи, а саме їх успіхам був присвячений цей сходняк професіоналів у Кабміні, виконані "наполовину" і то лишень на папері. Псевдореформи вже не спроможні прикривати мегакорупцію та розкрадання. І провал покращення життя вже не повішаєш "на кляту Юльку". Час карати провокаторів і саботажників. Але просто так рубати голови бездумно й на емоціях було б неправильно. Тому й анонсованих відставок не сталося. Треба ж винуватих призначати так, щоб вдало перерозподілити їх активи і власність, і водночас переконати народ, що саме ці новітні контрреволюціонери та контрреформісти і є джерелом усіх їх бід. Тут потрібний системний підхід і чітко спрямована технологія. Бо принцип "розведи лоха і владарюй" потребує ретельної підготовки. От із мітингами "афганців-чорнобильців" попрацювали ретельно й усе вдалося.

Гнів і ненависть переадресували на безпорадну Верховну Раду, яка вже два роки як нічого не вирішує. Випустили пару в осіннє повітря і навіть дозволили двічі паркан поламати. Потрібні люди з громадських організацій сходили в уряд на декоративні перемовини за закритими дверима. Домовилися за якісь соціальні подачки. Були правильно визначені штрейк-брехери. Де треба було на місцях – підстрахувалися заляканами профспілками регіонала Хари. Вулична опозиція вкотре довела, що вона водночас ручний і зручний партнер Банкової. Спецоперація під кодовою назвою чи то "свисток", чи то "переадресація" вдалася. Президента знову вивели з-під ударів гніву невдячного народу. Раду – геть, уряд – геть. І на цьому – все. А цар хороший, його лише погано інформують бояри.

Те, що більшість мітингувальників – це знедолені люди, яким не вистачає ні на харчі, ні на ліки -сумніву не викликає. Але допоки ними легко маніпулювати і увесь їх гнів скерувати на якихось чечетових-богословських, якими не шкода буде пожертвувати у великій грі абсолютної влади й абсолютного дерибану. Парламентська опозиція, не приходячи до тями, також підіграла цій спецоперації і залишила людям стійкий стереотип, що джерело їх горя лежить під куполом Верховної Ради. Їх вистачило лише на творчу дискусію: а чиї це вушка стирчать із-за кущів Маріїнського парку – Льовочкіна чи Клюєва. Депутати, як ніхто інший знають де є єдиний центр прийняття рішень у державі, але й далі добровільно виконують відведену їм роль громовідводу Банкової. Залишки опозиції охоче говорять про низький IQ команди реформістів, але самі легко піддаються на їх "розводки".

Опозиціонери, попри колективний розум Комітету опору диктатурі, так і не допетрають, що спроби бартерного обміну закону про вибори на декриміналізацію "юліних" статей ККУ нічим добрим не завершаться. Обмінний курс визначає Адміністрація, а там впевнено переорієнтовуються з євро на рублеву зону і бартер їм вже не цікавий. Тепер "розвод" Венеційської комісії зроблять руками опозиціонерів, яким доручили освятити собою "новий" законопроект про вибори і закрити пельку усім тим критикам з ПАРЄ, а Юля у цю схему вже ніяк не вкладається.

Опозиція ніби й усвідомлює усю беззмістовність роботи у Верховній Раді, але водночас із впертістю віслюка продовжує увесь свій час і сили зосереджувати на безперспективній боротьбі з літаючою рукою Чечетова.

Депутатська опозиція не спромоглася навіть висловити публічне обурення сфальшованому голосуванню по новому судді КС Пасенюку. Самі розкрили фальсифікацію голосування, самі показали вкидання бюлетенів телекамерам і самі тихцем вийшли з сесійної зали. Не заважали Президентові приймати присягу Пасенюка, того самого, що свого часу призначав суддю-колядника Зварича на корупційні потоки. Апогей безхребетності. Опозиція навіть не спробувала зупинити закон про насильницьку русифікацію регіоналки Бондаренко, яким наполовину скоротили український продукт на радіо-телебаченні. Квоту вітчизняним виконавцям зменшили до 25%. Та сама ненависть до всього українського а-ля Колесниченко, лишень на ринку медіапродукції. Одним словом – обережно: покращено! Але й тут беззуба меншість промовчала. Угодовство чи безпорадність?

Парламентській опозиції лишається останній шанс зосередитися на стратегії позапарламентського опору і спробувати повернути собі довіру вулиці або йти домовлятися з Банковою про право висунутися на мажоритарних округах. Здатися на милість Віктору-переможцю або ризикнути ва-банк. Третього - не дано.

І в технологів Банкової часу також обмаль. Схема: в одних відібрали – іншим докинули – довго не працює. Така соціальна азарівська політика дає владі дуже короткий тайм-аут. Градус гніву зростає, грошей за російською схемою викупити в громадян собі спокій просто немає - соціальний бульйон близький до температури кипіння. Бо тисячами протестантів цього разу з горем пополам вдалося порулити під вікнами парламенту, але коли й цей обман розкриється і тисячі перетворяться на десятки тисяч, то мітинг легко може перетворитися на вуличну стихію, де технологи і режисери беспорадні. Стихія, як природа, - ніколи буде розбирати чий це палац стоїть між соснами Конча-Заспи: владного достойника чи опозиціонера. Коли дозрівають грона гніву, то вже немає часу розрізняти що палає: бентлі чи лексус, з номерами ВР чи КМ, бютівця чи регіонала. І ставка на те, що сила страху сильніша за гнів безвиході -найризикованіша.

_________________________________________________________________________________________

Роман Чайка
Роман Чайка
Читайте також:

Параноя

Нарешті щось спільне та об'єднавче почало вимальовуватися між владою, опозицією, народом та рештою радянського люмпену. З'явилася загальнодержавна спільна платформа, єдиний знаменник – стійка атмосфера параної і недовіри.

Дізнавайтеся головні новини першими — підписуйтесь на наші push-сповіщення.
Обіцяємо повідомляти лише про найважливіше.

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Погляди 6 листопада, 2011, 12:57 3736 14
Додати до обраного
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 14
Вибір редакції