Історія з грифом "Секретно": Наказ, якого не було. Продовжуємо пошук

Володимир В’ятрович
Брак необхідного елементу для відображення повної картини "злочинної ОУН" чекісти легко компенсували власною підробкою, яка через десятки років стане головним аргументом вже в інших політичних іграх.

ТСН.ua продовжує серію публікацій із циклу "Історія з грифом "Секретно".

На сьогодні найвагомішим аргументом на користь існування наказу ОУН про знищення поляків вважається свідчення одного з командирів УПА на Волині Юрія Стельмащука, дані ним на допиті НКВД в 1945 році. Отож, в документі читаємо, що "в червні 1943 року представник Центрального проводу ОУН "Клим Савур" (Дмитро Клячківський) передав мені усно секретну директиву Центрального проводу ОУН про поголовне і повсюдне знищення всього польського населення на території західних областей України".

Досліджуючи тему польсько-українського протистояння я вирішив теж ознайомитися з цим документом. Його архівні координати легко можна було знайти в багатьох українських чи польських книгах, адже цитувався він дуже часто. Скориставшись архівними посиланнями і замовивши необхідну справу я був впевнений, що отримаю до рук архівно-кримінальну справу на Юрія Стельмащука і на потрібній сторінці знайду його свідчення. Проте зі сховища принесли щось зовсім інше - один з томів агентурної справи "Берлога", заведеної НКВД на Провід ОУН.

На потрібному аркуші тому знаходився документ під назвою "Секретні директиви ОУН, УПА і СБ про повсюдне фізичне знищення всього польського населення". Крім "секретної директиви" про винищення всіх поляків, тут згадано аналогічні вказівки про винищення всіх радянських військовополонених на теренах Західної України та "всіх осіб, запідозрених в антиоунівських настроях, не виключаючи ні грудних дітей, ні жінок, ні старих".

Підозру викликає вже сама назва документа, адже за формою він є випискою з протоколу допиту Стельмащука від 28 лютого 1945 року, а не директивою ОУН. Не менше запитань до змісту – нагромадження в півторасторінковому тексті інформації про таку кількість жахливих і відверто безглуздих інструкцій ОУН, слідів яких не знаходимо в інших матеріалах. Тож чи не маємо ми справу з однією з численних спроб компрометації українського визвольного руху з боку НКВД?

Для того, аби перевірити це, довелося замовити із сховища справу на самого Стельмащука і зрівняти виписку протоколу із його оригіналом. І тут виявилося найцікавіше: в архівно-кримінальній справі на Юрія Стельмащука № 67 424 маємо протоколи від 8, 9, 20, 22 та 25 лютого 1945 року. Жодного протоколу під датою "28 лютого" тут немає!

Ймовірно, "секретні директиви", оформлені як виписка з неіснуючого протоколу, з’явилися десь в 1960 роках, коли КГБ формував масив документів про ОУН та УПА, який мав бути навчальним матеріалом для майбутніх чекістів. Брак необхідного елемента для відображення повної картини "злочинної ОУН" легко компенсували власною підробкою, яка через десятки років стане головним аргументом вже в інших політичних іграх.

Проте навіть непідроблені свідчення Стельмащука використовуються істориками вибірково - з них береться лише те, що необхідно для підтвердження власних тез. Польські дослідники часто цитують "зізнання" Стельмащука про те, що ним та його відділом протягом 29-30 серпня було знищено 15 тисяч поляків. Цю цифру справді знаходимо у кримінальній справі, у протоколі під датою 20 лютого. Проте далі у показах свідків бачимо інформацію про кількасот (в одному випадку - кілька тисяч) вбитих, але не про 15 тисяч.

Зрештою, через півроку після допитів, у серпні 1945 року на судовому засіданні сам Стельмащук заявив: "Звинувачення мені зрозуміле, винним себе визнаю, за винятком того, що моїм загоном було знищено не 15, а 5 тисяч поляків, 15 тисяч поляків було знищено по всій Волині". Завищена цифра, подана допитуваним у лютому, можливо, була наслідком "ефективної" роботи радянських слідчих, які скористалися слабким станом хворого на тиф повстанця.

У протоколі судового засідання є ще одна вкрай важлива інформація, яка поки не використовувалася ані в польській, ані в українській історіографії і безпосередньо стосується того, чи існувало рішення Проводу ОУН про знищення поляків.

"В цьому ж червні 1943 року, - подає інформацію підсудний, - в Колківському лісі зустрівся я з Климом Савуром, заступником голови ставки головної команди Андрієнком (Олександром Луцьким - В.В.). Савур дав мені наказ знищити всіх поляків Ковельської округи. Всі керівники Ковельщини, в тому числі і я, виступили проти цієї пропозиції, але Савур погрожував мені польовим судом. Становище було важким. Не виконати наказ я не мав права, а виконувати не дозволяли особисті переконання. Я звернувся до Андрієнка. Андрієнко сказав мені, що це вказівки не з центру, що це перекручування на місцях, але конкретного нічого не сказав".

Далі йдеться про те, що Стельмащук намагався якомога довше не виконувати наказ, але все ж провів антипольські акції між 25 та 30 серпня. Очевидно, до слів підсудного треба ставитися з упередженням. Проте важливим є твердження, що не було рішення керівництва підпілля про проведення антипольської акції, мова велася про місцеву "ініціативу". Очевидно, якби йшлося лише про самовиправдання, не було б сенсу акцентувати на цій деталі, навпаки, легше було наголосити на необхідності виконання наказу, виданого найвищим керівництвом. Згодом саме ця "ініціатива" Дмитра Клячківського і стала приводом для розгляду його діяльності Проводом ОУН на III Надзвичайному Великому зборі.

Підтвердження висунутої нами гіпотези знаходимо і в протоколі допиту згаданого в цитованих свідченнях Олександра Луцького – "Андрієнка", відісланого у червні 1943 року Проводом ОУН для інспекції на Волинь. Звітуючи про свою поїздку перед керівництвом, Луцький зазначає, що він "критикував "Клима Савура" в питанні ставлення УПА до польського населення. Як відомо, створена на Волині "Климом Савуром" УПА дуже часто в масовому порядку знищувала польське населення. Я і Центральний Провід були проти масового винищення польського населення, тим паче, що саме в цей час між Центральним Проводом ОУН і польськими підпільними антирадянськими формуваннями велися переговори про контактування нашої роботи".

Отож, аналіз документів не дає жодних підстав твердити, що існувало розпорядження вищого керівництва українського підпілля щодо масової ліквідації польського населення у Західній Україні. Тому немає підстав говорити про антипольський геноцид.

Натомість маємо великий запит в українському і польському суспільствах на те, щоб з’ясувати справжні причини кривавого протистояння. Задовольнити його можуть лише історики, які не будуть шукати простих відповідей у вигляді міфічних наказів, а матимуть відвагу розповісти складну правду про стосунки між нашими народами.

_______________________________________________________________________________

Читайте також:

Історія з грифом "Секретно": Наказ, якого не було

Жодних документальних підтверджень існування наказу про знищення поляків не виявлено. Пошук триває, і періодично оголошується про його "результативне завершення". Проте щоразу аналіз документів ставить під сумнів існування такої директиви.

Дізнавайтеся головні новини першими — підписуйтесь на наші push-сповіщення.
Обіцяємо повідомляти лише про найважливіше.

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 8
  • Frank Martin Frank Martin 15 липня, 13:03 Згоден 5 Не згоден 0 Кент, не потрібно говорити так. Все ж є різниця між цифрами 5 та 15. І якщо хтось один підвів, неможна казати, що то всі підвели. Так само можна говорити про петлюрівські погроми, це робило деморалізоване військо, а не він. Тут так само, це не робив центральний провід УПА, а окремий суб"єкт, який діяв на місці відповісти цитувати Дякуємоспам
Вибір редакції