Казань здобута, або Крок назад, три кроки вперед

Блискучий початок покладено© AFP
Програвши повністю перший тайм і "Рубіну", й собі, в таймі другому "Динамо" довело свою міць.

Так вже сталося волею календаря, жереба, випадку й бозна чого ще, що до середини вересня про силу та міць чемпіона України можна було судити з певною долею іронію та скепсису, адже жодного насправді серйозного опонента на шляху чемпіонів України не траплялося. Тому цілком слушно гуляла теза про те, що складно зрозуміли, чи то кияни настільки міцні в рамках внутрішніх змагань, чи все ж таки то настільки відверто слабкі їхні опоненти. Про справжній потенціал нинішнього "Динамо" газзаєвського розливу міг достеменно розповісти лише старт в Лізі чемпіонів. І він, тобто старт, це красномовно засвідчив. "Динамо" – це таки реальна сила. А враховуючи перебіг матчу проти чемпіона Росії, це ще й характер. Що не може не радувати.

Статистика матчу "Динамо" - "Рубін"

А ще дуже радує й тішить той факт, що переграли не кого-небудь, а чемпіонів Росії. Це перш за все стосується усіляких балачок щодо того, чий чемпіонат сильніший. Минулого року "Динамо" познущалося над "Спартаком", "Шахтар" за сумою двох матчів пройшов ЦСКА, нині кияни виявилися помітно сильнішими за "Рубін". Ще є якісь вапроси, таварісчі?

"Динамо" - "Рубін". Онлайн-коментар матчу

Хоча обов’язково варто сказати, що цього разу "зрозуміти Росію" виявилося надзвичайно складно. Попервах "виміряти" сусідського чемпіона не вдавалося ані розумом, ані аршином. І це при тому, що "Рубін" як був, так і залишився напрочуд прогнозованою командою як в сенсі тактичного малюнку, так і власне гри. Тобто нічого такого, чого казанці не робили (не роблять) в чемпіонаті Росії, вони не зробили і в своєму прем’єрному поєдинку в Лізі чемпіонів. Більше того, часом складалося враження, що саме динамівці, а не їхні опоненти виступають в ролі зелених дебютантів.

Проте від таких абстрактних аргументів та доказів щодо чиєїсь переваги чи фори у вигляді досвіду, доведеться одразу ж відмовитися через їхнє достоту суб’єктивне тлумачення. Який нам резон від того, що Шевченко в чемпіонській Лізі зуби з’їв, коли в даний час і в даному місці він особливо нічим не відрізняється від абсолютного новачка таких зустрічей Ярмоленка. Чи їхнього Бухарова.

Якщо ж говорити по суті, то насамперед варто виокремити ті чинники, що лежать на поверхні. А саме: індивідуально чемпіон Росії виявився сильнішим за чемпіона України у першому таймі. І хоча перевага ця була не беззаперечною, її виявилося достатньою для того, аби мати можливість вичавити максимум із мінімуму і йти на перепочинок із комфортною сухістю у власних "памперсах". Натомість у другому таймі чемпіон України за рахунок швидкості і тиску не лише зумів відвоювати втрачені позиції, а й виграти війну, що складалася попервах так невдало.

І друге спостереження по гарячих слідах: Газзаєв переграв Бердиєва в роздягальні. Знову ж таки, навряд чи варто говорити про тотальну перевагу головного тренера "Динамо" над наставником "Рубіна". Проте Газзаєв у перерві зумів так налаштувати свою команду, яка, будемо відвертими, не вивищувалася над супротивником вишколом та тактичною гнучкістю, що вона змела захисні порядки дисциплінованого і загалом вправного "ворога". Зробивши крок назад, "Динамо" зробило два вперед. Навіть три.

Але висновки із першотаймового провалу робити треба неодмінно.

Як на мене, головне, чого катастрофічно не вистачало киянам у першому таймі – компактності. Усі три ланки – захист, середина поля та атака – діяли якось розрізнено. Можливо, не в останню чергу тому, що у складі "Динамо" було одразу кілька необстріляних хлопців, котрі у матчі такого рівня замандражували, загубилися. А це не могло не позначитися на грі.

І воно позначилося.

Хачеріді, Ярмоленко, місцями Алмейда й Маграо виявляли занадто багато як для матчу такого рівня поваги до своїх візаві. Від того тих візаві було видно краще, ніж динамівських футболістів. До того ж "Рубін" побудував свою гру так, що малими силами, рідкими кавалерійськими набігами зламати його оборону було практично неможливо. Особливо якщо врахувати, що в першому таймі фланги "Динамо" програло майже без боротьби.

Цілком закономірним результатом таких дій нашого чемпіона стала беззуба гра в атаці. Ярмоленко, повторюсь, випав із загальнокомандних дій, нинішній Шевченко самотужки зробити майже нічого вже (чи ще) не може, - надто Андрій Миколайович залежить від передач партнерів по півзахисту, тому за колег довелося віддуватися Милевському. Динамівський капітан намагався робити все від нього залежне. Проте підсумок його зусиль у першому таймі був, на жаль, маловтішним. Окрім непоганого дриблінгу Артем запам’ятався лише кострубатими падіннями в карній зоні. Цілком ймовірно, що на такі його ходи купився б якийсь місцевий Покидько, але Хаммер знав собі ціну. Тому Артем отримав те, до чого так довго йшов – попередження за симуляцію.

Проте це сталося вже в другій сорокап’ятихвилинці. У першій же частині гри динамівці не запам’яталися навіть симуляцією. Більше того, в площину воріт Рижикова не було завдано жодного бодай кволого удару. Примітно, що два хоч якось помітних епізоди у воріт казанського клубу у першому таймі створив Юссуф. Але надто неточно.

Як виявилося, то була тільки пристрілка нігерійського півоборонця.

Натомість компактний у першому таймі "Рубін" малою кров’ю досяг бажаного – удар Домінгеса зі штрафного виявився бездоганним. Здійснивши таку вдалу вилазку до чужих воріт, гості знову склалися, немов баси гармоні. Проти такого суперника кияни шансів не знаходили. У першому таймі. Газзаєву потрібна була перерва, щоб прийти до тями і самому, й привести до ладу хлопців.

Динамівський тренер чудово використав тайм-аут. По-перше, він змусив своїх підопічних діяти набагато активніше, ніж до цього. По-друге, перестали трястися колінця в динамівських дебютантів чемпіонської Ліги. Ну і, нарешті, наставник "біло-блакитних" провів серію вдалих і слушних замін. І хоча цими замінами він також певним чином довів, що не вгадав із стартовим складом, усе ж таки краще пізно, ніж ніколи.

Не обійшлося цього разу й без певної долі талану на нашу користь. Перший м’яч господарі забили досить випадковий. В усякому разі, він не особливо витікав із загального характеру гри і не був наслідком активного тиску. Однак і гості в першому таймі забили не зовсім логічний гол. Мабуть, доля саме у такий спосіб бавилася і дала можливість виявити, хто ж таки насправді сильніший.

І ось коли треба було все починати спочатку, і проявилися характерні риси обох команд. За рахунок пресингу та рухової активності, яких не було й близько в першій половині зустрічі, кияни загнали суперника як мінімум за Можайськ. Причому від майже зразкової компактної побудови "Рубіна" не залишилося й сліду. Хоча все-таки у цьому випадку варто віддати насамперед належне наполегливості киян, а не невмінню тримати удар казанців. Гіоане й Гусєв суттєво підсилили гру "Динамо", особливо на флангах, тоді як Бердиєв не зумів оперативно відреагувати на зміну "картинки" на полі. Рижиков моментами творив дива, проте він усього лише хороший голкіпер. Не більше того. Хоча й не менше. Із зразково-показовим пострілом Маграо після не менш змістовної атаки казанський воротар не впорався.

І після цього "Рубін" посипався, немов перекачаний боксер-початківець, якого вистачило лише на дебют зустрічі. Досвідченіший і майстеровитіший опонент, роль якого чудово зіграв динамівський колектив зразка другого тайму, спокійно довів справу до нокауту. Гол Гусєва став красивим і водночас закономірним знаком оклику в цій складній, цікавій і місцями навіть драматичній боротьбі. Що дає повне право дивитися у майбутнє з оптимізмом.

Принаймні, до наступного поєдинку - до 29 вересня.

Дізнавайтеся головні новини першими — підписуйтесь на наші push-сповіщення.
Обіцяємо повідомляти лише про найважливіше.

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 3
  • 11 11 17 вересня, 17:59 Згоден 0 Не згоден 0 Все правильно написано. В першому таймі грали просто жахливо. Гол Уссуфа справді був випадковим, але це був наслідок тиску і накрученого киянами темпу. А Шевченко сильно розчарував. Не тому, що не забив, а тому що це тінь колишнього Шеви. Боюсь, що "повернення" справжнього Шевченка ми так і не побачимо. відповісти цитувати Дякуємоспам
Вибір редакції