Кернес і дуби

Сергій Жадан
Ця влада навіть не намагається робити вигляд, що готова до діалогу, до дискусії, що здатна вислуховувати критику й робити висновки. Навіщо їм дискусії, якщо в них є партійні змі?

В Харкові знову рубають дерева. Знову в парку Горького зелені активісти воюють із робітниками, лягають під будівельну техніку, викликають міліцію. Міліція знову захищає правопорушників від громадян України. Все як два роки тому.

Ніби й не було жодного Євро, всього цього істеричного пафосу влади, гучних заяв стосовно спокою та стабільності, ніби й не лізли зі шкіри наші реформатори, аби показати, наскільки відкритою та готовою до перемовин є нинішня українська влада, ніби це не в нашому місті тиждень святкували сонячні голландські фанати, яких міліція не те, що не чіпала, а скоріше навпаки – готова була охороняти до ранку їхні непритомні від розчарування тіла на лавках та автобусних зупинках. І ось свято закінчилося, почалися сірі трудові будні.

Почалися вони, що характерно, того самого вечора, коли Україна грала з Англією. Саме наступного ранку, 20-го червня мешканці Харкова зауважили сотні вирубаних дерев на території парку. Після чого почалася чергова хвиля протистояння.

Причому протистояння відбувається суто по-харківськи: робітники заявляють, що всі дозволи на вирубку в них є, проте нікому їх не показують, прокуратура відкриває кримінальну справу, проте міліція бореться саме з "зеленими", мер міста традиційно витискає сльозу з довірливого електорату, на "чистому глазу" говорячи, що ліс валять для побудови спортивних майданчиків, до того ж (ключовий момент) – безкоштовних.

Те, що довкола парку Горького вже є кілька стадіонів, які можна було б довести до ладу, аргументом для Геннадія Адольфовича Кернеса не є.

Та і взагалі, які аргументи? Таке враження, що харківський міський голова в дитинстві сильно перемерз, тож тепер має невідступний страх перед холодними зимами. Якось інакше пояснити його патологічне захоплення лісозаготівлею складно.

Незрозуміло, навіщо заливати місто асфальтом. Незрозуміло, навіщо посеред парку будувати футбольні поля. Незрозуміло, чому не можна реалізовувати свої ініціативи більш законними методами, чому кожного разу живий контакт харківської влади з харківською громадою завершується бандитськими розбірками.

Мер Харкова керує містом так, ніби грає в наперстки – азартно й нахраписто, навіть не намагаючись узгоджувати з кимось свою позицію, навіть не вдаючи з себе демократа й поборника різних суспільних свобод. Яка демократія, які свободи?

Спробуйте тепер зупинити його, з усіма його екскаваторами! Спробуйте з ним поговорити! Він навіть слухати вас не стане, завчено заливаючи про інтереси онуків та їхніх бабусь, чиє право на футбольні матчі він відстоює. Ця влада навіть не намагається робити вигляд, що готова до діалогу, до дискусії, що здатна вислуховувати критику й робити висновки.

Навіщо їм дискусії, якщо в них є партійні змі? Для чого їм діалог, якщо в них є бюджетники, які завжди висловлять підтримку? Нащо їм критика, якщо вони на кожному кроці кричать про покращення та стабільність?

Лишається одне – щоденна пропаганда, щоденне промивання мізків населенню, постійна брехня, невимушене хамство й безберега самовпевненість. В результаті виходять дивні речі. Як із тим таки парком Горького, частину якого перетворюють на "Диснейленд", а іншу частину – просто й неприховано вирубують.

Хоча річ, звісно, не лише у вирубаних деревах. Харків'яни, здається, вже змирились із тим, що дерева з міста вивозять, як дисидентів. Питання в тому, наскільки ця влада загалом відображає настрої та погляди харків'ян.

Чи справді ці політики, для котрих їхні колеги з Німеччини є всього лише "комашками", висловлюють інтереси міської громади? Якщо висловлюють, ну то що ж – хай харківські бабусі грають у футбол на лісових галявинах, демократія все-таки. А якщо не висловлюють, то про що ми взагалі говоримо?

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 9
Вибір редакції