Коли людина мудра, вона не може бути поганою

Олег Скрипка
Погляди 24 вересня, 2007, 18:22 3245 1
Додати до обраного
Інтерв'ю з музикантом, лідером групи "Воплі Відоплясова" Олегом Скрипкою.

Як Ви ставитеся до виборів взагалі і як почуваєтесь у цій передвиборчій кампанії?

Ми просто звикли до виборів. Ми звикли жити в цьому. І якщо раніше вибори лякали, то тепер всі просто займаються своєю справою. Якщо раніше я телевізор взагалі не дивився, то тепер я його не дивлюсь взагалі, взагалі, взагалі.

Всі кажуть яка жахлива політична реклама, я нічого не можу сказати про це, бо, ви не повірите, але я жодного політичного ролика ще не бачив.

І таких людей як я дуже багато. Деколи по радіо проскакує, але я радіо теж не слухаю. Раніше слухав радіо "Київ", а тепер і його немає.

Але, якщо в цілому, як я ставлюся до виборів як артист. З артистичною діяльністю тут мало чого спільного. Спочатку мені це нагадувало змагання спортивні, а зараз мені це нагадує "Танці з зірками". Я просто через це пройшов.

І в політиці так само – є дрібні гравці, а є великі монстри, титани. Кожна партія вибудовує свою стратегію згідно своєму темпераменту, своєму фінансуванню і тим радникам, які навколо на вуха щось там нашіптують. Ну точно, як "Танці з зірками". Повна аналогія.

Точно так же і ті дрібні гравці в стилі Литвина, взяли фальстарт, а титани дивилися: "Ну давай, давай!" І "Наша Україна" фальстарт взяла, а тепер БЮТ з Регіонами просто затоптали всіх.

У цій передвиборчій кампанії Ви уже брали участь в концертах у підтримку певної політичної сили?

Так, перший і поки що останній концерт був на Троєщині.

Ви, я так розумію, послідовні у своїй підтримці "Нашої України"?

Тут все логічно. Я співак, який співає українською мовою. Коли є сили, які проводять антиукраїнську кампанію, треба бути божевільним, щоб підтримувати ці сили.

Я підтримую сили, які захищають українську культуру, і взагалі державу українську. Це дуже просто. І тут є професійна і просто людська логіка.

Щирі вони в тому чи не щирі – це вже інша справа, але хоча би вони це декларують.

А є розчарування за той період, який минув з 2004 року?

Ні. Я не та наївна людина, як ті, що зараз розчаровані дуже.

А що для Вас був Майдан?

Майдан – це те, що ми в Україні маємо економічний бум. Це зробили ми, ні прем'єри, не партії, а ті люди, які стояли на Майдані. Ми скинули режим, той який заважав працювати людям.

І якщо КПД України тоді було 2 % , то тепер 22%. Ми маємо бум. Звичайно і ціни полізли вверх, але і люди почали працювати. Кияни зараз стільки працюють, що просто немає часу на відпочинок, не маємо часу зустрічатися і хто б чого не говорив, що розчаровані, що ідемо кудись в тартарари, всі люди дуже багато працюють, а це означає, що нарешті ми маємо можливість працювати, у тому числі і я.

Я реалізую проектів зараз у 10 разів більше, і це відвоював я, та людина, яка стояла поряд зі мною і ще сотні, тисячі людей, які стояли на майдані.

Так що Майдан вплинув на творчість і на світогляд?

Ясна річ.

А Вас запрошували вступити до якихось партій, попасти до списків у Верховну раду?

Запрошували.

Куди?

Не скажу.

А чому не погодилися?

Ну я розділяю артистів на дві категорії: є артисти, які артисти в мистецтві, а є артисти, які політики в мистецтві. Ті артисти, які політики в мистецтві, врешті решт займаються своєю справою і стають політиками, тому що це приносить більше грошей і більше популярності. Коли їде суперпопулярний артист і їде не дуже популярний політик другого ешелону, наприклад Шуфрич, то я стою, а Шуфрич з мигалками проїжджає. І тут дуже все просто – деякі артисти хочуть проїхати з мигалками, щоб інші артисти стояли.

Чи наприклад, я іду по вулиці, в мене беруть автографи фотографуються; і знову ж іде не першого ешелону політик, всі, хто в мене брали автограф перебігають до нього.

Невже це правда?

Правда, правда! Політики більш популярні ніж артисти.

Є навіть така ієрархія: спочатку футболісти, потім політики, а потім уже вся інша "шушваль". Тому той, хто не може бути футболістом, стає політиком.

"Танці з зірками" показали Скрипку як харизматичну особистість, яка має силу впливати на людей, викликати хвилю симпатії, масові голосування, переживання, людину, яка здатна відстоювати свої принципи, не іти у важливих питаннях на компроміс. Це якості яких якраз і не достає нашим політикам.

Зато у них грошей багато.

А хіба гроші все вирішують?

Вирішують. Гроші вирішують майбутнє нашої країни.

І ніколи не спадало на думку повпливати на політику?

Нажаль політика – це набагато сильніший інструмент, ніж мистецтво в нашій країні. Сталося так, що гроші в нашій країні вирішують все, а політика – це гроші. Мистецтво обслуговує в певні періоди політику.

Це дійсно ситуація парадоксальна: з однієї сторони політика так впливає на нашу країну, що ми живемо в абсолютно безкультурному просторі. Звичайно ми вже гарно вдягаємося, їздимо на машинах, зображаємо, що ми є нормальні люди, а в радіо то шансон, то Сердючка.

Коли приїжджають до нас європейці, чи будь яка культурна людина, вони розуміють, що ми живемо в культурно зґвалтованому суспільстві. І це робить політика ясна річ. Це не просто так, це – створена ситуація. Нормальні артисти мало мають можливостей. Нормальні, з моєї точки зору звичайно – це рокери, джазмени, чи оркестри, чи балет. Артисти, які насправді є артистами.

У людей є голод по нормальному мистецтву і на виборах це використовується. Сили, які називають себе демократичними, використовують чи класичне мистецтво, чи фольклор, чи рок. І на виборах ця категорія має велику аудиторію, багато концертів.

Такі колективи на виборах стають популярними. І на сьогоднішній день в Україні, як не дивно, за рахунок частих виборів, спостерігається серйозна рок-хвиля. Такі колективи як "Тартак", "Мандри", "Плач Єремії" та ін. стали більш популярними, тому що вони багато виступають і в цьому є позитив.

Це говорить про те, що немає речей у житті, які є просто негативні. І наш глобальний Всеукраїнський тур був тільки на виборах 2004 року. До того у нас жодного туру не було по Україні. Ми група номер один в Україні, ми не мали такої можливості.

А чому?

Тому, що ми живемо в такому суспільстві. Це дуже складна схема, багатовекторна. Але як результат ВВ не їздить з турами по Україні.

Скрипка є символом сучасної української культури, чи відчуваєте Ви свій вплив на те, що відбувається в нашій культурі?

Я не скажу, що це власне моя заслуга. У кожної людини є своя функція, вона вміє щось робити. Моя функція – скільки себе пам'ятаю, я був на сцені, завжди. Я себе пам'ятаю з чотирьох років, але на сцені я з двох років. Мама мене вчила розказувати віршики, співати пісні. Гості приходили до батьків і я виступав, потім в дитячому садочку я теж був на сцені, тому що я цього хотів, чи це в мене виходило. Коли ти біля шафи на табуреті – це один статус і одні можливості, коли ти на сцені і перед тобою стадіон, світло, звук, гітари – це вже інші можливості і використовуєш ці можливості. Коли ти в "Танцях з зірками" і в тебе оркестр, вся країна на тебе дивиться, у тебе є оранжирування і національна ідея ти працюєш як творець. І тут я теж не облажався. У мене вистачило сил дійти до фінішу. Як креатор я задоволений, я зробив 10 танців, я реалізувався.

Головне – моя творча реалізація і те, що я зміг передати певну творчу інформацію людям.

Потім, коли в мене виникає якась ідея, мені дуже важливо, як вона в результаті спрацювала. Мені дуже важливо як люди реагують, як вони все це сприйняли.

Звичайно виникають ідеї різні і деколи на перший погляд навіть божевільні. Особливо, коли у Львові ми робили "Країну Мрій", і приїхали люди, які не були в Україні уже багато років, вони були в шоці. Уявити собі, що таке десять років назад в Україні було можливе нереально, не кажучи вже про двадцять років. Кобзарі співають, люди в вишиванках ходять і ніхто їх не б'є і в Сибір не везе за це. Це просто круто було.

А Ви спілкуєтесь близько з якимись політиками?

Спілкуюсь. Ось наприклад, я летів один раз в літаку і поряд сидів Рудьковський. До того я з ним ніколи не спілкувався, а тут довелося. Політики – майстри спілкування на нейтральні теми. В ефірі вони поливають один одного, а в приваті вони спілкуються, я так розумію, нормальною мовою.

Кого би Ви виділили з сучасних молодих політиків, що мають перспективи і справді вболівають за Україну?

Це теж саме, як в рок-музиці, дуже багато талановитих людей, але нажаль у них ніколи не буде шансу стати популярними, тому що знову ж таки ми живемо в такому суспільстві. І в політиці є багато гарних, талановитих людей, які ніколи не зроблять кар'єри. Це є життя.

На передньому плані продовжують залишатися монстри, гіганти, в останні часи нікого нового не з'явилося. І скоріше за все так воно і буде. Навіть в Росії – раз Путін як гриб появився, тут Зубков такий – раз і вискочив, а у нас якраз такого неможливо. У нас дуже консервативна політична ця вся байда.

Можливо причиною тому жорстка конкуренція?

Так. У нас не те, що нових політиків не з'являється, їх навіть менше стає. Наприклад, такий політик як Мороз уже відходить у минуле, навіть якось шкода його.

А як ставитесь до Юлії Тимошенко?

Я був здивований – вона класно танцює. Якось прийшлося мені з нею вальсувати. Говорять про те, що це єдиний козак у спідниці серед політичного бомонду. Я не люблю вислову "харизматична особистість", але ладно, от вона саме така. Є люди з такими звичайними батарейками, а є люди з "дюраселом". Вона з "дюраселом", реально. Я теж енергетична людина. Я працюю в різних колективах і зустрічаю людей різних і таких, що якорять, при першій можливості намагаються залягти, періодично зависають, намагаються заритися носом в мул, ти ж хочеш вперед рухатися. А Юля вона саме така, і результати за рахунок того, що в неї моторчик оцей є, а в інших політиків частенько цього моторчика немає.

А коли до того моторчика та ще й мудрість. А от чи є у наших політиків мудрість я не знаю. Бо коли людина мудра, вона не може бути поганою – це вже однозначно. Тому що, коли людина використовує інших людей і маніпулює – це є зло, а зло – це є глупість, це не далекоглядність, тому що будь-які маніпуляції вони проти тебе все одно повернуться.

Грубо кажучи, можна співати пісні гарні, а можна співати пісні погані і знати, що ти співаєш пісні погані, при цьому набивати собі кишені, можна, але це не цікаво. Не ходити по трупах і заробляти гроші – це набагато цікавіше. Прикольно грати красиву гру, щоб ти нікого не возив у ліс з паяльником, щоб тебе ніхто не возив у ліс з паяльником. Треба робити те, що тобі подобається.

Робити те, що тобі не подобається – це якесь садомазо, насилля над собою, а люди часто звикають до того.

Класична штука. Якісь там попсовики, зустрічаються і обговорюють, що от я там слухаю класну музику, і він справді слухає класну музику.

–Так а що ж ти фігню граєш?

– Тому, що всі вони бики.

– Всі бики, а ти не бик?

Ну це фашизм. Навколо тебе якась нижча каста, а ти вища каста.

Це вже майстерність складну думку висловити так, щоб вона була зрозуміла.

Я скажу іншу річ: політики, церковники і артисти вони всі є конкуренти, вони є бійці за людські душі, чи за ідеології. Кожен воює на своєму фронті, іде боротьба за світогляд людей.

Ви довгий час жили в Європі, чи відчували Ви там політику?

Дуже відчував.

А різниця між нашим політичним життям і європейським?

Ніякої. Єдине що в них є досвід демократії. А ми – тільки відчули власну силу, що ми можемо щось робити в цій країні, а на наші мрії наступили на горло. Невільні засоби масової інформації очорнили Помаранчеву революцію і очорнили цю ідею.

Сьогодні говорити про Майдан – це вже, навіть, трішечки вульгарно. Це зробили ЗМІ, і ми знаємо за чиї гроші. Цього майже не можливо у Франції. В них настільки сильний імідж вільної демократичної країни, що політики вимушені грати дуже складну гру, іноді навіть коректну. Реально, щоб Саркозі переміг Роаяль, йому треба було робити дуже круті кроки. Вони не завжди були чисті і не завжди щирі, але це була вишукана гра.

А наша політична гра у порівнянні з їхньою – слон у посудній лавці. І те як люди аналізують їхніх політиків – це просто інший рівень, хоча і маніпуляція теж має місце. Різниця ще й у тім, що ми і Росія перебуваємо в певному грошовому пафосі – по типу ми такі багаті, ми такі впливові. У нас деякі люди звикли купатися в басейнах із шампанським, напиватися і палити гроші. В старій Європі і Америці грошей просто більше в тисячі, в мільйони раз, але хизуватися грішми – це мовитон. Якщо ти приїжджаєш на якусь тусовку на 600-му мерседесі, на тебе будуть дивитися дивно, тому що ти трішечки бик, грубо кажучи. Там так не прийнято.

Аналітики кажуть, що у нас голосують не за усвідомленням, а за вірою конкретним особистостям?

Ну це логічно. Ми ж вибираємо не із свого уявного світу, а з конкретних людей. Є конкретні люди – є дуже конкретний Янукович, дуже конкретний, є конкретний Ющенко і є Юля конкретна. І не треба базікати, треба вибрати з конкретних людей. Все дуже просто. Треба вчитися робити вибір.

Поки що наші політики вимушені загравати з виборцями і це круто. Вони вимушені стримувати ціни на бензин і це наша заслуга. Ми за це стояли на Майдані. Тільки так і робиться політика.

Треба розуміти це так, що ми беремо на роботу адміністратора, якщо він не справляється, беремо іншого.

Французи, наприклад, майстри спорту по страйкуванню. Чому в них демократичне суспільство. Щось не сподобалось, вигребли всі на вулицю, і не дай Бог, когось там замолотить мент, то відкриють таку пельку.

Треба розвивати пельки. О, до речі, ви казали, що я вмію відстоювати свою позицію, це не моя характерність, цьому я навчився у французів. Просто відстоювати свою позицію, це в них дуже поважається.

Українцям треба вчитися поважати себе.

Чи не збираєтеся ближчим часом брати участь у якихось проектах, можливо в наступних танцях?

В мене травма, я недавно упав з мотоцикла. Зараз я записую диск танців, які я танцював минулого разу. Виявляється у нас в країні не випускається танцювальна музика взагалі. Це буде перший диск в Україні, який випускається спеціально для бальних танців. Я його записую з оркестром "Либідь", з яким я працював на танцях. На диску буде 10 стандартів, ті, що я танцював.

Вже почули, що я це роблю і починаються дзвінки: "Коли?"

Чи плануєте ближчим часом концерти?

Хотів би випустити цей диск і хотів би його презентувати, бажано з оркестром.

Всі говорять дуже багато речей про політику, я знаю одне, поки нас Росія не відпустить, нічого гарного не буде. Ми всі це знаємо, чому ніхто про це не говорить. Росія хоче Україну приєднати до себе, давайте просто скажемо. І політика і назва Партії регіонів означає – розбити країну на частини, а потім частину приєднати до Росії.

А чи відпустять вони нас?

Це залежить від того, яка буде температура кипіння в Кремлі, от і все. Україна звичайно намагається щось робити, але вони набирають оберти, а в світі нам мало хто допомагає. Якщо буде так і далі вони нас розтопчуть.

Говорять: "О ці кляті москалі!" При чому тут москалі – це геополітика. Росія має види на нас і все. Це об'єктивна реальність, і це закони політичної природи. Це не те, що якийсь там Путін спеціальний негативчик. Є така логіка речей – це їхній національний інтерес, а в нас немає національного інтересу.

Якщо в країні немає власного інтересу, вона зникає, Це дуже просто і ми зараз під загрозою зникнення. Держава у нас виникла спонтанно, тому що ослабла російська держава. Вона знову зміцніла і починає повертати собі владу. Це є історично закономірний процес – якщо в нас немає сили втримати державність, ми зникнемо як держава.

Дуже дякую за приємну змістовну розмову. Успіху у всіх ваших починаннях.

Розмову вела Тетяна Ковтунович

Розмову вела Тетяна Ковтунович

Розмову вела Тетяна Ковтунович

Дізнавайтеся головні новини першими — підписуйтесь на наші push-сповіщення.
Обіцяємо повідомляти лише про найважливіше.

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції © За матеріалами Олег Скрипка /
Побачили помилку - контрол+ентер
Погляди 24 вересня, 2007, 18:22 3245 1
Додати до обраного
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 1
Вибір редакції