Коли спаде спека

Сергій Жадан© УНІАН
Я найбільше люблю ці дні на початку липня. Коли реальність розчиняється в спеці, мов цукор у воді, і час неможливо відслідкувати за годинником.

Я найбільше люблю ці дні на початку липня. Коли реальність розчиняється в спеці, мов цукор у воді, і час неможливо відслідкувати за годинником – він то прискорюється, то завмирає, зупиняючи транспорт і роблячи безкінечною сієсту вуличних алкоголіків при станціях метро.

Літо, яке безнадійно проминає, нагадує святкову ходу, наближення якої відчуваєш здалеку, закриваючи очі від усього цього блиску та гамору й знаючи наперед який сум і порожнеча охоплять тебе після того, як все минеться й веселий натовп рушить у бік осіннього мороку. Але доки ця крихка пора не минула, ти розглядаєш із вікна, як від самого ранку до кав'ярні напроти сповзаються пом'яті чоловіки та вміло фарбовані жінки й ховаються від спеки під важким липовим листям. Потому на вулицях з'являються робітники й починають розбивати асфальт, наповнюючи літнє блискуче повітря неймовірним гуркотом. Життя в липні – це життя посеред сонця та тисячі звуків, воно оглушує й засліплює, роблячи наші міста примарними й дзвінкими, схожими на холодильники з крижаними пляшками. Увечері людей на вулиці стає щоразу більше, вони шукають прохолодні місця й затишні заплави барів, пірнають у сутінки, звідки лунає їхній тихий сміх та пристрасне шепотіння. Темрява лягає пізно й ненадовго, небо ще з ночі підсвічується зсередини, ніби завішані простирадлами вікна. Дні такі довгі, що зникає бажання їх рахувати. Взагалі – зникає бажання займатись бодай чимось.

Початок липня найбільш асоціальна пора – від спеки рушаться робочі графіки й переносяться зустрічі, продавці ліниво виходять на вулицю й ховаються в тінь, а велосипедисти намагаються проскочити на червоне світло, нізащо не бажаючи застрягнути на пекучих перехрестях. Цьогорічна спека лише посилює відчуття наближення до чогось палючого й потойбічного, де вже не діють комунальні служби та розвалюються соціальні зв'язки. Розпалене повітря робить нас беззахисними й позбавляє нічим не виправданої віри в надійність та непохитність нашого побуту.

Варто небесам прогрітись і вже підлітки від Москви до Барселони стрибають у фонтани, а власники крамничок скуповують вентилятори, аби хоча б трішки збовтати густе липневе тепло. В містах східної Європи кондиціонери стікають водою і зупиняються, як хворі серця, а в Німеччині від спеки псуються нафаршовані електронікою потяги. І вся ця статистика несподіваних смертей, яких у ці дні стає значно більше, всі ці жахливі прогнози й передбачення, короткі злісні дощі, що обривають нічне небо, й буревії, що сунуть звідкись із Африки, породжують паніку й невпевненість; природа давно живе своїми уявленнями про те, яку чергову кару наслати на надміру безтурботних мешканців перенаселених європейських мегаполісів. І дивлячись на білі від сонця атмосферні глибини, ми сприймаємо як належне аномальний липень із його жаром та задухою, розуміючи підсвідомо, що немає нічого кращого й пронизливішого за ці дні, зіткані з довгих вечорів та коротких невидимих ночей, вистелені сухою травою та лінивими водоростями гарячих рік.

У липні всі раптом кудись зникають. Пошта стає непотрібною – все одно ніхто не пише, та й ти не маєш бажання писати до когось, питатись про справи та переповідати новини. Тим більше й новин жодних немає. Газети намагаються висмоктати щось цікаве з тієї спекотної порожнечі, що западає довкола, телебачення лише розводить руками, до осені жодних новин не буде, всі справи відкладаються на більш холодні й менш божевільні дні.

А поки що всі друзі й знайомі зникають із ефіру, всі, до чиїх голосів ти прислухався, западають у літню мовчанку, до якої так і не встигаєш звикнути. Липень – це час без потрясінь, оскільки липень сам по собі це вже потрясіння, випробування вогнем та неспокоєм, щемка пора відпусток та канікул, дні, коли діти стають дорослими, а батьки – втомленими. В липні навіть політики не так багато. Втомлені нею, громадяни просто заплющують очі на знайомі обличчя й недоладну активність політиків. За якоюсь внутрішньою домовленістю накладається мораторій на марнотну машину маніпулювання, і громадянам пропонується терміново зайнятись чимось менш суспільно-корисним, яким-небудь відпочинком, на якому-небудь морі.

Все це дуже швидко закінчиться. Липневе зависання поміж світлом і тінями дуже скоро мине, поступаючись місцем розміреності та заклопотаності останніх літніх днів, з їхнім передчуттям осені та ненав'язливою вересневою рутиною. Вже зовсім скоро все стане на свої місця, час зрушиться й посуне в напрямку холодів, і ми повернемось до своїх міст, аби давати раду цим будинкам і вулицям, цим площам і подвір'ям, цій дивній химерній країні, в якій нам випало жити свої життя, і яка нині прогрівається сонцем, терпляче очікуючи коли спаде спека.

____________________

Читайте також:

"Умывальников начальник"

Новий міністр культури заявив, що "Скрипка не належить до сфери управління Міністерства культури", а тому може говорити, що хоче. Така розмова митця з інспектором.

Дізнавайтеся головні новини першими — підписуйтесь на наші push-сповіщення.
Обіцяємо повідомляти лише про найважливіше.

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 5
Вибір редакції