Крок уперед, два кроки назад

Збірна України радіє перемозі над казахами© AFP
Після такої гри української збірної, яку вона видала в матчі з казахами, загальновідомий політичний персонаж вочевидь має повне право не один раз повторити на біс своє крилате "да пашлі ви"!

Від смішного до великого – крокувати й крокувати. А от у зворотному напрямку – всього якийсь сантиметр. Не втримався, оступився, розпластався – і на тобі, вигрібай по самі помідори. А якщо ще й при цьому намагаєшся корчити розумну пику при бездарній грі – бути тобі битим. Публіка пробачає слабкість. Але аж ніяк не фальш.

Україна - Казахстан - 2:1

Після результативної і загалом обнадійливої нічиї в хорватському Загребі нам радили цілувати стійки, що неодноразово рятували жовто-синю команду від неприємностей. На емоціях, точніше – на піднесенні, хотілося запропонувати тому, хто це нам радив (не будемо зайвий раз тикати пальцем у Срну), поцілувати в одне місце Ковача. Чи Шимунича на пару. Або будь-кого іншого, хто не зумів протистояти нашим хлопцям у атаці.

Проте після матчу зі збірною Казахстану вщухло, вляглося не тільки піднесення, а й емоції. І тепер, перефразовуючи Срну, можна запропонувати нашим оборонцям розцілувати Аварченка, казахського півоборонця, котрий на останніх хвилинах зустрічі із дуже вигідної позиції не зумів поставити на коліна збірну України. Хоча до цієї приємної в усіх відношеннях процедури мають повне право долучитися й гравці атакуючого плану команди Михайличенка. Власне, і сам головний тренер нашої національної команди. Тому що послідовні. Тому що заслужили.

А в яке місце цілувати – нехай кожен обирає на власний смак та розсуд.

Сергій Назаренко
AFP
Сергій Назаренко - злий геній Казахстану
Даруйте, але так звана гра у виконанні нашої команди особисто у мене залишила гнітюче враження. Беззубість, безпорадність, невміння й небажання грати "першим номером", натомість відверта гра на утримання рахунку. І це при тому, що навіть останньому адміністраторові нашої збірної очевидно, що в разі рівної кількості очок у першу чергу братиметься до уваги різниця м’ячів. А вона у нас після героїчної перемоги над синами степів покращилася – стала аж плюс три. І де, як не в матчі з командою на кшталт Казахстану, заробляти (покращувати) ту саму різницю? Де, Олексію Олександровичу? Будь ласка, скажіть на милість!

От лише не треба розповідати байки про те, що футбол – гра колективна, в яку навчилися грати всі. Це все так. Проте то лише банальна, "відмазкова" сторона медалі. Головна річ у тім, що ми розучилися грати в футбол. Ні, помиляюся? А й справді, шалений успіх у розіграші Кубка УЄФА, захмарні клубні рейтинги, цілком пристойний і рейтинг збірної. Значить, не вміємо тренувати, налаштовувати, мотивувати, реанімувати. У вас знайдуться аргументи, щоб перебити й це твердження? У мене таких аргументів, на жаль, немає.

Мав щастя у вівторок спостерігати за діями молодіжної збірної України проти Мальти. Хотілося плакати. Вимучили один м’яч, та й то зі стандарту. Все інше було схоже на анекдотичний випадок, коли солдат відзвітувався перед генералом, що його наказ виконаний. Здивований генерал зазначив, що нічого не наказував. На що солдат відповів, що нічого й не робив. А замість того, щоб змінювати тактику в ході матчу, вносити якісь корективи в гру, Яковенко зазначає, що повністю задоволений своїми підопічними. От лише Павлу Олександровичу дивно, що, мовляв, нехороші "редиски" мальтійці не полюбляють і не бажають грати "першим номером". Виходить, ось де собака рилася. Навіть коли проти будь-якої із наших національних команд вийде на сутичку збірна колгоспу чи ЖЕКу, наші збірники будь що намагатимуться грати на контратаках. Їх просто так вчили. По іншому вони просто не вміють. Хоча й виступають у командах, що здобували Кубок УЄФА, бачили Моурінью на власні очі. Але...

Буряк, Яковенко, Михайличенко – усі вони читали і вчили одні й ті ж конспекти одного й того ж вчителя. Усі вони добре завчили одну-єдину модель гри, що десь глибоко в душі дозволяє сподіватися на позитивний рахунок у матчах проти команд серйозного рівня. У матчах проти посередніх колективів ця модель апріорі не спрацьовує. Одначе замість того, щоб довго й нудно копирсатися в собі і в конспектах інших вчителів, а не лише з динамівським серцем, наші головні керманичі національних збірних здивовано констатують, що, виявляється, окрім них ще знайдеться добрий десяток сіромах, котрі не вміють, не хочуть і не збираються грати в атакуючий футбол.

Можливо, я занадто драматизую ситуацію, проте певен, що аргументи на кшталт "однак здобули три очки", "ніхто й не казав, що буде легко", "переможців не судять" – це також крайність. Хіба не дико, неприродно й трішки "по-дебільному" звучить "ура, ми рознесли майстрів шкіряного м’яча із Казахстану"! Або так: "Збірна України, проявивши справжній бійцівський характер і волю до перемоги, здолала шалений опір напівпрофесіоналів із безкрайніх азійських степів". Аж слух ріже. Принаймні мені.

І ніхто мене не переконає, що футбол – то лише для головних тренерів, керівників національних асоціацій та до них наближених. Є ще й вболівальники. І хто зможе, дивлячись їм у вічі, сказати, що вони не мали рації, коли наприкінці зустрічі з казахами вкрили "козаків" свистом та улюлюканням.

Цілком ймовірно, навіть напевне так, що Михайличенко (як, до речі, й Яковенко) чудовий тактик. Однак надщерблена якась його наука, негнучка, громіздка занадто й прямолінійна. Команду він будувати вміє. Але, як мені здається, не таку, яку б хотілося, яку чекають, яку звикли бачити за найкращих часів того ж таки Блохіна.

Не те все нині. Потрібен інший менталітет, інший стиль, інша манера. Чи хоче цього Михайличенко? Чи може він це зробити, дати? Надто вже очевидні своєю риторичністю питання.

Між іншим, у двох наших провідних клубах питання тренерської кваліфікації/відповідності вже вирішили. Хтось раніше, хтось пізніше, проте і в "Шахтарі", і навіть в "Динамо" зрозуміли, що грати за старими схемами й конспектами – це дорога в нікуди. Крок уперед і майже одразу два кроки назад. Може про це час подумати й керівництву ФФУ?

Дізнавайтеся головні новини першими — підписуйтесь на наші push-сповіщення.
Обіцяємо повідомляти лише про найважливіше.

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 1
  • TRENER TRENER 13 червня, 01:37 Згоден 0 Не згоден 0 Golllllllllllll!!!! Vot pro shto nugno dumat. A vsem igrokam seychas ochen Tyagelo tak kak sezon tolko otigrali I sil net nihrena a tut eshe za sbornuu nugno nogi lomat. Otdihayte,nabiraytes sil ,analiziruyte oshibki I VPERED) Zbornaya u nas normalnaya,nugna tolko Uverennost v sebe I samootdacha.Nasha sbornaya chem to Dage luche Anglii,ispanii,germanii,italii,brazilii. Esli u nih zabrat vseh zvezd,to budut igrat huge Kolhoza.a u nas nugno stavit na molodeg,tak kak Sheva Rebrov Shovkovski,Gusin,Nazarenko svoe uge otigrali.Nugni molodie Zvezdi,Sila,I gelanie Zabit Gollllllllll!11 відповісти цитувати Дякуємоспам
Вибір редакції