Історія з грифом "Секретно": Кухня антисемітизму від КГБ

Володимир В'ятрович© Радіо Свобода
ТСН.ua продовжує серію публікацій "Історія з грифом "Секретно": антисемітськй ярлик став одним із головних методів боротьби з українським національним рухом.

ТСН.ua продовжує серію публікацій із циклу "Історія з грифом "Секретно".

25 травня 1926 року терорист Самуель Шварцбард у центрі Парижа убив Симона Петлюру. Злочинець не намагався зникнути з місця події, адже фізична ліквідація головного отамана армії УНР була лише частиною його місії. Іншим, не менш важливим завданням була дискредитація вбитого, а разом з тим - і всього національного руху, який він репрезентував.

Обидва акти Шварцбард відігравав настільки вдало, що не тільки дуже швидко вийшов на волю в ореолі месника, але й надовго закріпив за Петлюрою та українським рухом тавро антисемітизму. Суд чомусь не бажав чути одного з провідних діячів та ідеологів сіоністського руху Володимира (Зеєва) Жаботинського, що не погоджувався з шельмуванням Петлюри як антисеміта, а також оминув увагою зв'язки вбивці з більшовицьким ЧК на батьківщині в Одесі.

Минуло десять років після вбивства, коли в 1936 році скромний страховий агент, громадянин Франції Самуель Шварцбард приїхав з дружиною до рідної Одеси на екскурсію, зупинившись у найдорожчому місцевому готелі. Результатом його відвідин стали масові арешти анархістів, колишніх колег, здається, проте - не страхового агента. А в березні 1938 року під час мандрівки до Південної Африки 52-літній Шварцбард помер від серцевого нападу, лишивши історикам простір для завзятих дискусій про його стосунки з радянською спецслужбою.

Історія з Петлюрою настільки сподобалася чекістам, що випробувані тоді прийоми дискредитації і пришивання антисемітського ярлика стали одним із головних методів у боротьбі з українським національним рухом. Своєрідною фірмовою стравою кухні КГБ.

Минуле українсько-єврейських стосунків є складним та неоднозначним. Не менш складним є його відображення в роботах українських та єврейських авторів. За багато років в оцінюванні цих взаємин накопичилося безліч недомовок і, що найважливіше, неправди та брехні, яка поширювалася і, на жаль, досі свідомо поширюється. Частина цієї брехні була спеціально спродукована радянськими спецслужбами для розпалювання ворожнечі між народами.

Насамперед слід відповісти на питання: навіщо КГБ провокувало загострення українсько-єврейських відносин. Очевидно, це була лише реалізація старої римської імперської концепції "поділяй і владарюй". Саме вона забезпечувала можливість існування радянської влади, яка реалізовувала свою політику поневолення багатьох національностей.

Свідома політика загострення українсько-єврейських відносин спиралася не лише на вигадані факти чи вміло влаштовані провокації. Її ефективність забезпечували реальні суперечності між обома народами. Проте вони не були чимось винятковим, а навпаки, радше характерними для відносин практично між усіма сусідніми народами. Такі відносини часто виливалися у суперництво чи навіть відверту ворожнечу.

Що ж стосується саме українсько-єврейських взаємин, то тут були додаткові чинники, які сприяли такому загостренню. До складних національних взаємин додавалися не менш дражливі міжрелігійні, економічні та соціальні відносини. Ще однією їхньою особливістю була специфіка становища євреїв, що мешкали на українських землях і були, по суті, "меншиною в меншині", тобто національною меншиною, котра мешкала на етнічних теренах народу, який, позбавлений державності, сам був зведений до національної меншини.

Ця специфічна роль використовувалася панівною державною владою для свого підсилення — євреїв намагалися використовувати як інструмент приборкання українців як у польській, так і в радянській державі. В цьому теж не було нічого унікального, адже таким самим чином імперська влада часто маніпулювала українцями, поборюючи польський національний рух в Австро-Угорщині.

Загалом на суспільній думці українців та євреїв, на жаль, більше позначилися не періоди їх мирного співіснування, які нараховували сотні років, а драматичні епізоди конфліктів. Історичні факти з ХХ століття про спільну боротьбу українців і євреїв — як-от існування єврейського куреня у складі Української галицької армії чи єврейська національно-культурна автономія в рамках української держави доби Центральної ради, не стали основою для формування нової суспільної опінії.

Проте вони були достатньо тривожним сигналом для сил, які намагалися утвердити своє панування над українським та єврейським народами, адже свідчили про принципову можливість українсько-єврейської співпраці, а отже й про її потенційну небезпеку для радянської влади. Тому утвердження сталінського тоталітарного режиму супроводжувалося придушенням як українського, так і єврейського національних рухів. Це чудово можна простежити за документами каральних органів СРСР. Вони розповідають як про репресії проти українських громадських та культурних діячів, так і про переслідування таких єврейських організацій, як "Гехолуц", "Бріт Ганоар", "Гашомер Гаціор", "Поалей Ціон".

Небезпеку можливої українсько-єврейської співпраці підтвердили події Другої світової війни, коли євреї приєднувалися до лав українського повстанського руху, щоб зі зброєю в руках боротися за незалежну Україну. Загальновідомим є факт значної присутності євреїв серед медичного персоналу УПА, тому не буду зупинятися на цьому детальніше, а спрямую зацікавлених до кримінальної справи №75893 на одного з таких лікарів — Варма Шая Давидовича. Ця справа міститься в архіві СБУ.

Донедавна невідомою була історія політичного консультанта командира УПА-Північ Дмитра Клячківського, єврея Лейби-Іцика Добровського, який кілька років працював у структурах пропаганди підпілля. Саме він був автором листівок-звернень УПА до представників національних меншин. Заарештований СМЕРШем Добровський був переданий НКВД та засуджений на десять років ув'язнення за націоналістичну діяльність. Його доля стала відомою завдяки віднайденню кримінальної справи №75134 в архіві Служби безпеки України.

У післявоєнний період українські повстанці проводять активну пропагандистську роботу серед народів Східної Європи, що потрапили під радянський вплив. Її метою було створення єдиного антибільшовицького фронту боротьби. Радянські спецслужби протистояли цьому не лише військовою силою, але й за допомогою дискредитації УПА як антисемітів.

Восени 1945 року успішно завершився пропагандистський рейд відділів українських повстанців на територію Словаччини — про них заговорила місцева і світова преса, почало піднімати голову місцеве антикомуністичне підпілля. Через кілька місяців після цього, у грудні 1945 року, під час нічного нападу в двох словацьких селах Уліч і Колбасов вбито 14 євреїв. Цей факт дуже швидко підхопила прокомуністична пропаганда, однозначно приписавши його українським повстанцям. Звинувачення як безсумнівне перекочувало в чехословацьку історіографію, де воно існувало кілька десятиліть як вагомий доказ антисемітизму УПА.

Лише у 2006 році на конференції "УПА в історії повоєнної Словаччини. 1945—1947 роки" словацький історик Міхал Шмігель, спираючись на документи та спогади очевидців, спростував ці звинувачення, довівши, що вбивства — справа рук місцевих селян.

Під час наступного рейду УПА на словацькі терени невідомі поширювали провокаційну листівку словацькою мовою зі зверненням до місцевих євреїв негайно виїжджати під страхом смерті. Під загрозливим текстом містився "переконливий" підпис: "Бандерівці»" От тільки жодної листівки чи іншого документа УПА з таким підписом ви не знайдете у жодному архіві.

Натомість в архіві СБУ знайдемо листівку-звернення з традиційним для підпільної пропаганди підписом "Українські повстанці": "Євреї — громадяни України!". Лейтмотивом цього тексту, написаного в 1950 році, був заклик до спільної боротьби українців та євреїв проти сталінського тоталітаризму. Ймовірно, ця листівка була початком пропагандистської кампанії українського підпілля, спрямованої на зближення українського та єврейського рухів. Адже 1950 рік — це не тільки час жорстокого придушення українського визвольного руху репресивною машиною СРСР, але й час розгортання радянським керівництвом масованої антиєврейської кампанії.

Спроби налагодження співпраці не були односторонніми, їх робили й учасники єврейського національного руху. Про це свідчить, зокрема, інформація із секретного підручника "Антирадянська діяльність єврейських націоналістів і боротьба з нею органів державної безпеки", виданого Вищою школою КГБ у 1956 році. Тут, зокрема, читаємо: "Агентурним шляхом встановлено, що в 1947 році члени партії сіоністів-ревізоністів ("Херут"), що проїжджали теренами України, мали завдання зв'язатися з українськими націоналістами і запропонувати їм свої послуги".

Пошуки співробітництва продовжувалися і в еміграції. Про це читаємо в "Інформаційному повідомленні" КГБ УРСР до ЦК Компартії Української РСР від 31 травня 1968 року. "За даними, отриманими оперативним шляхом, — вказується у документі, — чільники сіоністських організацій Нью-Йорка намагаються встановити діловий контакт з українськими націоналістичними організаціями". В іншому повідомленні від 1980 року міститься розділ "Про спроби блокування оунівців з сіоністами". Тут ідеться про спільне спорудження українцями та євреями меморіального парку "Бабин Яр" у м. Денвер (Колорадо, США), в якому планувалося спорудити пам'ятник загиблим євреям та українцям — жертвам нацизму.

Ця акція, за інформацією КГБ, розглядалася її ініціаторами як "перший практичний крок до реалізації єврейсько-української угоди про співпрацю нібито прийнятої в 1979 році в Ізраїлі представниками "Всесвітнього єврейського конгресу" і УККА (Українського конгресового комітету Америки)". Документ завершується запевненнями, що "Комітетом держбезпеки республіки проводяться заходи з протидії спробам блокування українських націоналістів з сіоністами".

Далі буде...

____________________________

Читайте також:

Історія з грифом "Секретно": Пам'ятник ворогу, або як КГБ писав історію УПА

Зібрані чекістами документи про діяльність ОУН і УПА стали майже головним джерелом їх історії.

Дізнавайтеся головні новини першими — підписуйтесь на наші push-сповіщення.
Обіцяємо повідомляти лише про найважливіше.

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 10
  • просто так просто так 7 жовтня, 22:37 Згоден 3 Не згоден 1 Я - єврей, і жодні національні, чи антисемістські чи антиукраїнські вислови цього не змінять. Проблем в тому, що ані націаоналізм,ані українофобія не змінять стану речей с влада-знайде кого ненавидіти і знищувати. Нажаль вимушений писати з історичної Батьківщини, хоча виріс і люблю Україну, однак, скрізь лише ненависть і зло, безвекторне, без змісту і суті, лише гроші стали сутністю всього, як боляче і нестерпимо це казати, але шановні українці, з якими понад 30 років жив пліч - о - пліч доки, Ви таке допускаєте. Ваші вороги поруч з Вами, але, кожен говорить : що моя хата з краю- тому: бажаю з Вами зустрітися в Новому 2011 році, а доти- будь-які публікації під моїм "Нікнеймом - вважатиму чорним піаром і відвертим ігнором моїм прав - це піратство і грабіж. Любі, українці, бажаю Вам правильно проголосувати і бути господарями, а не рабами, З Повагою Просто Так! відповісти цитувати Дякуємоспам
Вибір редакції