Легенди помаранчевих днів

УНІАН

Юрій Винничук

Під час вистави "Отелло" в театрі ім. Івана Франка, де роль Отелло виконував Анатолій Хостікоєв, а Яго – Богдан Бенюк, певну драматичну роль грала й хустинка, яка у фіналі мала свідчити про зраду Дездемони. І ось в одній сцені Отелло-Хостікоєв, ніжно спілкуючись із бідолашною Дездемоною, раптом раз! – висмикує з кишені хустинку ЖОВТО-ГАРЯЧОЇ БАРВИ!!!

Зала впадає в екстаз і плескає навстоячки. А згодом ця хустинка з'являється ще і ще, і тоді, коли актори вийшли на прощальний уклін. А коли уже вийшов на авансцену один Хостікоєв і підняв руку з хустинкою догори, як у якійсь революційній виставі, то зала знову вибухнула оплесками, і очі у всіх світилися радістю. І коли вже куліси закрилися і народ почав виходити, несподівано з'являється з-за куліс рука Хостикоєва з тою ж хустинкою і махає на прощання.

Зараз це, може, нікого й не зворушить. Але тоді... тоді це мандрувало з вуст у вуста...

Або "Вісті Першого Національного" – єдина інформаційна програма на українському телебаченні, адаптована для глухих. Наталя Дмитрук проігнорувала текст, який прозвучав про підсумки ЦВК, і повідомила своїм глядачам: "Результати ЦВК є сфальсифікованими. Не вірте. Наш Президент – Ющенко. Мені дуже прикро, що до цього доводилося перекладати неправду. Більше я цього не робитиму. Не знаю, чи побачимось".

Ганна Герман у своїй книзі описує, як її, героїню, натовп мітингувальників змушує почепити на машину помаранчеву стрічку. Та пригода трапилася саме з нею. Але вона воліє не згадувати іншого інциденту: коли під час прес-конференції у штабі Януковича побачила на журналістові "Української правди" помаранчеву стрічку і розлютилася: "Або зніміть цю стрічку або забирайтеся геть!" А що він відмовився, то покликала керівника прес-центру і той силою зірвав стрічку. Аж не віриться, що ця дама колись працювала на радіо "Свободі".

А потім розпочалася Велика Помаранчева Буржуазна Революція. Я без іронії. Бо там, де відбулася буржуазна революція, люди й живуть заможно, а де пролетарська – живуть по-жебрацьки. А що Помаранчева революція саме буржуазна, засвідчила активна участь Києва, підтримка протестантів підприємцями і чиновниками, багатими людьми, які привозили на мерсах і джипах харчі й теплий одяг.

Легенди Майдану розповідали про шикарну жінку в дорогих хутрах, яка приїжджала на джипі і допомагала своєму охоронцеві роздавати рукавиці, черевики, спальники, про крутого молодика з цепурою на шиї, який привіз для львів'ян, що ночували в автобусах, кілька десятків новісіньких ковдр, а потім – валянки і мокроступи, допитуючись щоразу:

"Гаварітє, рєбята, чьо нада", про таксистів, які безкоштовно підвозили бабусь із млинцями і пиріжками, про офіціантів, які вибігали з ресторанів із канапками. Не було ліку усім цим розповідям, які розчулювали, брали за живе і сповняли надією, що період аморфності, незібраності нації, період відсутності патріотизму позаду.

Кияни, яких було прийнято вважати ситими котами, яким начебто начхати на якісь протестні акції, які від прибиральниці до державного чиновника не мали на що жалітися, і які на всі попередні заклики опозиції рекрутували на площу не більше кількох тисяч, раптом вийшли у такій вражаючій кількості, що це потрясло світ.

Сотні тисяч киян стояли на Майдані в перші дні революції, доки не прибула підмога з інших регіонів. Без киян Помаранчева революція могла й не відбутися. Навіть якби геть уся Галичина разом із Волинню й Поділлям пригнала до Києва, влада мала б повне права назвати усе це путчем і окупацією.

А та ніч, коли усі чекали втручання військ? Чи можна забути ці тривожні серйозні обличчя людей готових на все – на битву, на жертву, на смерть... Заради кого? Звичайно, заради себе, своїх дітей, але і заради тих, хто їх опісля зрадить.

А як забути історичний спіч першої леді? "И хочу вам сказать, шо эти апельсинки не простые, а наколотые. Люди берут апельсин, съели – взяли другой. От! И она тянется и тянется – рука. Сейчас я ехала сюда – были новости. И сказали – на площади массовое отруення почалось. Частые случаи обращения в больницу. Людей везут с менингитом! До чего мы дожили!"

Більше ми відтоді спічів первої леді не чули. А жаль. Не втік від неї далеко і намісник Києво-Печерської лаври єпископ Павло сказавши, що священикам на Майдані не місце, бо там „божевільний натовп". Тобто, якщо священики підтримували „помаранчевих" – це божевільний натовп, а якщо супроводжували у церковних походах біло-голубих з портретами Нікалая і Сталіна – усе нормально.

Але панотець також заявив, що „обзивати Януковича тюремником не можна, оскільки в людини, яка виросла сиротою, може статися будь-що". А відтак навіть з'явилася „Молитва верных чад канонической Украинской Православной Церкви за раба Божьего Виктора Януковича", в якій просилося Господа покарати заколотників.

Господь рабів божих не послухав, зате п'ята колона пожвавилася і звернулася до Кучми „как можно быстрее издать приказ о проведении 24.12.2004 г. парада казачьих войск на ул. Крещатик". Наскільки українськими мали бути ці козацькі формування свідчить такий пасаж:

"Воспитывать у личного состава казацких полков уверенность в победе, что их дело правое и они победят, за ними народ Украины. Пример в истории убедительный есть: поход Минина и Пожарского с народным ополчением на Москву для разгрома польских интересов". А далі: „Пропагандистские мероприятия вести под лозунгом: "Отечество в опасности! Отразим угрозу единству государства и перерождения нации!"

Завдання для ополчення ставилися дуже конкретні: "Разблокировать от сторонников Ющенко правительственный квартал, резиденцию Президента, Верховную Раду и взять под охрану казацких подразделений... К 23.12.04 очистить ул. Крещатик от атрибутики и сторонников Ющенко для подготовки к параду. Установить казачьими подразделениями контроль над вокзалами, автовокзалами речным вокзалом, дорогами в Киев на ближайших постах ГАИ и не пропускать в столицу сторонников Ющенко с оранжевой атрибутикой, под предлогом, что в столице сейчас неспокойно, готовиться антиконституционный переворот... Остановить ползучий антигосударственный переворот возглавляемый кандидатом в президенты Ющенко В.А. и его ближайшими помощниками и обеспечить победу на перевыборах Януковичу В.Ф. Надо действовать быстро, энергично и решительно, тогда победа будет за нами!"

А доля Юлі запрограмована була ще на плівках майора.

Янукович: "Ну, а стерву эту...".

Кучма: "Я сейчас ее России подарю. Так, чтобы не было вопросов с Международным валютным фондом, то, конечно, уже бы давно ее отправили».

Янукович: «Но этого делать ни в коем случае нельзя, чтобы на районную администрацию вышел эксперт Минфина. Это вообще – изобьют просто власть».

Кучма: "Это же придумала Юля, бл...дь".

Янукович: "Это кошмар! Они просто разобьют власть".

А потім були теледебати і Янукович промовив віщі слова: "Це нас хвилює, ми повинні забезпечити, щоби наші громадяни себе відчували в небезпеці".

Збулось! Ну, чим не Нострадамус?

_____________________________________________________________________________

УНІАН

Юрій Винничук

Про те, що не тоне

"От Коротича-поэта стало известно о намерении некоторых представителей творческой интеллигенции г. Киева собраться возле памятника Т.Г. Шевченко...Коротичу предлагали прийти на собрание, но он ответил отказом и сообщил об этом комсомольским органам"