Луганда та Донбабве

Роман Чайка
Декласований елемент, "соціальне дно", тобто люмпен, отримав автоматичну зброю від російських диверсантів і відчув себе безкарним, як кривавий більшовик у часи "червоного терору" в 20-их роках минулого століття.

Від того моменту, коли якісь совкові маргінали і "політфріки" з Донецька та Луганська проголосили ДНР і ЛНР, минуло чимало часу, пролилося чимало крові. Стали очевидними і участь найманців з Росії, з окупованого Криму та Придністров'я, і джерела постачання зброї, і фінансування озброєних банд, і схеми співпраці озброєної "гопоти" з партійними координаторами на місцях від Партії Регіонів, Компартії та вітренківської ПСПУ, і прямий зв'язок сепаратистів з російськими фашистськими організаціями типу РНЕ (Русскає Национальноє Єдінство), і спонсорська допомога на мільйони від Міністерства оборони РФ і "лічно товаріща Лаврова". Щоденні звірства та убивства на теренах так званої Донецької Народної Республіки вже нагадують етнічні чистки, які почалися ще у березні з поножовщини супроти мирних виступів донеччан за єдність країни.

Сьогодні це вже розстріли з автомата за державну українську символіку чи привітання "Слава Україні!". ДНР усе більше нагадує Донецьку Нацистську республіку. Фактично усіх громадян України "за українськість" намагаються або убити, або  терором схилити на свій бік. При цьому цей "бік" дуже різний у різних банд формувань – від самостійності "Луганди та Донбабве" до входження у склад РФ.

 Декласований елемент, "соціальне дно", тобто люмпен, отримав автоматичну зброю від російських диверсантів і відчув себе безкарним, як кривавий більшовик у часи "червоного терору" в 20-их роках минулого століття. І ареал цього більшовицького терору знову співпав з Диким Полем, Приазов'ям та Слобожанщиною. І методи такі самі звірячі, як у тих перших більшовиків: розпороті животи, виколоті очі і відрізані вуха. Росії, як правонаступниці більшовицької імперії, як державі-агресору і державі-терористу нічого нового не потрібно було вигадувати : той самий вже традиційний більшовицький терор, який спирався на кримінал, сільську босоту та декласований елемент тоді – так і зараз. І місцевому люмпену, нащадкам більшовицької окупації тих земель, нічого не треба вивчати заново – традиція… Просто усі ці єфремови-голенки та ахметови-іванющенки, які свої мільярди кували на безчинствах 90-их, дали місцевому люмпену право на "бєспрєдєл" і за лічені дні світ побачив "нове Сомалі".

Читайте також: Вакуум мозку

  Про причини раптового спалаху "російського сепаратизму" вже сказано чимало. І про російську нацистську пропаганду ЗМІ, і про непорушні традиції регіонального вічного "колорадського совка", і про міфи "ми всіх кормимо", і про "порожняк", і про "ніхто не ставив на коліна". Але першооснова усього, що коїться тут, навіть не ностальгія за "вічним совком". Традиційна місцева вертикаль - "пахан-депутат-губернатор-мер-прокурор-міліціонер-бандит". І ця вертикаль після повалення ОЗГ "Янукович&Сім'я" захиталася. Вперше за двадцять років. А для Луганщини та Донеччини зміна усталених кримінально-владних схем життя рівнозначна Апокаліпсису. Саме за збереження традиційного владно-кримінального status quo в регіоні і готові воювати місцеві банди за гроші комуно-регіоналівської місцевої мафії . І війна тут така ж "гібридна" – гебешно-кримінальна. У захоплених будівлях професійні диверсанти від російської "гебні", на вулицях – озброєний кримінал, а попереду них - живий щит з "совкових ватників" та "совєтських бабушек". Ось і вся схема "воєнних" дій.

  Грабунок, мародерство – тепер це не "злочинні діяння", за які треба сплачувати данину "криші" з міліції та прокуратури, аби лишатися на волі. Так було раніше. Тепер усе можна – вдягнув "власовську стрічку" і вперед, "гоп-стоп" іменем ДНР. Більшість банд зовсім не ідейні "сепаратисти", тому ставка кремлівських окупантів на те, що місцеві масово переймуться дугінськими ідеями російського нацизму виявилася провальною. Ні російська права ідеологія, ні традиційна соціальна лівизна, ні навіть гасла анархії – ніщо не зачепиться за повністю зденаціоналізований, здегуманізований нарко-алкогольний люмпен. Лише "за бабки" і безкарна можливість грабувати – ось фундамент донбаського "сомалізму".

 Для реальних громадян України, які мешкають у цих краях, колись розмиті орієнтири "ху із ху", стали сьогодні до болю чіткими. "Акающій-окающій по-костромскі парєбрік" з АК-100 – окупант, його прихильник з "мєстних" - сепаратист і колаборант, озброєний бандит-"сепаратист" - терорист, місцеві депутати комуністи та регіонали, які допомагають бандам терористів – посібники тероризму. Усі ці категорії - з Кримінального кодексу. Решті зомбованих і заляканих недогромадян, які і так вже хворі на "стокгольмський синдром", жодна контр-пропаганда зараз вже не допоможе – вони і так під кожним кущем бачать "правий сектор" і бояться шафу відкрити, щоб звідти не вискочив якийсь "бендерівець".

  Ці люди десятиліттями підлаштовувалися під бандитські схеми і понурим стадом ходили на всі голосування за комуністів і регіоналів. Ось лише декілька прикладів. Член КПСС і ПР Олександр Лук'янченко - міський голова Донецька, який керує містом з 1992 року, міський голова Маріуполя Юрій Хотлубей, який дослужився до першого секретаря Маріупольського (тоді ще - Ждановського) міськкому КПСС з 1990 року керує півмільйонним містом, ростовський "парєнь" Валерій Голенко, перший секретар Ворошиловградського міськкому комсомолу у минулому, а по сьогоднішній день голова Луганської облради чи то від Єфремова, чи то від ПР – усіх цих "начальників" стабільно обирали місцеві, як зрештою і саму Партію Регіонів, як і двічі "ЗК" Януковича. Місцеві добре знають хто і як їх грабував – і все-одно не просто підтримували, але й били тих "інших", хто їх "вибір" не розділяв.

 Дозволю процитувати враження луганчанки зі Свердловська Олени Степової (редактор місцевої газети "Социально-правовой вестник") від так званого "референдуму сепаратистів": "Шиза косит здесь всех. Социальная неудовлетворенность помноженная на страх перед иллюзорным врагом - вот формула революции "Донбасса". Разделяй и властвуй! - главный принцип комми и рыгов… За что же голосуют свердловчане.

Первое место рейтинга - я голосую за свою пенсию. Лидер аргументации (65 лет пенсионер, образование высшее, шахтер, работает): "Мне обидно, что мой коллега по работе вышел на пенсию позже меня, но получает ее в размере 7,5 тис. грн., а я при том же стаже - 2,5 тис.грн. Я сегодня проголосовал за то, чтобы ему уменьшили пенсию". На вопрос, при чем тут вопрос референдума, ответ - это народная власть и она будет всех уравнивать.

За пенсию, в различных ее интерпретациях голосуют все бабушки. Аргумент у каждого свой - придут бандеровцы и отнимут пенсию. Пенсия будет только для бандеровцев, а нам платить не будут. Путин будет платить хорошую пенсию. Янукович вывез все деньги, он, рискуя жизнью, украл их у бандеровцев и теперь раздаст нам. Пенсия будет 3 000 евро. Всем.

Второе место рейтинга - за отделение от Украины и за присоединение к России. Лидер аргументации (45 лет жена шахтера, домохозяйка, образование средне-техническое, не работает, муж рядом молчит): "Лучше быть рабами Ахметова или Путина, чем мясом для бандеровцев". Подробнее объяснить не смогла.

Многие против независимой и не признанной республики "фигня какая-то", но упорно голосуют "за", так как считают, что это "как в Крыму" за присоединение к России. На вопрос, кто им сказал, что завтра мы будем гражданами России и что нас берет Путин, ответ один - "не, ну а как по другому".

Люди обговаривают социальные проблемы - пенсии, зарплаты, безработицу, ждут улучшений, мотивируют, что устали от бездействия власти, что им надоело, что власть на них наживается. Очень нравится слово "народная" - значит свои, народ, все будет общее, народное. Все ждут, что завтра будет рай - с высокой пенсией, зарплатой, а многие даже ждут, что зарплата будет даже без работы, все ждут, что у богатых все отнимут и отдадут бедным. Хит сезона на одном из участков, ярко накрашенная бабенка непонятного возраста, вещала: "Вот вчера в Мариуполе наши выбили нацистов (имеется ввиду Нацгвардию) и народная власть сказала - берите все, что хотите. Моя сестра с мужем столько домой принесли - и утюги, и фены, и вещей кучу, и водку (по моему мнению, она рассказывала об участии в грабежах и мародерстве)". Народ оживился и начал мечтать, как завтра так же будут отбирать у богатых. Короче, каждый здесь голосует за свое, у каждого свое мнение и тараканы в голове. Читать, думать, анализировать - это не их, не дано.

Против ЛНР голосовать некому. Те, кто против, и считают это абсурдом, голосовать не пошли по причине непризнания референдума и его явной незаконности. Но, думаю, нас меньше…"

  Реальність така, що у Маріуполі у магазинах з вибитими вітринами сьогодні вже висять таблички "Весь товар уже украден". І цей бандитський Мордор місцевим здається звичними буднями.

  Найбагатший і найголовніший Ахметов цих земель, який місяць відмовчувався, заговорив. "Почути голос Донбасу" вимагали "ватники" під триколорами агресора. Почули. Менеджери ахметівської бізнес-імперії вимагають вивести правоохоронців та Нацгвардію, але жодного слова щодо озброєних банд, щодо диверсантів і терористів, щодо безчинств і вбивств, щодо мародерства і катувань. Ці "милі люди" Ахметова і Ко влаштовують…

  Вести з терористами будь-які перемовини – злочин. Досвід США, Ізраїлю і навіть Росії свідчить – будь-які загравання з терористами закінчуються наступними жертвами мирного населення. Тому робити так, як Юля Тимошенко – то вести діалоги з терористами у Донецьку, то збирати рух опору проти них, електорально може й ефектно, але недоцільно. Решта кандидатів у гаранти взагалі "в рот лайна набрали" і відбувають "номер" стандартними фразами. Чітко позиціонувалися лише двоє: Олег Царьов, який надає допомогу терористам й озвучує тези окупанта, та Олег Ляшко – який у "броніку" на донбаській передовій. Ці "ігри патріотів" лише заважають реальним захисникам.

  Вибори за будь-яку ціну виявилися занадто дорогою штукою для усього народу. Замість оголосити "надзвичайний стан" у двох областях і провести повноцінну військову операцію проти банд і російських диверсантів - ведуть "акуратну" АТО. Здобутків при такій тактиці небагато, але при цьому "во ім'я 25 травня" країна знову втрачає своїх найкращих синів. Українці готові на жертви, але заради перемоги, заради рішучої кампанії, а не щоденних позиційних обстрілів та нічних провокацій російських диверсантів.

  Терористи і бандити мають бути знищені. Іншого просто не можу бути, окрім їхньої здачі в полон. Інакше нас чекатиме найбільша гуманітарна катастрофа, адже мільйони дончан та луганчан змушені будуть втікати з цих Луганди та Донбабве. І якщо біженців з окупованого Криму не так багато, а державі і волонтерам вже не вдається вчасно надати допомогу, то при появі багатотисячних колон втікачів настане соціальний колапс.

  Можливо історики майбутнього про ці окаянні дні і ночі ще напишуть: українсько-більшовицька війна 1918-1922 року виявилася незавершеною. І холодноярівське гасло повстанців "Воля України або смерть!" стали суттю української весни 2014-го...

Роман Чайка

 

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Всього коментарів: 0
Вибір редакції