Маленькі підлягають ліквідації

Нинішню "сильну владу" бояться анітрохи не більше, ніж попередню "слабку". Чи через нахабство, чи через те, що сама ця влада нічим не краща за дрібних та середніх хабарників.

Нещодавно до мене звернувся давній приятель, ба навіть не побоюсь цього слова – друг. Він шукав можливості позичити грошей. Йому дійсно потрібні гроші, потрібні з дуже серйозної причини, про яку я можу сказати тільки, що не дай Боже нікому з вас, читачі, зустрітись з такою причиною. Та річ не в тому. Річ у тім, що і я, і моя дружина – звичайні наймані працівники, а от він, наш друг – бізнесмен. Принаймні, власник певного бізнесу. Цілком легального, до речі – можливо, це теж відіграє якусь роль.

Адже наше покоління, чиї підліткові роки припали на смерть совка та становлення "ринкових відносин", якось звикли, що людина з бізнесом, навіть дрібним, завжди заможніша за найманого працівника. Принаймні, якщо останній не працює директором з розвитку якої-небудь олігархічної контори, чи там тренером просунутого футбольного клубу, чи, скажімо, топ-менеджером топ-телеканалу. Ні я, ні дружина, до речі, нічим подібним не займаємося.

Інший приятель – власник точнісінько такого ж бізнесу, як і згаданий вище – пояснив усе просто: "Зараз нам, дрібним і середнім підприємцям, усього лише погано. А от коли азарови (жест у напрямку вулиці Грушевського) приймуть свій Податковий кодекс, буде просто п...ць. Та й так, у принципі, буде".

Ще один приклад. Дівчинка, що працює у просунутій міжнародній компанії, отримала завдання на супровід судового позову іноземного інвестора. Наскільки я розумію суть позову, вся справа в тому, що наша рідна податкова торік взяла з інвестора забагато податків. Теоретично, в даному конкретному випадку податкова повинна зробити послаблення на суму зайве взятих податків у новому фінансовому році.

Цікавий момент: зайві податки було взято за "антинародного режиму". Більше того: подейкують, на те була спеціальна інструкція Юлії Володимирівни Тимошенко. Як ми знаємо з телевізора, нинішня влада тільки тим і займається, що виправляє помилки та зловживання Юлії Тимошенко – але суть податкової така, що вона, податкова, не любить віддавати відібране незалежно від імені президента. Відтак іноземний інвестор звернувся до найсправедливішого суду міста Києва – ну, ви мене розумієте.

Дівчинка, що супроводжувала скаргу, майже не спала цілий тиждень. Вона вишукувала у скарзі будь-які помилки чи навіть можливі різночитання. Вона зробила все, що могла. Але в результаті суд відмовив у прийнятті скарги до розгляду. І пояснив, чому: підпис і печатка на останній сторінці позову НЕ БУЛИ РОЗМІЩЕНІ НА ОДНІЙ ГОРИЗНТАЛЬНІЙ ЛІНІЇ. Звичайно, офіційно це пояснили як "неналежне оформлення документів".

Іноземний інвестор від таких розкладів, скажімо м'яко, охрінів. Натомість судейські охрініли зовсім в іншому сенсі. Вони доступно пояснили, що мають інструкцію "згори" (жест у напрямку вулиці Банкової): під будь-яким приводом гальмувати судові процеси, в яких держава мусить віддавати гроші. Кому б то не було.

Але найсмішніше було не тут. Найсмішніше відбулося, коли ті ж таки судейські пояснили: взагалі-то "варіанти є"... Тільки треба занести стільки-то й стільки-то й стільки-то туди-то й туди-то. "А заборона?!" - спитали жертви податкової. Та тю, відповіли судейські: разом нас багато! Всіх не виловлять. Тим більше, що й не надто ловлять.

Історій дві, й висновків теж два. Перший очевидний: ні інвестицій, ні взагалі розвитку бізнесу, ми з такими підходами не дочекаємось. І не треба казати, що таких історій я навів "аж" дві: насправді ім'я таким історіям – легіон.

Звісно, подібне бувало й раніше. Навіть не те, що бувало – а стало практикою. Проблема в тому, що зараз ця практика лише міцнішає. Окопується, фортифікується й виставляє "їжаки". Недарма ж нинішні можновладці так гарно говорять про мову, і не так гарно – про антикорупційну боротьбу, закон щодо якої мав набрати чинності ще 1 січня минулого року, але, як тепер неофіційно кажуть у профільному комітеті парламенту, не набере чинності й на наступний Новий рік.

Проте ще жахливіший – другий висновок. Який безпосередньо випливає з пропозиції суддів "вирішити питання" за давно усталеною шкалою.

Це означає, що нинішню "сильну владу" бояться анітрохи не більше, ніж попередню "слабку". Чи через нахабство, чи за інерцією, чи через те, що сама ця влада – згадаймо легендарне "Межигір'я", або "тушок", або стародавню "приватизацію" Дніпренерго - нічим не краща за дрібних та середніх хабарників... Це не так важливо.

Важливо те, що системна корупція завжди й у всіх країнах була гіршою навіть за корупцію безсистемну. Друга руйнує великий бізнес, бо йому ні з ким домовлятись. Перша руйнує всіх інших, бо їм ніяк жити.

Нашу нинішню владу де-факто обрав і схвалив саме великий бізнес. І, як ця влада й обіцяла, вона твердо захищає інтереси своїх виборців. Про те, що країни-корпорації (як от Росія) останню кризу пережили з набагато більшими втратами, ніж країни крамарів (як от Польща), ця влада не думає. Адже в разі чого крамарі не скинуться тобі на приватну поліцію, чи, на крайняк, на квиток в один кінець на Кайманові острови. Це гарантують лише корпорації.

Добре одне: нинішня влада, принаймні, чесна. Тобто ніхто в ній і не приховує, що мій приятель, аби вирішити свої проблеми, мав би бути менеджером великої корпорації. Ну, а раз він обрав шлях творення своєї невеликої справи – сам винен. Сьогоднішня Українська Держава його не кохатиме. Вона має значно прибутковіших клієнтів.

_____________________________________

Читайте також:

Учьоний, піши по-донєцкі

Краще би уряд Азарова зобов'язав докторантів та кандидатів наук знати, окрім української, ще й російську та англійську.

Залиште свій коментар

Аватар
Залиште свій коментар

Коментарі до посту

Останні Перші Популярні Разом коментарів: