Малєнькіє сраженія єдіного народа

Юрій Винничук© УНІАН
Те, що чекає українські підручники з історії України та історії української літератури, нагадує незабутні часи Сталіна-Брєжнєва.

Те, що чекає українські підручники з історії України та історії української літератури, нагадує незабутні часи Сталіна-Брєжнєва, коли весь наш народ в єдиному пориві крокував у світле майбуття під прапорами марксизму-ленінізму.

Різниця лише та, що замість марксизму-ленінізму маємо путінізм-кретинізм. Бо чим, як не кретинізмом можна назвати те, що з підручників зникають речі, які давно визнані усіма істориками?

Наприклад, те, що Радянський союз кілька років перед початком Другої світової війни і кілька місяців опісля був союзником фашистської Німеччини. Щодо Голодомору, який вирішено трактувати, як трагедію для всього СССР, залишається загадкою, чому чисельність українців після 1933-го змаліла, а всіх інших народів зросла? Адже голодували разом!

Але кретинізм найбільше проявився у позиції депутата Державної думи Росії Сергія Маркова. Він вважає, що українські підручники такий жах, що "тими, хто свого часу підписував такі підручники, які розпалюють ненависть до Росії, вже б зайнялася прокуратура... Це ж кримінальна справа. Немає в Європі більше таких підручників з історії, які впровадили "помаранчеві чортенята".

Чому б Маркову не взятися ще й за китайські підручники, у яких кордони Великого Китаю сягають аж до Уралу? Або за фінські, які невірно трактують визвольну місію Красной Армії? А ще ж є прибалтійські та японські підручники! Та до них чомусь руки не доходять. Вочевидь, Україна аж надто слабка ланка, щоб з нею церемонитися.

На шоу "Большая політіка" глядачам запропонували таку хитромудру конструкцію: "Чи вважаєте ви, що підручники з історії України не є виключно внутрішньою справою України?" Тут не відразу й доженеш, що відповісти – так чи ні? А вся справа у тому безглуздому і зайвому "не", його втелющили навмисно сюди, аби заплутати. Відтак відповіді розділилися майже порівну.

Гостем програми був той же Марков, який молов таку ахінею, що вуха в'янули.

"Мы никогда не воевали между собой, мы всегда воевали вместе, поскольку всегда были единым народом", – заявив він, але тут же згадав про Конотоп. Не знає, мабуть, Марков про литовсько-московські війни 1500– 1537 років, де більшість у складі литовських військ складали українці, зокрема такі знамениті воєводи як князь Острозький, який розгромив московські війська під Оршею у 1514 році, та князь Вишневецький. Не знає і про те, що Сагайдачний брав Москву, і про те, що козаки не раз "скородили московські ребра", а так звана Громадянська війна – не що інше як російсько-українська війна.

Але твердження про те, що ми "единый народ" повністю знівелювалося реплікою Маркова на адресу Донія: "Можете говорить по-русски, а не по-украински,чтобы оскорбить меня". Це неабияка дивовижа! Щоби представник "единого народа" не міг зрозуміти іншого представника цього ж народу? Хіба таке буває?

А фраза "нацыстские пособники из УНА-УПА" свідчить уже про тихий маразм.

Цікаво, що Марков вважає себе не тільки істориком, а ще й очолює комісію, яка бореться з фальсифікацією історії. Проте сам залюбки цю історію фальсифікує: "Воссоединение Украины и России закончилось освобождением Украины от польской оккупации". Насправді Росія зрадила Україну і віддала усе Правобережжя Речі Посполитій. Щойно після поділів Польщі до Росії відійшла частина Правобережної України. Мовчу вже про безглуздя самого терміну "воссоединение".

Згадавши про битву під Конотопом, яка так псувала нерви Путіну, Марков назвав її "маленьким сражением". Дивно тільки, чому після такої маленької битви Москва похапцем розпочала евакуацію. Пора б Маркову просвітити і Європу стосовно усіх тих "маленьких" битв, якими там пишаються.

Шкода, що на багаторазову репліку Маркова "В чьей форме и с кем пришел на Украину Бандера", ніхто йому так і не відповів, що Бандера жодної форми ніколи не носив, зате сидів спочатку у польській тюрмі з 1933 по 1939, а потім з 6 липня 1941 у Заксенхаузені.

То правда, що Бандера в концтаборі мав змогу читати газети, і ніхто його не ганяв на фізичні роботи, але в таких самих умовах утримували в німецьких концтаборах геть усіх полонених офіцерів. Навіть польські офіцери не працювали фізично, отримували пакунки з Червоного хреста, а у вільний час грали в карти. Спочатку німці польських підхорунжих не трактували як офіцерів, але Червоний хрест добився і для них привілеїв. Інша справа совєтські полонені, від яких відрікся Сталін і яким не помагав Червоний хрест. Тут усі, від солдата до генерала, мусили фізично працювати.

Карасьов цілком слушно зауважив, що "кожна країна має своїх героїв. Нема героїв – нема країни". Але ж звідки беруться герої? Та з війн із сусідами. Я вже писав колись, що у світі нема жодної країни, яка б не перебувала коли-небудь у стані війни з сусідньою та щоб не мала і досі територіальних претензій. Але Марков не закликає геть усі країни переписувати свої історії на догоду сусідам.

Усі бачили фільми "Хоробре серце" та "Роб Рой", де показано героїчну боротьбу шотландців проти англійських загарбників. Але таких фільмів було знято значно більше, однак жодного разу ми не чули про якісь протести англійців. Не протестували англійці й тоді, коли побачили як у фільмі "Патріот" англійські війська зганяють мирних американців і спалюють їх у церкві.

Можна собі уявити, яке виття на подібну сцену ми почули б з вуст маркових!

Крім Маркова на шоу запросили ще й "пісатєля і публіциста" Алєся Бузіну. Ну, публіцист... Нехай буде. Але "пісатєль"? Тоді слід додати "пісатєль-фантаст", бо у своєму виступі він заявив, що "Партія регіонів – це партія українських буржуазних націоналістів". Почувши це, я хутенько налив собі вина і випив за упокій українського націоналізму. Бо якщо українськими націоналістами мають бути Чєчєтов, Азаров, Джарти, Бродскій і Юра Єнакієвскій, то Боже бережи Україну.

Цікаво, що навіть такий поміркований демократ як Матвєй Ганапольскій – земляк Бандери і Шухевича – прагне, щоб було створено якийсь "согласоватєльний організм", який би зайнявся створенням спільних підручників. І тут же замислився: "Только ли Россия страшный угнетатель"?

Тобто те, що було безсумнівним для Герцена, що Росія – тюрма народів, для Ганапольського уже викликає сумніви. "Только ли"? Та ні, не тільки. Але якщо покласти на одну шальку терезів ставлення Росії до українців, а на другу ставлення до них же Австрії, то Росія опиниться дуже й дуже далеко унизу.

Причому побрехеньки начебто австріяки симпатизували українцям лише в піку Росії, не мають підстав. Бо так само австрійці сприяли розвиткові і утвердженню словаків, словенців, боснійців, румунів.

За Ганапольським нам слід усвідомити, що "у нас историческое поле совместное". Авжеж, як і з поляками, угорцями, молдаванами, литовцями, татарами і турками. То що тепер з усіма ними узгоджувати підручники? Може й турецький ясир потрактувати, як добровільну еміграцію трудових верств населення до братньої Туреччини?

__________________________________

Читайте також:

"Не будемо думати про погане, краще його зробимо"

Під час війни німці проголосили гуралів та кашубів окремими народами. Але німці копіювали Польщу, яка будила гуцульський і лемківський сепаратизми.

Дізнавайтеся головні новини першими — підписуйтесь на наші push-сповіщення.
Обіцяємо повідомляти лише про найважливіше.

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 37
Вибір редакції