"Манчестер Сіті" – "Динамо" - 1:0. Тріумф на тлі трагедії

"Манчестер Сіті" – "Динамо" - 1:0. Тріумф на тлі трагедії

Після київської феєрії настала черга "МанСіті" стрибати вище голови. Тріумф англійців ледь не став динамівською трагедією. Кияни без варіантів програли, та все ж прямують далі.

Динамівці вирішили обійтися малою кров’ю. І ледве не поплатилися за це. За тиждень, що минув з часу першої зустрічі, "МанСіті" помітно додав. Передовсім – у сенсі сприйняття гри як такої, супротивника як гідного опонента. А ще – додав у характері протистояння, швидкості, зарядженості на гру. В той час як "Динамо" приїхало до Англії, маючи в арсеналі лише перевагу у вигляді сухої домашньої перемоги.

"Динамо", програвши у Манчестері, вийшло у чвертьфінал Ліги Європи

Цього також було немало. Проте, як показали події, чогось іншого, суттєвого і виразного, в динамівців просто не виявилося. Можна, звичайно, говорити про кадрові проблеми, про серйозність супротивника, про його солідну мотиваційну шкалу, але від перестановки доданків сума однаково не зміниться: якщо речі називати своїми іменами, то динамівці виявилися неготовими до саме такої гри, саме таких дій манкуніанського колективу.

Уже в перші п’ять хвилин матчу "Динамо" розсипалося на окремі автономні складові. Суперник натискав на болючі точки, але ж цього варто було очікувати! Інша справа, аби "МанСіті" просто розчавив своєю міццю чи взяв завдяки тривалій осаді – за такого варіанту сценарію бодай можна було пояснити динамівські помилки. Але ж було по-іншому.

Чомусь одразу зі стартовим свистком кияни почали притискатися до своїх воріт. Балотеллі міг покарати. Але пробачив. Допоміг він і в наступному епізоді, коли заробив вилучення. Проте й цього разу динамівці не змогли зробити потрібних висновків. Вони просто не знали, як діяти за умови чисельної переваги. Склалося враження, що вони взагалі не мали чіткого плану на гру. Зрозуміло, що якось треба було відстояти київський гандикап. Проте яким чином це робити – а хто його знає? Як вийде.

Тому й діяли гості переважно за такою схемою – відбити бодай кудись, зупинити бодай якось. Від цілісної й свіжої картини, намальованої командою Сьоміна в першому матчі, залишився хіба що щемний спомин.

Чому ж так сталося? Безумовно, в першу чергу потрібно говорити про опонента. Незважаючи на ймовірність сприйняття даного турніру як другосортного, команда Манчині таки спробувала відіграти два м’ячі. Наставник "Манчестера" випустив проти киян основу на чолі з Тевесом, а не експериментальний склад. І друга за ранжиром команда Манчестера наглядно продемонструвала, що дійсно хоче стати першою і вміє грати в футбол. І чому саме її футболісти отримують захмарні гонорари.

Одначе варто акцентувати увагу й на тому, що "Динамо" в порівнянні з матчем тижневої давнини як мінімум не перевершило себе. Кияни мали стомлений вигляд. Ні колективної, ні індивідуальної швидкості вони не вмикали. Про спільний пресинг у їхньому виконанні також говорити не доводиться. Як і про злагоджені дії в обороні. Особливо на її центральному напрямку.

До того ж невдало провів цю зустріч Шевченко. Чи то Андрій просто перегорів, чи може не зумів як слід відновитися після першого поєдинку, але факт залишається фактом: віце-капітан цей матч до свого активу навряд чи зможе записати. Це якщо говорити дуже дипломатично. Я б сказав – навіть делікатно. Так чи інакше, проте із відведеною роллю зв’язкового між півобороною та лінією атаки Андрій Миколайович не впорався.

Доводиться зайвий раз говорити про непоправність втрати через травму Мілевського. Здавалось би, не така вже й важлива на перший погляд ця фігура – Артем Мілевський. Проте, як виявилося, замінити його справді ніким.

Справедливості заради варто сказати й про те, що не лише Шевченко випав із гри. На невисокому рівні провели матч і решта гравців, від котрих варто було очікувати конструктиву й активності. А Нінкович узагалі міг стати антигероєм зустрічі, якби Сьомін його не замінив.

На жаль, виявилося, що лава запасних у "Динамо" справді коротенька. На даний час підсилювати гру ніким. Якщо вести мову про справжнє, а не ситуативне підсилення. Хоча це радше біда нинішнього тренерського штабу, аніж його провина.

Відтак і сталося те, що сталося. "Манчестер Сіті" мчав на всіх парах до чужих воріт, тоді як "Динамо" рефлекторно відбивалося від чужих атак поблизу своєї карної зони. Переможцем у такому атракціоні виявилися господарі. Вони знали, що і як робити. Проте, зрештою, стали заручниками власної ініціативи.

Запропонувавши шалений темп, "МанСіті" затероризував суперника. Але водночас і сам стомився настільки, що наприкінці поєдинку ледве волочив ноги. На справжній фінішний штурм через озвучену причину англійської команди банально "не вистачило". Зате дало змогу команді українській перевести дух і відстояти прийнятний результат.

Ця поразка стала перепусткою до чвертьфіналу. Але водночас має стати й серйозною передумовою для роботи над помилками. Адже кияни продемонстрували, що нині можуть гідно грати проти будь-якого суперника, а отже не мають права опускати нижче визначеного показника свій рівень. Несолідно це якось. До того ж не завше знайдеться якийсь Балотеллі, котрий раз по раз даруватиме зручні нагоди.

Тому нехай цей британський візит стане для "Динамо" пересторогою. Й потрібним, хоча й гірким досвідом. Завдяки якому з’явиться гарний смак. Який ще неодмінно знадобиться в найближчому майбутньому.

Повʼязані теми:

Наступна публікація