Майдан із двостороннім рухом

Майдан із двостороннім рухом

Сергій Рахманін / Фото: ТСН.ua

Інші часи – інакші пісні. То був Майдан громадян, революція ідеалістів. Це – Майдан власників, бунт прагматиків.

Днями спілкувався зі знайомими, що майже дві доби провели на Майдані. На прохання стисло поділитися враженнями, вони відреагували по-різному. "Похмуро, незатишно...", – скоро відгукнувся перший, журналіст, який дернув на головну площу країни, керований, здебільшого, ностальгічними спогадами про події шестирічної давнини. "Небезпечно... Самотньо...", – після достатньо тривалих роздумів мовив інший, приватний підприємець із невеликими статками та чималим досвідом. Відповідь колеги мене не вельми здивувала, натомість спостереження приятеля-бізнесмена злегка збентежили.

Як з'ясувалося потому, згадуючи про небезпеку, він мав на увазі не лише ризик надто жвавого "спілкування" з правоохоронцями. Його непокоїв також можливий розбрат серед протестувальників, хвилювала загроза непомітного перетворення на слухняного пішака у чужій грі. А ще – певна невіра у тріумфальний підсумок акції. Надто різний люд зібрався боронити своє право на заробіток, надто складним виглядав шлях до остаточної перемоги.

"У влади немає зворотного шляху. Більше того, податковий кодекс справді потрібний країни, хоча, звісно, не такий... З переляку Янукович з Азаровим можуть піти на певний компроміс. Проте урядовці не в змозі задовольнити побажання геть усіх. Ми – специфічна спільнота, де кожен сам за себе. Звідси – й внутрішня самотність, що поки не суперечить зовнішній єдності. Тому, радше за все, протистояння завершиться дрібними поступками, що задовольнять одних, більш спритних, та обурять інших, більш затятих. Отже, конфлікт між бізнесом та владою непомітно перетвориться на підприємницьку міжусобицю. А якщо режимові не забракне клепки, вона нацькує на нас бюджетників: мовляв, через цих клятих перекупників та посередників вас позбавляють гарантованої зарплатні та гідної пенсії. Годі й говорити, що без належної підтримки суспільства наш чесний спротив перетвориться на малопривабливий "бунт бариг".

Попри відвертий скепсис, мій співрозмовник-підприємець висловив прагнення битися до кінця. А ще не приховував гордощів за те, що він та його різнокаліберні колеги по ремеслу настільки здивували країну, настільки налякали владу. Приятель-газетяр не сперечався, але визнавав, що за атмосферою дві революції відрізняються суттєво. "Тоді здебільшого посміхались, нині – стинають зуби. Той Майдан випромінював впевненість у своїх силах, цей просякнутий острахом, що сил не вистачить".

Інші часи – інакші пісні. То був Майдан громадян, революція ідеалістів. Це – Майдан власників, бунт прагматиків. Усвідомлений та стриманий. Який, безумовно, заслуговує на увагу та, поза сумнівом, вартий поваги. А ще – потребує осмислення. Важливо, що певна частина суспільства, всупереч скептичним прогнозам, виявилася спроможною згуртуватися та позмагатися за власний шмат хліба. Прикро, що подібного щирого, організованого обурення не спричинили ані харківські угоди, ні зазіхання на українську мову, ні наруга над законодавством, ні спотворення волевиявлення на місцевих виборах.

Те, що сталося, варто сприймати без зайвого захоплення, без лицемірного засудження. "Джихад буржуа" – важливий урок для всіх. По-перше, він переконав, що у царині мотивації ідеологія остаточно поступилася місцем економіці. Якщо чинна влада цього не усвідомить, вона себе стрімко поховає. По-друге, бунт підприємців довів: чутки про покірливість народу дещо перебільшені. За власні права не тільки можна, а й варто боротися.

По-третє, "бізнесовий Майдан" наочно продемонстрував тій же владі, наскільки небезпечно зневажати власний народ. Запит на громадянський діалог у зневірений країні, попри все, зберігся. Податковий кодекс розроблявся без урахування точки зору підприємницьких кіл. За рахунок заможних надавалися преференції багатіям, і це виявилося не лишень очевидним, а ще й принизливим. Чимало з тих, хто призвичаєний обходити законодавство, дозрів до необхідності прозоро сплачувати податки. За умови, що таку ж прозорість демонструватимуть олігархи. За умови, що держава гарантуватиме чесному платникові надійний захист від обов'язку сплачувати хабарі. Окрім того, розбещена безкарністю влада навіть не подбала про належне інформаційне забезпечення своїх кроків. Наслідок – режим не отримав бодай моральної підтримки з боку тих, хто міг би стати на його бік, якби зрозумів логіку дій владної команди. Але ж ніхто нікому нічого не розтлумачував. Нащо? Відбулися, як завше, гучними гаслами та тихими погрозами. Не спрацювало.

Останні події – багатюща інформація для роздумів, котрою мають скористатися опозиціонери. Ті, хто нині пішов на Майдан за дозою "помаранчевих відчуттів", їх, природньо, не отримав. Можливо, це стане дієвим щепленням від безпорадного мрійництва. Не час корпатися, пора поратися. Сумлінні та небайдужі, що позбавлені можливості впливати на економіку, мусять плекати справжні ідеали.

Кінець кінцем, запит на ідеологію відсутній виключно через брак гідної пропозиції.

___________________________________________

Читайте також:

Виправлення прав

Влада зацікавлена, аби свободи звужувалися. Але прагне, щоби це звуження відбувалося за правилами позірної демократії.

Повʼязані теми:

Наступна публікація