Міфи російської історії: в павутині сталінських легенд

Міфи російської історії: в павутині сталінських легенд

Юрій Винничук / Фото: УНІАН

Німці втратили 5 танків і ще 54 було пошкоджено; армія Ротмістрова – 334 танки і САУ, а близько 400 були пошкоджені. Ротмістрова ледь не віддали під трибунал, але потім Верховний вирішив, що з пропагандистською метою краще визнати поразку під Прохоровою... перемогою.

"Большая атєчєствєнная" – найсекретніша війна в російській історії. Вона геть уся переткана вигадками і неймовірними фантазіями. Багато з них уже розвіяно і висміяно, але це нічого насправді не міняє. Поруч із книгами, які уточнюють факти і висвітлюють відверті нісенітниці (книги Суворова, Бушкова і т. д. ), з’являються сотні книг, які стоять на позиціях традиційної совєтської історії. Тому книги про злочин у Катині можна побачити поруч книг, які цей самий злочин заперечують і знову усе списують на німців.

Ще 15 травня 2009 року Дмитро Медведєв підписав указ "Про Комісію при президентові Російської Федерації з протидії спробам фальсифікації історії на шкоду інтересам Росії". Звідтоді уся історія дбайливо підчищається і прикрашається.

Історія Бальшой атєчєствєнной б’є усі рекорди. Взяти бодай партизанський рух. Точна кількість загонів і самих партизан невідома й досі, бо партизанами величали себе ледь не усі, хто потрапив у полон, звільнився, а потім проживав на окупованій території. У багатьох випадках так ніколи і не вдалося перевірити, чи справді існували ті чи інші загони. А коли взяти усі ті партизанські мемуари, які щедро видавалися за совєтів, та підрахувати, яких втрат зазнала німецька армія від партизанських дій, то тільки здивуєшся: а що ж армія робила?

Але й армія не відставала у творенні міфів. Усі, хто мав щастя учитися в совєтських школах, пам’ятають підручники історії СССР, в яких героїзм совєтського народу було щедро ілюстровано на конкретних прикладах. Здебільшого то були подвиги саме росіян, інородців згадували рідко.

Міф про Олександра Горовця – єдиного в світі летуна, який в одному бою збив аж дев'ять ворожих літаків, виглядає особливо мальовничо. Зацитуємо "Военный энциклопедический словарь": "Горовец Александр Константинович (1915–1943). Герой Советского Союза (1943, посмертно), гвардии старший лейтенант. Член КПСС с 1939 г. В Великую Отечественную войну заместитель командира авиационной истребительной эскадрильи, совершил 74 боевых вылета. Во время Курской битвы 6 июля 1943 г. в районе деревни Засоринье вступил в бой с 20 вражескими бомбардировщиками, 9 из них сбил. Всего сбил 11 самолетов противника".

Нагадаємо, що бойове мистецтво "сталінських соколів" уже традиційно перебільшувалося. У книзі "Правда про Велику Вітчизняну війну" Борис Соколов писав, що "чомусь прийнято думати, ніби слабка бойова підготовка була властива Червоній армії лише в перший рік війни. Насправді, ситуація принципово не змінилася і пізніше, коли ефект від раптового німецького нападу зійшов нанівець. Не випадково ж в останні півтора роки війни люфтваффе розглядали Східний фронт як своєрідний навчальний полігон. Там молоді пілоти могли обстрілятися у відносно спокійніших умовах і налітати необхідний мінімум годин, перш ніж вступити в куди важчі сутички з англо-американськими фортецями".

Але тут маємо неабияку загадку: за 73 вилети Горовєц збив лише два ворожі літаки, а за 74-тий – аж 9! Крім того існує лише опис бою і жодного документа. Легендарна перемога в повітряному бою не була зафіксована у книжці пілота, не було свідків, ані уламків збитої машини, ані фотографій на місці падіння. Нема навіть записів радіопереговорів зі своїм аеродромом.

Журналіст Дмитро Назаров, що розслідував цю історію, з'ясував, що за весь день 6. 07. 1943 р. ескадрильї німецьких бомбардувальників, які підтримували групу армій "Південь", втратили лише 5 пікіруючих бомбардувальників: 2 були збиті винищувачами, ще 2 – зенітним вогнем, 1 – розбився через відмову двигуна. Ще 5 машин були пошкоджені: 2 – винищувачами і 3 – зенітним вогнем. Тобто легендарний Горовєц зумів збити 9 бомбардувальників з 2?

Або візьмемо Курську битву, точніше один з її епізодів, знамениту танкову битву під Прохоровкою. Знову цитуємо "ВЭC": "Прохоровка – райцентр Белгородской обл., в районе которого 12. 07. 1943 г. в ходе Курской битвы произошло самое большое танковое сражение Второй мировой войны (с обеих сторон в нем одновременно участвовало до 1200 танков и САУ (самоходная артиллерийская установка), завершившееся разгромом численно превосходящей наступавшей немецко-фашистской танковой группировки".

Але правда була дещо іншою. Чесні історики твердять, що чисельну перевагу мала якраз П'ята гвардійська танкова армія генерала Петра Ротмістрова: проти 273 танків і штурмових гармат Другого танкового корпусу СС генерала Хауссера вона могла виставити 850 танків і САУ. А зараз порівняємо втрати сторін. Німці втратили 5 танків і ще 54 було пошкоджено; армія Ротмістрова – 334 танки і САУ, а близько 400 були пошкоджені. Коли у Ставці довідалися про це, Ротмістрова ледь не віддали під трибунал, але потім Верховний вирішив, що з пропагандистською метою краще визнати поразку під Прохоровою... перемогою.

На самому початку війни, в боях під Новгородом 24. 08. 1941 р. 24-річний політрук А. Панкратов кинувся на вороже кулеметне гніздо і грудьми закрив амбразуру, за що його посмертно удостоїли звання Героя Радянського Союзу. Але в довідниках з історії Бальшой Атєчєствєннай можна прочитати, що Панкратов "повторив подвиг А. Матросова".

Цікаво виходить: повторив на півтора року раніше від Матросова? А коли копнути глибше, то можна нарахувати аж 55 воїнів, які закрили своїми тілами амбразури дотів і дзотів до 23. 02. 1943 р., коли в бою за село Чернушки такий самий подвиг зробив А. Матросов.

Але чомусь міфологізували тільки його. Мабуть, дата сподобалася – день Красної армії.

Цікаво, що подвиги совєтських героїв не були аж такими винятковими. Зокрема матросовський подвиг вчинив і американець Роджер Янґ, загинувши у 1943 р. на Соломонових островах. Конгрес нагородив його медаллю Свободи посмертно. Як і Матросов, він навіки зарахований до списків своєї військової частини. Проте пропагувати і популяризувати подібне самопожертвування нікому в Америці і на думку не спадало. Там солдат виховують на інших принципах – не гинути, а перемагати і уціліти.

__________________________________________________________________________________

Читайте також:

Міфи російської історії: маленькі битви великого князя

На відміну від невеликої кількості руських літописів, у шведів літописання було розвинуте куди ширше. Але ніде, у жодному джерелі нема ані слова про якусь Невську битву. Якщо хтось подумає, що шведи вирішили замовчати свою поразку, то мушу розчарувати.

Повʼязані теми:

Наступна публікація