Наша Малораша

Роман Чайка

Під час візиту до Челябінська прем'єр-міністр Росії Путін висловив здивування, що челябінці плавають і засмагають у свинячих умовах на дикому березі озера Смоліно. Протягом ночі сталося "чудо Путіна": на бережок навезли золотого піску, лежаки, парасольки, облаштували ряд служб і навіть встановили літнє кафе. Пляж народ одразу ж назвав "путінським", хоча там купатися не варто, бо саме тут в озеро зливається неочищена каналізація. Челябінців такі дрібниці не зупиняють – купаються. Працівник міської влади Челябінська Сергєй Давідов розповів про коротке життя путінського чуда: "...Лежаки розтягли, а ті, що залишилися рубали на дрова, щоб тут же посмажити шашлики. Парасольки виривали з коренем і плавали в них по озеру ... Кожен вважав своїм обов'язком заїхати на пісок на машині - за 2 тижні майданчик укатали до стану дороги".

Багатьом співгромадянам, яким показував друковану версію цієї історії, челябінський піпл подобався і викликав усмішки та неприховану симпатію. Характерна відповідь – "наші люди". І тут ховається сакральна правда життя.

Простий експеримент. Дайте почитати це повідомлення з Челябінська, і бажано з фотографіями пляжу "до і після", будь-яким іноземним громадянам. Європейці, американці чи азіати – ролі не відіграє. У моїх нечисленних цікавих дослідах уся ця історія з "пляжем Путіна" викликала обурення: в одних - вандалізмом людей, у декого – ідіотизмом створення самого пляжу за одну ніч за наказом вождя. Обурення, яке об'єднало усіх випадкових статистів мого експерименту, - чому люди гармонійно поєдналися з каналізацією і хто вчинив цей злочин знищення озера. Головне – ніхто не засміявся. Реакція була подібною: розпач, обурення, гидування. Здалося, ніби їм дали повідомлення про жертви стихії чи війни.

Який великий цивілізаційний каньйон пролягає між цими "особами буржуазного світу" і "нашими людьми" зденаціоналізованого совково-слов'янського простору!

Подібна історія виринає з пам'яті, коли Генеральний Секретар ЦК КПРС Горбачов відвідав Львів. Тоді за ніч закатали нову дорогу з аеропорту до центру міста, а вздовж "маршруту просування" вкопали зрізані, без коренів, розкішні блакитні ялини. Не вкопали – залили бетоном. Через тиждень – вздовж дороги стирчали пожовклі ялиці, з яких осипалася хвоя. Тоді "наші люди" ще обурювалися.

Пройшла чверть століття. Начальство готувалося до святкування 70-річчя утворення Чернівецької області УРСР за наслідками пакту Рібентропа-Молотова. Урочистості мав відвідати новий Генеральний Секретар, але замість Януковича прибув лише голова головної партії та прем'єр-міністр в одній особі Азаров. Але це не завадило "нашим людям" закатати історичну бруківку міста та звичні ями новим шаром асфальту. Закатали навіть каналізаційні люки і водозабірні стоки. Прикольно. Правда, повені та паводки від злив цього літа, які цими стоками і каналізація мають стікати, вже забрали життя декількох людей і повалили десятки будинків. Але "наші люди" не обурюються – до цього совкового прогинання перед начальством вже звикли. Не відвикли за 20 років незалежності, а навпаки – сприймають за належне.

До дачі Януковича, чи як це називають у совковому Криму, до спецоб'єкту №6 та №8 на автодорозі Р-16, проклали розпеченого асфальту на суму 13,4 млн гривень. А до іншого спецоб'єкту, хатинки Януковича, що скромно стирчить на чесно відчужених 140 гектарах Межигір'я, у ці спекотні дні Автодором освоюються 49,7 млн гривень. І ця сума ляже лишень під 8,4 км асфальту. 1 км за один мільйон доларів! МВФ, ау!!!

Весною під маршрут кортежу вже закатали 11 мільйонів. Потім Гаванський міст відібрали у приватне користування однієї особи, а тепер 8 км VIP-дороги за 50 мільйонів! Ці 8 тисяч метрів обійдуться дорожче за всі ремонти усіх вулиць Києва за цілий рік! А ви їздили дорогами Харкова чи Львова, Дніпропетровська чи Полтави? Стрибали по воєнних воронках, оминали окопи і долали траншеї?

Але "наші люди" не обурюються. Найсильніший з почутих контраргументів: " а що, якби була Юлька - було б інакше?". Залізно-асфальтова логіка "наших" повалить на лопатки будь-якого іноземного окупанта.

Простий "наш" хлопець на автомийці викручував ганчірку і роздумував вголос: "От как спросіть у наших лідєрів, а откуда у них такі "бабки"!". Кажу: а для чого питати - з бюджету, хлопче, з бюджету. Про корупцію чув напевно? Пауза. Протирає скло, капот. Витискає вкотре ганчірку. "От якби мене хоча б на 5 хвилин пустили до того бюджету!" Пауза. "...Я б много не взяв. На квартіру, на машину і на дачу возлє моря. І все. Кажного гражадніна на 5 хвилин туди запустити... Усьо взяти і разділити".

Майже сто років минуло з часу епічної думки Шарікова із булгаківського "Собачого серця": "Взять всё, да и поделить".

"На цьому була, є і стоятиме земля наша совкова..." Можливо саме так напише літописець для майбутніх поколінь "наших людей" у "Повісті згаяних літ".

______________________________________________________

Роман Чайка

Наш трайбалізм

Ми живемо в державі, де президент мешкає як Людовік ХІV у Версалі, має інтелект як у Буша-молодшого, амбіції як у Путіна та управлінський стиль як у Мабуту Банга.