Особливості національного авітамінозу

Кравець забив другий гол в ворота "Металіста"© ФК "Динамо"
"Металіст" та "Динамо" провели "тренування із підвищеною відповідальністю" напередодні двосерійного протистояння в Кубку УЄФА. Хрипливий весняний заспів виявився на користь киян.

Весна прийшла. Уже справжня. Себто й на нашу вулицю також. А з нею, ніби гриби після дощу, полізли прогресувати всілякі наші футбольні болячки. Що, вже встигли від них відвикнути? А дарма. Без них – аж ніяк. Вони такий же звичний атрибут нашого весняного (та й не тільки весняного) футболу, як і прищі на безвусому обличчі юного призовника. Виглядає не надто спокусливо, але інших варіантів просто не існує. Чим багаті, тим і раді, коротше кажучи. Одним словом, з початком нового футбольного сезону, шановні!

Цей авітамінозний початок повністю виправдав свої істеричні прогнози. А завершився він уже історичною перемогою "Динамо" в Харкові. Чому історичною? Бо Сьомін досі Маркевича не перемагав. Та й "Динамо" не перемагало "Металіст" уже майже два роки.

Таким чином, перша серія із триматчевого протистояння "Металіста" й "Динамо" завершилася. Завершилася несподівано. На користь киян. Несподівано не в контексті перебігу подій на полі чи загального рахунку, а в першу чергу виходячи із стратегічних складових, оскільки після цієї поразки харків’яни суттєво ускладнили свої претензії на підсумкову другу сходинку чемпіонату України. Тоді як кияни фактично забронювали за собою першу сходинку. Ну, і хто тепер зможе відібрати у них очки?

Не збираюся ставити під сумнів перемогу Юрія Павловича. Усе логічно. Як і сумніватися в закономірності поразки Мирона Богдановича. Все заслужено. Проте зазначу, що суддя Годулян, на мій суб’єктивний погляд, не завжди працював об’єктивно. Пригадуєте момент із першого матчу "Динамо" й "Валенсії", коли Мілевський у боротьбі із оборонцем опинився на газоні? Ще б пак не пригадати! Тоді наш кришталевий форвард отримав жовту картку за симуляцію. У харківському матчі аналогічна ситуація здавалася ще прозорішою. Проте замість попередження симулянту суддя покарав оборонця. Не дивно тепер, чому наших суддів не чекають в Європі.

Проте, на відміну від Кубка УЄФА, де ні простору, ні можливостей для коригування ситуації практично немає, тривала турнірна дистанція внутрішньої першості дозволяє "Металістові", як, безсумнівно, і "Динамо", сподіватися, що найкращі матчі ще попереду.

Нам же залишається сподіватися, що у наступних турах чемпіонату залишиться лише експресія та емоції першого змагального дня, а інший непотріб та розгардіяш стане надбанням історії. Не більше того. Принаймні, в це хотілося б вірити.

Хоча хіба може вважатися повноцінним і самодостатнім наш чемпіонат, якщо в ньому немає скандалів та непорозумінь? Либонь, питання риторичне. Тобто, ми маємо саме те, що маємо. І, даруйте, саме те, на що заслуговуємо.

Бездомний "Арсенал" зіграв із безпритульним "Харковом" на нейтральній території. Безпритульний "Харків" образився. Мабуть тому, що програв. Мені здається, що за іншого рахунку "смороду" було б менше. А з іншого боку, волати треба не лише про те, що офіційний матч чемпіонату відбувся на тренувальній базі, та ще й на полі зі штучним покриттям, а передовсім про те, як такі клуби взагалі допускаються до змагань. Якби Рабиновичу чи Данилову суворим рішенням каральних органів "відрубали" хвоста по саму голову, іншим бездомним стало б непереливки. І вони б заздалегідь подумали про інфраструктуру та вболівальників. В інакшому разі особисто мені ні тих, ні інших не шкода. Бачили очі, куди теліпали, так тепер нехай повилазять.

Показово й інше. Таким робом нижче плінтусу опустили не стільки безпритульний "Харків", скільки цілком влаштованого президента слобожанського клубу Данилова, котрий за сумісництвом працює, нехай і виконувачем обов’язки, президента Прем’єр-ліги. Ось таке, значить, у нас ставлення до цієї самої Прем’єр-ліги. Ось такий, значить, у нас президент цієї самої Прем’єр-ліги. Нехай і виконувач обов’язків.

У "Чорноморця" також є виконувач обов’язків. І також президента клубу. Мабуть, якби був "повноцінний" президент, справи у моряків йшли б краще. А так...

Шість очок із одеситів зняли. За справи давно минулих літ (не розрахувалися п’ять років тому за такого собі Інджича, який накапав на одеський клуб у Лозанну). Вирок достатньо суворий. Але й це ще не кінець. Саме там, у Вищому спортивному арбітражному суді, до впровадження взяли справу ще одного моряка – Валєєва. І все з тими ж підставами – "невиконання контрактних зобов’язань". А це знову, виходячи із попередньої логіки, мінімум шість очок штрафу. Додайте до цього й те, що через ремонт власного стадіону "Чорноморець" на даний момент поріднився із "Харковом", "Арсеналом" та "Львовом". Тобто грати команді домашні зустрічі поки що ніде.

Виходить, Одеса буде з Євро-2012, але без вищої ліги?

Дніпропетровськ, радше за все, залишиться і в еліті, і Євро збереже. Проте з такою грою, що її демонструє "Дніпро" цього сезону, команда Безсонова й надалі виконуватиме винятково статично-статистичні функції. Це дійсно дивно, бо дніпровський наставник зовсім недавно авторитетно відрубав-зауважив, що його команда до чемпіонату цілком готова. Не збираюся сперечатися з метром тренерського цеху Володимиром Васильовичем, проте візуально здалося, що деякі його підопічні (а таких в матчі проти "Львова" була більшість) на передсезонних зборах навряд чи функціонально постували. Одного випадкового погляду на Бєлика достатньо, щоб мимоволі сприйняти цього колись худорлявого хлопця за вгодованого шотландського регбіста, котрий через надмірну повільність втратив місце в основі...

Одного, навіть кволого погляду буде цілком досить, щоб запідозрити щось неладне в матчі запорізького "Металурга" проти луганської "Зорі". У всякому разі, злі язики пліткують, що, мовляв, той матч було проведено без "належної спортивної боротьби". Чому ж тоді Анатолій Волобуєв розцвірінькався, що його команду в Запоріжжі "вбили"? Так все ж геніальне - просте, немов куряче яйце. Адже найчастіше шапка горить самі знаєте, на кому. Якщо не знаєте – запитайте у колишнього прем’єра.

Хоча цікавитись у сильних світу цього – марна справа, мушу вам сказати. Тут ось зовсім недавно, не минуло відтоді ще й декількох днів, один конкретний пацан пообіцяв, що за перемогу над єврокубковим суперником його балувані вихованці не отримають премій. Так, між іншим, і сказав – "не дам". Мовляв, швидше бігатимуть. До речі, вони самі просили – не давати. Вочевидь, щось знали.

Воно, звичайно, справа хазяйська. Хочу – дам премію, хочу – не дам. У будь-якому разі – із своєї ж кишені. Але якщо ти серйозний пацан, слово своє маєш тримати. Хоч і кишеня – у будь-якому разі своя.

Проте наш герой премії таки видав. За єврокубкову сумарну перемогу. Кожному. Повірте на слово – значно більше, ніж 330 рублів. І ті, хто патякав, що не треба – взяли.

Повторюся – це його справа, його парафія, його реноме. Його гроші, врешті решт. Але навіщо загал за лохів тримати? Це ж виглядає не надто привабливо.

Невже інших варіантів не існує?

З початком нового футбольного сезону, шановні...

Дізнавайтеся головні новини першими — підписуйтесь на наші push-сповіщення.
Обіцяємо повідомляти лише про найважливіше.

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Всього коментарів: 0
Вибір редакції