Останній аргумент

Юрій Андрухович
Телевізор у моєму помешканні став радше предметом інтер'єру. Залишається останній аргумент на його користь. Він так і називається – "Аргумент кіно" на каналі 1+1.

Коли я був малим (місто Франик, кінець 60-х – початок 70-х), хороші фільми можна було побачити лише в кінотеатрі. Деякі з них я переглядав по кілька разів – як наприклад, "Вірна рука, друг індійця". Я знаю, що правильно не "індійця", а "індіанця". Проте саме так було написано на всіх афішах – "індійця".

Найчастіше я ходив на ендеерівські фільми кіностудії ДЕФА. Югославський актор Гойко Мітіч, який у них знімався, був моїм найкращим другом, навіть про це не здогадуючись.

Але найцікавіші фільми, звісно, проходили повз мене. Однією з причин було те, що вони перебували в категорії "до 16-ти".

Крім того, я слабко пам'ятав прізвища кіноакторів та режисерів, а переповідаючи іншим уже побачені фільми, я часто фантазував. Тобто я дописував в уяві пропущені сцени, продовжував діалоги, розгортав батальні сцени таким чином, що з фільму нічого іншого, крім батальних сцен, уже й не лишалося. Замість головних героїв я сам кидався у вир подій і пристрастей, страждав від нерозділеного кохання, помирав від підлої шерифської кулі, але таки встигав урятувати скарб свого рідного індіанського племені.

У дитинстві мені траплялися вдячні слухачі. Мої однокласники із задоволенням всотували всі мої вигадки на тему того чи іншого фільму. Завдяки вмінню "вигадувати кіно" на мене звертали увагу найкрасивіші дівчата в класі. У своєму внутрішньому кіно я міг бачити заборонений, нерадянський, нехай здебільшого і цілком чорно-білий світ. Не стільки через книжки, скільки через кіно я почав писати. Фільми більше не містилися в моїй голові, їх слід було записувати. Мої найперші повістинки, мабуть, нагадували невправні кіносценарії.

Я почав писати, а звичка дивитися й любити кіно лишилась.

Потім були юність і молодість 80-х із культами Фелліні й Тарковського, а потім кінотеатри мого дитинства закрилися. На початку 90-х у прайм-тайм по телебаченню показували "Твін Пікс" Девіда Лінча. Хтось може собі уявити щось подібне сьогодні? Хай не Лінча, хай, наприклад, братів Коенів? У прайм-тайм?

Нині я фактично не дивлюся телевізор, але на початку і в середині 90-х це ще було цілком небезглузде заняття. Нам здавалися смішними і милими всі ці українські телефільми, телевистави, трансляції засідань Верховної Ради, мексиканські телесеріали, концерти вітчизняних недозірок. Дешеві костюми телеведучих, погане світло, занадто яскравий грим, провінційна, ніби з якогось обласного центру, телекартинка. Перші новини, перші відеокліпи, перша українська програма про "сучасну музику", "Хіт-рік" та її ведучий – здається, Анатолій Бондаренко...

Зрештою, й тоді я не надто все це дивився. Фільми Девіда Лінча? Та я ще матиму пенсійний час, щоб їх усі проглянути! Українські телевистави? Краще почекати, поки назнімають своє якісне кіно! Записи перших наївняцьких рок-концертів, "Червоних Рут", інших фестивалів? Дочекаємося свого МТV, Дейвіда Бові, своїх "Роллінґ Стоунз"!

Ми були молоді і сміялися над нашими новинами, рекламою (одна тільки "блювота" від blue water чого коштувала!), над розважальними шоу, над першими потугами робити незалежно-український телевізійний продукт. Ми сміялися, пили палені коньяки, кохались, показували дітям українські мультики у "Вечірній казці". Жоден з нас поки що не мріяв про домашні кінотеатри і незліченні зібрання фільмів у домашніх відеотеках, як і про всесвітню мережу з цілодобовим доступом до новин.

На початку 2000-х інтернетівські новини перемогли телевізійні. "Твін Пікс" закінчився. Я так і не побачив жодної серії. Кінотеатри не відкрилися. Ні, деякі таки відкрилися, хоч українському кіно це все одно не помогло. Воно зачахло в зародку. Своїх Дейвіда Бові і роллінґів у нас теж якось не склалося. Нам лишилися наші домашні архіви й автономність моніторів. Зів'яли не побачені телевистави, записи рок-концертів. І навіть українських мультиків, здається, більше не показують. Добре, що мої діти вже виросли, а внучка звикає до лептопу і youtube'у. Телевізор у моєму помешканні став радше предметом інтер'єру. Іноді дуже хочеться його позбутися. Та навіть уже й не його, а її – цієї валізи без ручки.

Залишається останній аргумент на її користь. Він так і називається – "Аргумент". Тобто програма "Аргумент кіно" на каналі 1+1. От саме вона й виправдовує присутність у домі цієї валізи. Ми не маємо українського кіно, але ми маємо бодай цю одну телепрограму.

"Аргумент кіно" зробив далеко-за-опівнічниками цілі покоління молодих людей і змушує бодай раз на тиждень, попри цілком реальну перспективу недоспаної ночі на найтяжчий у тижні день, усе-таки вмикати телевізор навіть утомлених і старших. Серед моїх знайомих і друзів немає жодного, хто б не дивився "Аргументу". Я знаю, що допоки існуватиме ця програма, моє повільне старіння не минатиме без хорошого кіно. І, може, я таки навчуся запам'ятовувати не тільки назви фільмів, але й імена та прізвища режисерів чи акторів. Надто вже захопливо розповідає про них мій дорогий Володимир Войтенко.

Дізнавайтеся головні новини першими — підписуйтесь на наші push-сповіщення.
Обіцяємо повідомляти лише про найважливіше.

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 8
  • Кино Кино 6 грудня, 10:47 Згоден 4 Не згоден 9 Еще были в "Бой идут одни старики", "Весна на заречной улице", "Жил такой парень". Откуда у вас появится украинское кино, если Б.Бенюк-нацист по майданам шарится, Сумская 5 лет майданы в театре устраивала, Пономарев был придворным певцом четы Чумаченко-Ющенко, Билозир собиралась начать культуру в Украине (вдумайтесь) с чистого листа, халпахчи зашорен "борьбой" за свидомисть? И высшим пилотажем было участие "Грынджол" в Евровидении. Самойстийнисть показала всю вашу бездарность, откуда ж взятся украинскому кинУ? відповісти цитувати Дякуємоспам Сашко Сашко 9 грудня, 17:26 Згоден 1 Не згоден 0 Ты думаешь что пишешь? При чем упомянутые люди к тому что Минкульт выдал на развитие кино 2 лимона баксов- средний бюджет одного европейского фильма. Какое отношение к кино имеют Пономарев, Билозир и Грынджолы? Ты вообще представление о том как кино снимается имеешь? Проблема в том что ни одному украинскому правительству украинское кино на хрен не нужно, особенно Яныку нынче не до кино- он вертолетами за 17 млн $ увлечен. А ты, если хочешь, на мобилочку фильм сними, друзьям покажешь. цитувати Дякуємоспам Макс Макс 6 грудня, 12:50 Згоден 3 Не згоден 2 Українське кіно не отримало державної підтримки в 90ых як російське у себе на батьківщині. Наші "державці" були зайняті лише набиванням своїх кишень. В результаті ми в 2000их отримали підконтрольній росіянам телевізійний ринок. А тепер змінити ситуацію коштуватиме мільярди,Ж до того ж не гривень. Але нічого в Україні не змінилось, вони продовжують думати лише про грабунок бюджету та країни в цілому. цитувати Дякуємоспам
Вибір редакції