П‘ять на тисячу

УНІАН

Дмитро Корчинський

Наші ілюзії мешкають не в Межигір‘ї й не в Безрадичах, вони живуть в лобних долях наших мізків. Коли ми розчаровуємося в Ющенкові і в Януковичі – ми розчаровуємося в собі. Зранку я трохи Янукович, увечері – Ющенко і хіба що в обід, коли ножем і виделкою натхненно рву шніцель – я нагадую собі Тимошенко.

Коли я буваю на Заході, я замислююсь над загадкою Заходу. Чим саме вони кращі за нас?

Саркозі жодним чином не крутішій за Тимошенко, законодавство Великої Британії не менш заплутане, аніж наше, німці вкрай деморалізовані денацифікацією, працездатність італійців не більша аніж в українських гастарбайтерів…

Загадку Заходу, я розкусив не на Заході, а в київській дитячій лікарні "Охмадит". Ця державна лікарня, як і всі інші, має величезні труднощі. І якщо за відомим прислів‘ям, мерці мають ховати мерців, то в Україні смертельно хвора система охорони здоров‘я має лікувати хворих.

Проте, коли ви заходите до кардіовідділення, ви потрапляєте в Європу. Ідеальний ремонт, чудове обладнання. Лікарі й медсестри теж цілком на рівні. Звідки це все? Дядько, який очолює відділення, вирішив, що в нього має бути не так, як скрізь і досягнув цього. Одна людина натхненною наполегливістю здатна перетворити свій шматок світу. Так ось, на Заході таких трохи більше, аніж у нас. У нас один на тисячу, а там п‘ять на тисячу. Саме вони, а не уряди, президенти, "системи управління" тримають на своїх плечах Європу.

Шляхетністю, мужністю, добром можна заражати оточення так само, як підлістю, страхом, злом.

Нещодавно в сина одного київського телеоператора був виявлений рак крові. Хлопчик швидко згорає, сім‘я фрустрована й безсила. Шанс дає лише термінове лікування за кордоном, що для початку коштує за 120 тис. євро. Двоє приятелів оператора спромоглися протягом тижня зібрати ці кошти з телевізійного середовища.

Спочатку це здавалося неможливим. Телевізійна тусовка деморалізована й не схильна до благодійності, але волі двох людей з палаючими серцями виявилося досить, щоб всі ці люди прониклись співчуттям і солідарністю.

Власників телеканалів не вдалося розтрусити (тут, мабуть чеченські методи були б ефективніші за християнські) проте продюсери, технарі, ведучі, навіть ті, від кого й не очікували, спромоглися на найшляхетніший вчинок у своєму житті. Зокрема, група яка забезпечувала останній передвиборчий концерт Януковича на Михайлівському майдані повністю віддала свій гонорар.

Десь на початку минулого тисячоліття Церква винайшла шляхетність. Вона вирішила, що всі ці розбійники, які становлять верхівку феодального суспільства відтепер будуть лицарями, васалами Христа. Вони повірять, що їхній найперший обов‘язок – захист сиріт і вдовиць, що слава вища за гроші, що любов вища за страх, що жінка – не лярва, а образ Діви Марії, що бувають бідні лицарі, але не буває ганебних.

Шляхта загинула, а шляхетність вижила, хоч як би "повстання мас" не прагнуло її витоптати. Вона вже не продукує правлячу верству, проте все ще продукує - отих п‘ять на тисячу в Європі і одного на тисячу в нас.

Бог створив людину з глини, як глечик, щоб було куди скидати парадокси. Для того, щоб впливати на суспільство треба бути або над ним, як князь на Замковій горі, або під ним, як чернець у печері. Мешканець печери впливає більше бо довше. Замки спалені, а печери все ще відкриті для паломників, і мощі в них притягують нас і вчать.
Можливо, варто більше дбати за тим, а що там під нами. Нинішні замки і без того переповнені, от тільки печери порожні.

__________________________________

УНІАН

Дмитро Корчинський

Симуляція проти фальсифікації

Українці на виборах президента обирають собі долю. В цьому полягає помилка, адже долю можна знайти, лише вибираючи між калібрами, а не між кандидатами.