Перша висота

Футболісти "Шахтаря" підпрацьовують прибиральниками© shakhtar.com
Під акомпанемент скарг, образ, з’ясувань, роз’яснень та інших зразків епістолярного мотлоху чемпіонат України з футболу взяв першу серйозну висоту – половина першого кола вже позаду.

На перший план загальної змагальної кампанії з виглядом на проміжний екватор, як не парадоксально це звучить, виходять не тільки герої та антигерої, турнірні здобутки чи втрати, а передовсім обставини організаційного штибу, що жодним чином не стосуються власне гри. Однак саме ці нюанси та чинники безпосередньо впливають на саме сприйняття чемпіонату як явища.

Результати 7-го туру Прем'єр-ліги

Фактично маємо визнати, що в нашій першості деякі колективи (загальновідома п’ятірка так званих відмовників) беруть участь на якихось містечково-альтернативних основах. "Динамо", "Дніпро", "Металіст", "Арсенал" та "Кривбас" грають в чемпіонаті, але нібито не під егідою Прем’єр-ліги. Із цієї п’ятірки майже ніхто не заплатив стартового внеску, а штрафи, що адміністрація цієї самої ПЛ від щирого серця виписує порушникам спокою, останні благополучно ігнорують, натомість засипаючи керівний орган з проведення змагань листами та позовами. І поки що обидві сторони барикад прислухатися до думки опонента не поспішають. В усякому разі, на даний момент кінця краю не видно ні новим штрафам, ні новим скаргам та листам-звинуваченням.

Як на мене, це і є головний підсумок першої половини осіннього напівсезону. Він, підсумок тобто, банальний до примітивізму та геніальності – одні не хочуть, інші не можуть. Як далеко можуть зайти їхні "не", нині навряд чи можна сказати ствердно. Ясно одне: ситуація патова. Грати (у повному розуміння цього поняття) під патронатом нинішнього президента ПЛ Данилова "Динамо" та компанія не збираються, бо де-юре мають повне право вважати останні вибори на посаду керманича Прем’єр-ліги нелегітимними. В той же час запропонувати власну, єдину кандидатуру на посаду президента ця "могутня купка" не в змозі, бо навіть персона керівника столичного "Арсеналу" Рабиновича не отримає абсолютну більшість навіть у середовищі цієї п’ятірки, не кажучи вже про інших ймовірних висуванців. Але, маючи за спиною юридичну підтримку у вигляді Коломойського та адмінресурс у вигляді Суркіса-старшого, ця меншість може запросто запхнути за пояс більшість. Тим більше, повторюсь, що справедливих передумов бути незадоволеними та ображеними рішеннями останніх зборів засновників ПЛ, у цих клубів більш, ніж досить.

Натомість решта, тобто переважна більшість із одинадцяти клубів, вважають, що ліпше поганенький, та все ж керівник. Простіше кажучи, нехай вже казна хто, та не Рабинович. Далі їдеш – тихіше будеш.

За великим рахунком, зрозуміти можна й одну, й іншу сторону. Проте вовтузячись на юридичних кухнях та заміряючи, чиє достоїнство більше, вони свідомо – наголошую на цьому слові – "забивають" на чемпіонат. Який і раніше не був ідеальним, а нині і зовсім виглядає убогим.

На мій погляд, "розрулити" ситуацію можна двома способами. Перший, найменш реальний: власники футбольних клубів збираються на курултай (але приїздять саме перші особи, а не клерки), де й приходять до спільного знаменника. Це справді найбільш прогнозований шлях, проте в нинішніх умовах зібрати абсолютно всіх босів нереально. Якби у них було подібне бажання, то вже давно б "забили стрілку".

Є й інший шлях: Федерація футболу, маючи не лише всю повноту футбольної влади, а й рішення Контрольно-дисциплінарного та Апеляційного комітетів щодо фактично нелегітимності Прем’єр-ліги, повинна від слів перейти до справи, рекомендувавши провести нові вибори або перебравши важелі й механізми проведення змагань у свої руки. Проте й цей шлях поки що має абстрактний вигляд. У листі-відповіді Данілову президент ФФУ Суркіс говорив про любов та турботу, але аж ніяк не про шляхи виходу із кризи та власне бачення ситуації.

Щоправда, залишається ще один спосіб вирішення конфлікту – пустити все за течією. Мовляв, колись саме прорве. Здається, саме цей не раз облюбований на різноманітних рівнях та сферах діяльності алгоритм і обрали наші футбольні бонзи.

Що ж стосується безпосередньо чемпіонату, самого футболу, то, здається, за вище окресленими деревами не видно лісу. Канцелярські забіги на порядок випередили інтригу самих змагань. До того ж глобальні сенсації та сподівання вичерпались, благополучно залишилися в минулому. В усякому разі, що стосується очікувань "третьої сили" та підняття загального рівня першості. Марна надія, марні сподівання...

"Металіст", як продемонстрували останні матчі з "Динамо", грати на високому рівні впродовж суттєвого часового відрізку просто не може. Ще чи вже – то не головне в даному контексті. Харківська команда просто відверто поступається тому ж "Динамо", а також "Шахтарю" й "Дніпру", в комплектуванні. Як колись сказав Олег Таран із схожого приводу, на "Запорожці" "Мерседес" не наздоженеш. Тоді як "Дніпро", на відміну від харківського заклятого друга, ніяк не може знайти "свого" тренера. І доки на цій відповідальній і знаковій посаді перебуватимуть товариші, котрі мріють здобути собі ім’я винятково за допомогою свого прізвища, справа з мертвої позначки не зрушить.

Як не підвищиться загальний рівень змагань завдяки таким командам, як "Зоря". Бо таких "зір" у нас щоразу з півдесятка. І керуються вони або ж невігласами, або шарлатанами. Чому так – питання риторичне.

Як, зрештою, і все в нашому футболі...

Дізнавайтеся головні новини першими — підписуйтесь на наші push-сповіщення.
Обіцяємо повідомляти лише про найважливіше.

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Всього коментарів: 0
Вибір редакції