Підручнико-учєбнік

Українцям варто підтримати ініціативу госдумівських емісарів переписати підручники історії і наповнити їх матеріалами з московських архівів.

По Україні, а особливо в її телевізорах, вояжує Сєргєй Марков. Це такий депутат Госдуми Російської Федерації. Цього держмужа з Кремля добре знають в Криму, де він активно бере участь в молодіжних літніх таборах-тренінгах. Саме там він ділиться із молодими "євразійцями" досвідом ефективної боротьби проти насильницької українізації українських громадян на території України. Богоугодну місію дружби Марков проводить безкоштовно, не шкодуючи власних сил, здоров'я і часу.

У ці нелітні дні свою активність госдумівець Марков переніс до стольного Києва. Саме тут він пропагував ідею написання спільного російсько-українського підручника з історії. Розсипав компліменти "умнообразованому" Табачнику за вже пророблену роботу із зачистки підручників від таких "вигадок" українських істориків, як бій на станції Крути під час російсько-української війни 1917-1921 років.

Якісь гімназисти-ополченці виступили проти армії більшовиків Муравйова, що йшли захоплювати Київ, столицю Української Народної республіки. Ні історик Грушевський, ні письменник-соціаліст Винниченко не змогли організувати захист УНР і кинули у бій дітей. Їх розбили. Для чого це знати українським учням саме у такому русофобському викладі?

Адже за логікою депутата Маркова, це буде і надалі розпалювати антиросійські настрої в школярів! Він пропонує переписати і цей епізод історії, і багато інших. Переписати по-іншому, історично і по-доброму. Допоможемо втілити мрію "друга українського народу", госдумівця-альтруїста Сєргєя Маркова. Замість перекрученого параграфу про якихось там героїв Крут – спільні героїчні факти.

Спочатку спільний підручник подасть сухі факти, які легко можна почерпнути з історичних книг, які продаються в магазинах Білокам'яної:

В ноябре 1917 года ленинское правительство признало Украинскую народную республику.

А далі учні прочитають, що ленінський план окупації УНР уже через декілька тижнів розроблявся в Москві.

В первых числах декабря 1917 года в Москве уже были разработаны планы нападения на Украину и борьбы против мятежных казаков Дона. Антонов-Овсеенко писал: "У нас было продолжительное совещание, в котором участвовали Антонов, Муравьев и Муралов... Были разложены карты на полу, и мы лазили по полу целыми днями. Мы выработали планы действий против калединских войск, а также против Центральной Рады".

Замість незрозумілих оповідок про героїв Крут і таємницю Аскольдової могили в Києві учні України читатимуть далі дослідження істориків:

Бахвальство Муравьева проявилось и в том, что, разбив под Крутами отряд из 300 юношей-гимназистов, добровольно вставших на защиту УНР, он объявил, что разбил армию "самого Петлюры", хотя к этому времени Петлюра ушел в отставку с поста военного министра УНР...

Захватив Киев, Муравьев на неделю стал его полным хозяином и палачом. На три дня столица Украины была отдана на разграбление. Люди боялись выходить на улицы: там грабили и убивали. "Классовый террор" прошелся косой смерти по украинской интеллигенции, офицерам, буржуазии. По разным подсчетам, только за неделю было уничтожено от двух до трех тысяч киевлян (среди них — около тысячи офицеров и генералов; в числе погибших генералы царской армии и армии УНР Б. Бобровский, А. Разгон, Я. Сафонов, Н. Иванов, Я. Гандзюк).

Советское правительство Украины, переехавшее из Харькова в Киев, с ужасом обнаружило полное разложение армии "красных" и тысячи трупов мирных жителей в парках Киева. Власти потребовали от Москвы немедленного удаления Муравьева из Украины. Киевляне видели в нем "вожака бандитов", не имевшего никакого отношения к Украине. Он везде выступал с лозунгом "белых" "о единой, неделимой России", а украинцев считал австрийскими шпионами и предателями "старшего брата".

Ці сухі факти історії, як і бажає Марков, лишень допоможуть школярам сприймати спільну історію, як набір фактів, а не політичних інтерпретацій. Наприклад, на сайті інформаційно-аналітичного видання Чекіст.ru є хороший матеріал, який можна дати наприкінці параграфа для повного засвоєння теми цього уроку зі спільної історії:

Когда в Петрограде ЧК еще отпускало офицеров и генералов под честное слово, что они не будут воевать против советской власти, бывший подполковник царской армии Муравьев чинил в Киеве жестокий произвол. Было буквально ни за что расстреляно около 3 тысяч человек. Революционная армия разлагалась на глазах, превращаясь в толпу убийц и мародеров.

О неуравновешенности самого главкома ходили легенды. Говорили, например, что он приказал расстрелять рабочего, который слишком дружески похлопал его по плечу. Но истинная правда, что он иногда отдавал на разграбление своему воинству захваченные города. В общем, ненависть народа Украины ему и большевикам в его лице, хоть он сам и являлся эсером, была обеспечена.

Учні зі спільного підручника нарешті дізнаються, що наш Ленін для героя нашої революції Муравйова був як наш Тарас Бульба: він його породив і він же його убив:

...спустя всего две недели (15 апреля 1918 года) Муравьева арестовали. Его обвинили в снабжении оружием московских анархистов, в бессудных расстрелах и экспроприациях на Украине. Однако заслуги перед революцией перевесили невинно пролитую кровь. К тому же большевики не хотели конфликтовать с левыми эсерами. Муравьева не только выпустили на свободу, его по решению Ленина назначили командующим Восточным фронтом в составе трех армий...

Але позаочі добрий "дєдушка Лєнін" вже наказав убити убивцю:

Феликс Дзержинский писал: "...Комиссия наша неоднократно принимала свидетельства и обвинения, которые доказывали, что самый заклятый враг не смог бы принести нам столько вреда, сколько он (Муравьев) принес своими страшными расстрелами, предоставлением солдатам права грабежа городов и сел. Все это от имени нашей Советской власти он вытворял, настраивал против нас все население..."

Ленин мгновенно отреагировал на события, издав декрет, в котором он заклеймил изменника... Он потребовал расстрела Муравьева как "врага народа": "Всякий честный гражданин обязан его застрелить на месте".

Ось так може виглядати короткий параграф про братню допомогу по ліквідації Української Народної республіки та подальше визволення українського народу у спільному підручнику без фальсифікацій та перекручувань.

Якщо ці та інші матеріали істориків Російської Федерації та України ляжуть у спільний підручник імені Маркова, то звичайно його буде цікаво перечитати навіть батькам, що вийшли родом із СРСР. У цього старшого покоління, яке допомагає "будувати нову країну", і справді совкова історична каша в головах. А так батьки і дітям допоможуть уроки зробити, і історію рідного краю вперше прочитають із спільного історичного підручника.

Напевно, українським міністрам і політикам, історикам та освітянам вартує не лише підтримати ініціативу госдумівських емісарів, але наповнити ймовірний підручник реальними історичними матеріалами, які вже давно пора витягнути з московських архівів на світло дня. Розсекречена історія буде не менш корисна і цікава учням російських шкіл. А вже коли усі маркови-затуліни вимруть – учні, напевне, зможуть порозумітися, коли дізнаються про історичні подвиги своїх дідів та прадідів.

P.S. Використано матеріали із сайту "Военная литература": militera.lib.ru, www.chekist.ru, із публікацій Савченка Віктора Анатолієвича, Коміссарова Владіміра Олександровича.

________________________________

Читайте також:

Гайдамаки та АК-47

Чому влада "нової Черкащини" нагадує місцевим встановлення радянської влади у 1923 році – загадка для дослідників історії.

Залиште свій коментар

Аватар
Залиште свій коментар

Коментарі до посту

Останні Перші Популярні Разом коментарів: