Піймати "банкомасона"

Орест Сохар
Погляди 13 жовтня, 2009, 13:36 1373 3
Додати до обраного
Банкір-біженець – це абсолютно нове явище в українській мас-культурі. Тут би сам час створити реаліті-шоу та шукати в прямому ефірі найвеличнішого злодія сучасності. Адже вкрасти 2 млрд. грн. – це вам не шапки знімати.

Нашою відповіддю «банкомасонам» мати стати коліївщина. В 1768 році Максим Залізняк та Іван Гонта повстали проти польського гніту, і за іронією долі з козаками тоді розібралися росіяни. За «наших» «банкомасонів» теж хтось заступиться, але до того часу ми повинні звернути увагу на безчинства, які відбуваються за лаштунками «банківської таємниці».

Банкір-біженець – це абсолютно нове явище в українській мас-культурі. Тут би сам час створити реаліті-шоу та шукати в прямому ефірі – в світлі софітів – найвеличнішого злодія сучасності. Адже вкрасти порядка 200 млн. грн. чи 2 млрд. грн. – це вам не шапки знімати. Я вже уявляю мачо Юру Горбунова на підніжці гелікоптера, котрий скеровує потужний прожектор у сутінки джунглів: а там на поляні біглий слов’янський банкір читає для племені людожерів лекцію «Як стати мільйонером». Рейтинги зашкалюють.

Однак крім атракційності, «справа Гіленка» повинна набути і великого соціального значення. Адже наочно проявилась вся гнилість банківської і нацбанківської системи: очолюваний одним з найкращих фінансових менеджерів країни Ігорем Гіленком банк «Надра» зустрів фінансову кризу в досить непристойній формі, з великими дірками у бюджеті. І тут досить оперативненько на виручку приходить Національний банк України, котрий виділяє «Надрам» рефінансування (по-народному кажучи – дешевий кредит) в рекордному обсязі – 7,1 млрд грн. За приблизними оцінками, на той час це було щось близько1,5 млрд. дол. Гіленко та його соратники по банку досить креативненько розпорядилися цими грішми: частину суми кинули на дострокове (!) повернення багатомільйонних депозитів низці впливових осіб, а ще частину – пустили на кредити під заставу повітря, тобто, треба розуміти, просто вивели ці кошти під себе.

Що робить Національний банк у цій ситуації? То самий Нацбанк з потужною моніторинговою і аналітичною системами, а також супернепідкупним департаментом нагляду за діяльністю банків? Нацбанк не перешкоджає цим операціям, а потім намагається приховати розголошення інформації про обсяги рефінансування «Надр». Коли шило таки вилазить з мішка, НБУ з його усіма потужними та непідкупними підрозділами каже: «Ой!»

Когось покарали за втрату 1,5 млрд. дол.? Схоже, що ні.

Чи гаманець глави НБУ Володимира Стельмаха фінансово постраждав за неадекватну фінансову політику його власника? Схоже, що так: як пишуть інтернет-видання, Володимир Семенович нещодавно придбав розкішний джип-«мерседес» вартістю далеко за мільйон. В мережі з’явився навіть анекдот на цю тему:

- Наконец появились положительные результаты рефинансирования проблемных банков.

- Неужели начали выдавать депозиты?

- Нет, Стельмах купил себе "мерседес" за 1 миллион 90 тысяч гривен.

У цій всій історії є навіть не один, а цілих два соціальних аспекти:
- перший стосується довіри до банкірів: якщо за вами женеться банкір на «майбаху» чи «мерседесі» і соромить за те, що знімаєте в період загальної паніки свою кревну тисячу («Такі як ви розвалюють банківську систему», - зазвичай кажуть власники «майбахів»), то знайте – саме в цей час помічники отого «майбаха» можуть виводити сотні мільйонів гривень за кордон, і вашої «штуки» як раз не вистачає для круглої суми. Як тільки в країні виникає фінансова лихоманка, гламурно одягнені пани одразу виповзають на прес-конференції і напускаються на усіх тих «тисячників», красиво говорячи про фінансову стабільність та довіру. А де ті пани нині? Чому вони не скинуться на мисливця за скальпами, аби з поверненням Гіленка в Україну одночасно повернути і справедливість («він обманув вас, і він покараний»). Але вони не можуть. Бо Гіленко не перший і не останній. Як казав герой фільму «Діамантова рука», «На його місці мав бути я»… Тому якщо за вами женеться банкір на «майбаху», знайте – ви йому нічого не винні.
- другий соціальний аспект – це корумпованість банківської системи. Вся ця історія з «Надрами» набула розголосу винятково завдяки Юлії Тимошенко: як тільки її затятий опонент Дмитро Фірташ наблизився до купівлі акцій банку, Тимошенко розвідала про всі оборудки НБУ і «Надр». Якби не наполегливість уряду, то, судячи з усього, й кримінальної справи не було. Так само, якщо глава уряду не задасться ціллю, то Генеральна прокуратура не займеться і функціонерами Нацбанку, через сито «пильності» яких витікають мільярди гривень.

Нині будь-який українець, якому відомі значення термінів «овернайт», «рефінансування» та «ліквідність банку», знає, під який відкат видається рефінансування і за скільки «закриваються» очі на ті чи інші порушення. І що? Хтось сидить? Я маю на увазі, не в новому «мерседесі», а в національній дізнавально-виправній системі.
Нацбанк стимулює в країні систему однобокої фінансової відповідальності: всупереч Цивільному кодексу, центробанк час від часу забороняє вкладникам знімати депозити достроково, і ти хоч лобом бийся, не докажеш перевагу законів над постановами та телеграмами Нацбанку, але водночас банки мають можливість в період кризи вивести сотню-другу мільйонів гривень. Люди зобов’язані ризикувати свої грішми, а Гіленки – ні. Як на мене, є всі ознаки змови. А зважаючи на те, що останнім часом на українських грошах з’явилися масонські знаки зі всевидящим оком, то «наших» змовників я для зручності називатиму «банкомасонами».

Ми живемо в епоху споживання. Ми не пам’ятаємо, які принципові рішення ухвалили уряди Януковича, потім Тимошенко, потім Януковича, і знову Тимошенко, але пригадуємо розмір банківських ставок у тих роках, бо доступність кредитів дозволила кому квартиру придбати, кому – авто, кому - аеростат. Стабільна робота банківської система для нас відкриває більше можливостей, ніж стабільна діяльність влади.

У період економічної розвитку банки для нас є чимось на кшталт міністерства благ і комфорту. Але після банкрутства Lehman Brothers і початку світової економічної кризи, фінансовий сектор перетворився у щось на зразок міністерства депресії та руйнації. Тому відновлення попередньої вивіски на фінансовому секторові для нас набагато важливіше, ніж вибори президента, робота парламенту та вступу до НАТО разом взятих.
Ми не можемо примусити банкірів бути чесними, але нам під силу заставити правохоронців, урядовців, президента та депутатів виконувати свої функції, в даному випадку – місії санітарів. Для цього варто лише показати, що нам, виборцям, абсолютно не байдуже, чи знайдуть Гіленка, чи покарають винних у НБУ і чи наведуть порядок в інших банках.

Дізнавайтеся головні новини першими — підписуйтесь на наші push-сповіщення.
Обіцяємо повідомляти лише про найважливіше.

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Погляди 13 жовтня, 2009, 13:36 1373 3
Додати до обраного
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 3
  • *** *** 14 жовтня, 10:57 Згоден 0 Не згоден 0 Всё верно. Только от желания народа мало что зависит в этой стране, т.к. законы пишут под себя, да и то их потом не исполняют. Это в погоне за властью уже и ье того властьимущих мы можем рассчитывать на резонансные обличения... но не больше. Свои функции власть у нас не выполняет априори. відповісти цитувати Дякуємоспам
Вибір редакції