Пісня крокодила Гєни про Люципера Вітю

Пісня крокодила Гєни про Люципера Вітю

Юрій Винничук / Фото: УНІАН

Після того, як Яков Пінєвіч, майстер віртуозної імітації гри на акордеоні, обізвав журналістів холуями, епітет "желтая мразь" не повинен нікого дивувати. Тим більше, що нарешті уже стала відома кількість цих холуїв: 85%!

Прилетит вдруг волшебник
В голубом вертолёте
И бесплатно покажет кино.
С днём рожденья поздравит
И, наверно, оставит
Мне в подарок пятьсот эскимо.

От ви думали, що таке не буває, правда? Зуб даю – думали! І я так само думав. А виявляється, помилився. Бо таки буває. 5 квітня побіля села Костівки на Полтавщині зробив вимушену посадку вертоліт. Ну, не знаю, чи він був голубим, але це вже не так і важливо. Навіть, якби він був такої барви, як бігборди Яценюка перед президентськими виборами. Для села – це ж неабияка атракція. Це все одно, що НЛО.

А тут якраз на ровері їде місцевий селянин. Бачить – гвинтокрил! Протер очі – таки є, не зник! Ну, все ж як у мультику! Під’їжджає – а тут не один чарівник, а цілих два. Один дебелий і тяжкий, а другий так собі. Ну, і як водиться у чарівників – поляна накрита. Побачили чарівники селянина, налили, хряпнули, сальцем із сьомгою закусили, і от той, що дебелий, почав про життя розпитувати: "що турбує людей, чим живе село і що думають люди про реформи, які проводяться в країні". Тут у селянина з’явилася тиха підозра, що усе це відбувається у дійсності, а не сниться, бо уві сні йому ще досі нічого про реформи не привиджувалося. От селянин і поскаржився, що у Костівці досі ще газу не підвели.

Не знаю, чи ви вже здогадалися, ким були ці таємничі чарівники. Якщо вам не довелося читати про це скупі інформаційні повідомлення, то здогадатися важко. Я б і сам не допер. Тому, коли довідався, що то був легендарний гвинтокрил самого президента з послом США Джоном Теффтом на борту, то попервах подумав: перше квітня – брехня всесвітня! Але глянув на календар – не співпадає.

А найцікавіше далі. Цитую: "Завдяки цій зустрічі тепер полтавське село, біля якого зупинявся вертоліт президента, буде з газом. Повернувшись до Києва, Янукович доручив міністру палива і енергетики Юрію Бойку і голові місцевої адміністрації опрацювати проект газифікації села Костівка Полтавської області".

Що й казати: після бабушкі "с вєдьорком клубнікі", яка одного спекотного дня після мандрівки у двох переповнених маршрутках та розпареній електричці потрапила на Банкову в такому вигляді, мовби її щойно зірвали, сюжет із вертольотом – просто казка. Тепер мільйони українців будуть снити і мріяти, щоби і до них завітав чарівник на гвинтокрилі. І бажано з послом США у якості понятого.

Таких історій про доброго чарівника Вітю можна й більше назбирати, але ця мене до глибини душі пройняла. Бо так ото потихеньку перетворюється наш президент на батька всіх туркмен. Народні художники малюють його портрети з короною короля Данила на голові, майстрині тчуть килими з його священним ликом, співає про нього дитсадівське тріо "Барбі-джаз", а на Луганщині "актябрята" натхненно виконують пісню про "дядю Вітю". Ще трішки і вся країна заспіває! А поки що народний єнакіївський акин, можна сказати другий Джамбул Джамбаєв, теж пісню сотворив про Януковича-заде. Те, що цей акин виявився ще й однокласником президента – додає цій зворушливій історії особливої пікантності. Бо скільки тих однокласників лишилося – рідко хто доживає у Донбасі до полудня віку.

Виктор, ты – свет наш и знамя. С тобой мы пойдем на врагов!
Веру принес ты народу. Счастье, свободу и кров.
Виктор ты наш лучезарный! Светоч, надежда, любовь!
Действуй, командуй, веди нас, на подавленье врагов!
Тучи рассеются, знаю! Светлая жизнь к нам придет.
Все твои недруги злые, вся эта желтая мразь,
Сгинет она в одночасье. И да придет благодать!
Светлая жизнь наступает. Благая весть впереди.
Действуй, командуй, веди нас – на подавленье той тьмы!

Ну, після того, як Яков Пінєвіч, майстер віртуозної імітації гри на акордеоні, обізвав журналістів холуями, епітет "желтая мразь" не повинен нікого дивувати. Тим більше, що нарешті уже стала відома кількість цих холуїв: 85%! Скажу вам, що така точність від людини, яка з дитинства мріяла стати фрезерувальником, вражає. Шкода, що він обрав акордеон. Як віртуоз-фрезерувальник міг би добитися значніших результатів.

Але я б на місці команди, яка натхненно працює над світлим образом вождя, прибрав з цього тексту слово "лучезарный", бо це не що інше, як переклад імені Люципера!!! А воно ж, як казала одна київська перекупка, какось невдобно. Та й, чесно кажучи, ще невідомо на які сили працює цей, з дозволу сказати, однокласник, бо оте його віршидло щось до болю скидається на гімн сатаністів. Свят, свят, свят!

Та головне, що радісне "подавленье врагов" уже втілюється у життя. То один воїн світла лоток яєць на голові у продавщиці розтрощить, то інший бітами рибалок відгамселить. Чим не "благая весть"? Якщо так далі піде, "светлая жизнь" не за горами.

Нє, ну я ж не проти, щоб наш президент літав на гвинтокрилі по усій Україні та ніс добро і благодать, як Супермен. Але як можна допустити, щоб президент найбільшої у Європі країни не мав ані одного колеса у приватній власності? Уявляєте? Навіть самоката нема. Я навіть знаю, як буде називатися п’єса про його полум’яне життя: "Бєдность – нє порок". Ну, подумайте самі – хіба це не бідність? Я про президентську декларацію про доходи. Ані наш "лучезарный" Віктор, ані його не менш "лучезарная" Люся не володіють жодним транспортом!

Уявіть собі цю жахливу картину, як наша перва леді чимчикує з авоськами з базару через ціле місто, як гецкає у маршрутках по чудових донецьких дорогах, як стоїть у черзі в ощадкасу... Ну, хіба це не ганьба для держави? Або ото йде вона, йде по вулиці і раптом – бульк! – і провалилася, як той кінь, у каналізаційний люк. А то ще й ведмідь може з-за рогу вискочити і покусати, як то у Луганську серед білого дня було. Там же ж у них, виявляється, не тільки коні, а й ведмеді по місту ходять! Крокодили не трапляються, бо їх відразу на туфлі переробляють.

Тяжке життя у неї. От Людмилі Кучмі куди легше. Тільки-но потрапив її чоловік у халепу, а еліта й заворушилася. Як почали слізні листи слати! І хто: артисти, генерали, академіки! А скоро черга дійде і до штукатурів та доярок, лісорубів і металургів, не кажучи уже про маркшейдерів і девелоперів. Недавно подруга Кобзона зізналася: "Це був удар і для нас, і для всіх знайомих. Але у нас багато друзів по всій Україні, і нам дуже багато пишуть, телефонують, в тому числі прості люди".

Як тут не порадіти за президентську пару, номер телефону якої відомий усім простим людям! І яка шкода, що нема мене у списку цих простих людей. Але найбільше мені шкода, що не маю я телефону первої леді. А так інколи хочеться набрати номер і, коли у далекому Донецьку піднімуть слухавку, сказати: "Ну, як там, Люсь? По чім там у вас яйця перед Паскою?.. Правда? Нє, у нас дешевші! Ех, Люсь, краще б тобі було стати президентською кухаркою, а не дружиною. Ти б тоді у ранзі держслужбовця по закордонах їздила. Бо у нас кожна кухарка уміє державою керувати. А що? Може, ще й не пізно. Дай-но мені телефон Віті. Я йому цю ідею підкажу. Шлєпер буду, коли не прибалдіє!"

_________________________________________________________________________________

Читайте також:

Welcome to West Ukraine!

Уся Західна Україна зараз завалена продуктами з Іспанії, Португалії, Італії, Польщі, Угорщини, Німеччини. В газетах пропонують прайс-листи продуктів із Заходу. Невже, якби ТАМ було все дорожче, то хтось би тут купував?

Повʼязані теми:

Наступна публікація