"Шахтар"! поки що не зрозумів, що грає на міжнародній арені, а не в чемпіонаті України…
"Порту" - "Шахтар" - 2:1. Відеоаналіз матчу
Емоції, емоції. Вони переповнюють, б’ють через край, особливо одразу після фінального свистка. Вочевидь, особисто я так і не зміню в підсумку свого першого враження щодо того ж одинадцятиметрового удару в ворота гірників (відео), стосовно тих же червоних карток Ракицькому (відео) та Чигринському (відео). Справді, усі ті моменти – на розгляд судді. Тобто, за його бажанням їх можна було втілювати в життя. А можна було обійтися й не так суворо.
Проте, покопирсавшись в глибині душі, все ж таки варто визнати, що не німецький арбітр є першопричиною поразки "Шахтаря" в першому турі Ліги чемпіонів. Підопічні Луческу дійсно наробили купу помилок. Треба бути або ж сліпим, або ж упередженим, щоб цього не помічати.
До того ж, здається, гірники опинилися заручниками "тепличного" суддівства, що характеризує їхні матчі на вітчизняних теренах. Хіба можна уявити, бодай на хвилину, щоб на даний момент у поєдинку внутрішнього календаря у бік воріт "Шахтаря" поставили пенальті, причому не стовідсотковий, до того ж вже в дебюті зустрічі? Не кажучи вже про те, щоб гірники опинилися в меншості, втративши через вилучення обох центральних оборонців. Щоб всерйоз це проектувати на наш чемпіонат, знову ж таки, треба бути або сліпим, або ж переконаним уболівальником київського "Динамо".
Проте на арені міжнародній ставлення суддів до наших грандів, передовсім до "Шахтаря" (особливо в виїзних поєдинках), не завше вписується в елегійно-карамельну канву. Проте донеччани до такого перебігу подій часто-густо виявляються неготовими. Що й продемонстрував – дуже наглядно – поєдинок у Порту. Цілком імовірно, що в іншому місці аргументація Срни та його деяких партнерів неодмінно вплинула б на "людей у чорному". Проте в конкретному матчі Ліги чемпіонів не спрацювала. І замість того, щоб зціпити зуби й намагатися досягати результату іншими шляхами, котрі, безумовно, є в арсеналі донецьких футболістів, вони демонстрували переважно інші свої можливості. Іншого жанру. То й же Срна, між іншим, у другому таймі повністю програв свій фланг візаві. Це якщо говорити без купюр та клубних симпатій.
Тепер щодо індивідуальних помилок. Хіба їх було мало у виконанні наших футболістів? Навпаки, вистачить одразу на кілька поєдинків. Хіба не помилялися конкретні футболісти в моментах, коли залітали м’ячі до воріт "Шахтаря"? Питання, як мінімум, риторичне.
Не так складно і з вилученням Ракицького. Як на мене, воно повністю вписується в загальну картину гри. Ярослав зіграв грубо, з ризиком нанесення серйозної травми. Хоча опонент також підіграв, тобто корчився так, ніби йому відірвало ногу. Суддя міг пожаліти, нагородивши "гірчичником", а міг і провчити, вказавши грубіянові на двері. Це повністю вибір судді. Якщо врахувати, що до цього моменту гра носила явно помітний жорсткий, а місцями й грубий характер, рефері вчинив цілком слушно, намагаючись заспокоїти гру, примусово вирядивши стовпа гірняцького захисту до роздягальні. Певною мірою підтвердженням цієї гіпотези може бути гнівна тирада Луческу навздогін підопічному, який пригнічено чимчикував за межі поля.
Ось це вкупі й стало причиною поразки "Шахтаря". Отямитися від такого удару він не зміг. Бо, з одного боку, гірники не звикли, що їх так "судять". А з іншого – фігура Ракицького для них нині надто важлива. Особливо якщо врахувати, що Чигринський ще не готовий, а Кучер, здається, вже…
До того ж, два забиті м’ячі "Порту" - поза критикою. Як кажуть, за всіма правилами. Перший – наслідок натхнення Халка та помилки Рибки (авторство треба поділити на двох), а другий – результат чисельної переваги господарів, їхніх вдалих дій в атаці й паралельно – разючої помилки Кучера (це вже на завершальній фазі).
Натомість, чим у ці часові проміжки дивував (у хорошому сенсі цього слова) наш чемпіон? А нічим. Це якщо знову бути підкреслено об’єктивним. Так, були атакуючі потуги, місцями непогані індивідуальні дії, проте скластися всьому цьому в переконливу змагальну картину так і не судилося. Забитий м’яч – то наслідок помилки воротаря, а вже потім – активності Луїса Адріану.
Вилучення Чигринського було вже потім. Себто, після того, як гру було фактично зроблено. Після того, як "Шахтар" вже майже тотально програвав, хоча, справедливості заради, й не опустив руки, а намагався шукати свій шанс.
Хоча де він, той шанс…Його не було видно і за рівних складів, а при чисельній меншості він майже не проглядався. Ось у такій ситуації гірники втратили ще одного центрального захисника. Особисто мені хотілося б вважати, що то – помилка головного арбітра. Проте, якщо це справді так, нині видається, що не результативна, тобто, не глобального характеру, бо на результат конкретного матчу вона вже навряд би чи вплинула.
А ось на результати інших матчів у виконанні "Шахтаря" ця помилка може гіпотетично вплинути, адже донецький клуб залишився на певний час без обох центральних оборонців. Просто напасть якась, якщо згадати ще й поневіряння нашої національної команди, яка програє не в останню чергу "завдяки" старанням наших центрбеків, переважно з шахтарською пропискою…
Проте зіграно лише один акорд, лише прелюдію. "Шахтар" програв у стартовому турі переважно через свої помилки та фобії, втративши двох бійців не на рівному місці. Але команда, що декларує боротьбу за перемогу в Лізі чемпіонів, має вміти робити висновки і вчитися на власних помилках. Якщо вчитися на чужих не виходить.
