Приїхали

Роман Чайка
Ще у часи далекого і жорстокого середньовіччя найбільшою образою і виявом протесту було "ми ср...и на ваші кольори". Усе менше різниці між часами середньовіччя і нинішніми порядками. Ви нам на голови – ми вам на прапор.

Лозова, що на Харківщині, у пересічних громадян одразу ж асоціюється із вибухами військових складів боєприпасів у 2008 році. Для радянських людей – це важливий залізничний вузол їх колишньої совєтської "родіни". Для слобожанців - це місце героїчного опору, який дали загони Лозівського Гайдамацького куреня і Павлоградського Вільного козацтва 94 роки тому російсько-більшовицьким загонам Руднєва. Це також і трагічна станція на шляху до нашої Незалежності: у 1918 році тут точилися братовбивчі бої між армією УНР та махновськими загонами. Коли більшовики остаточно захопили Лозову – церкви поруйнували, людей розстріляли. У тридцятих саме на вулицях Лозової лежали неприбрані тіла безпаспортних селян Слобожанщини, які пробували втекти від голодної смерті. Декілька поколінь були вирвані із цієї гайдамацької землі. На їхнє місце приїхали тисячі будівників комунізму. Стільки праці покладено на те, щоб стерти історію та її носіїв, щоб Лозова стала одним із тисяч забутих радянських призалізничних міст-полустанків. Совєтизація була нищівною і тотальною. Тут навіть у 1937 році знімали кіно Сергєя Ейзенштейна про піонера-стукача Павліка Морозова. Одним словом: майже століття із Лозової клепали ідеальну вотчину послушних виборців влади. І для беззаперечних авторитетів Слобожанщини, легендарних інтелектуалів Допи і Гєпи, Лозова на електоральній карті останніх років завжди замальовувалася біло-блакитним виборчим центром. Але недавня подія вказує на те, що у тилу партії влади зародився новий осередок опору.

Скупою телетайпною стрічкою це звучало так: "Хтось зірвав прапор, розстелив його перед входом в офіс, а це в центрі міста, і справив на нього велику потребу". Так прокоментували з районного офісу партії. Далі уточнення: прапор не простий, а Партії Регіонів, і зірвано його із громадської приймальні міського партійного офісу в Лозовій у ніч з 17-го на 18-е липня. Міліція порушила кримінальну справу і почала слідчі дії. Голова місцевої райдержадміністрації, а водночас головний регіонал Лозівщини, Богдан Рева інцидент списав на молодечу аполітичну дефекацію "по-п'яні". Аргументи Реви залізобетонні: "в Лазавой очєнь мало протівніков Партіі рєгіонов...подавляющєє бальшинство поддєрживаєт імєнно ету політічєскую сілу". У телесюжеті АТН прості лозівчани кажуть, що це відповідь партії на їх покращення життя вже від учора: "вони ходили тут, опитували, але навіть якби хтось і бачив – не сказав би їм", "так непристойно вчиняти, але влада заслуговує це", "люди озлоблені й невдоволені".

Минув тиждень після анальної терористичної атаки на офіс улюбленої партії влади. МВС скупо звітує: не вдалося затримати терориста(ів). Якщо "подавляющєє большинство" прихильників партійних кольорів у місті, то чого ж вони не видали бандита-терориста? Що за колаборація із ворогами народу у містечку, де всі про все і про всіх знають?

Спроба заперечити політичний символізм і видати цей фізіологічний акт не як протест, а хуліганство, лише викликала насмішки і вже перетворилася на місцевий фольклор та анекдоти. Прапор швидко відновили і повісили так високо, що ніхто й не дістане. А ще – почепили камери відеоспостереження. Чергова недолуга спроба боротися не з причинами, а з наслідками своїх дій. Може тепер ще й охорону до кожного прапора приставити?

Щось подібне можна щодня оглядати у столиці біля Бесарабки. Порожній намет КПУ біля Лєніна і поряд – міліціонер. Усі платять податки, щоб міліціонеру нарахували зарплату за охорону кам'яного вождя комуністів. Тобто, замість прибрати партійного істукана, який навіть серед пам'ятників не числиться, його держава охороняє. Очевидний ідіотизм, але ніхто не поспішає міняти пострадянський status quo.

Уже другий рік поспіль "кликуші" від партії влади говорять посполитим, що тим "жити стало лучше, жить стало вєсєлєй", а тим часом потопають у розкоші. Демонстративне феодальне чванство супроти згортання соціальних програм. Палаци, літаки, гелікоптери супроти панельних буднів та безвиході хрущовок. Бюджетні розтрати на перші тіла держави у противагу відмові купувати ліки важкохворим чи виплатам постраждалим від Чорнобиля. Тому люди, які нужденні елементарної соціальної справедливості, і будуть справляти свою велику нужду саме на той прапор, який усе більше асоціюється у них із зростаючими нуждами правителів.

Ще у часи далекого і жорстокого середньовіччя найбільшою образою і виявом протесту було «ми ср...и на ваші кольори». Усе менше різниці між часами середньовіччя і нинішніми порядками. Ви нам на голови – ми вам на прапор. Тому нічого дивуватися, що у гайдамацькому краї чути клич: "Станції Лозова. Кінцева!".

______________________________________________________________________________________________________________________

Читайте також:

Єдина кухня

Мандрівник, який прокручує ручку ФМ-радіо у своєму авто, за маршрутом Київ – Чоп, переконається, що цілодобово уся ця територія піддається аудіо-бомбардуванню московського шоу-бізу. Ця тисяча кілометрів до кордону репертуарно мало відрізняється від мандрівки Москва – Рязань.

Дізнавайтеся головні новини першими — підписуйтесь на наші push-сповіщення.
Обіцяємо повідомляти лише про найважливіше.

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 25
  • Юрий Юрий 30 липня, 19:41 Згоден 22 Не згоден 21 Молодец! Роман всегда мне нравился, побольше б таких искромётных журналистов со своей ясной и независимой позицией.Прочитал и настроение поднялось - может всё-таки мы не "погибоша аки обре". Желаю ему успехов во всём, о чём только подумает! відповісти цитувати Дякуємоспам
Вибір редакції