Ще може бути тепло

Сергій Жадан
Вересень здатен підтримувати якийсь час наші ілюзії, наше відчуття зануреності в спокій та тепло. Вересневі ранки ще зовсім по-літньому свіжі, хоча вечори вже по-осінньому прохолодні й прогірклі

Він сидів на лавці, тримаючи свій недопитий портвейн. Десь одинадцята ранку, рано він почав, подумалось мені. Щойно я підсів, як він заговорив про поезію.

-          Я, - сказав, - вважаю, що є три геніальні російські поети: Блок, Марина і Мандельштам.

-          А Хлєбніков? – Підтримав я розмову.

-          О, і Хлєбніков, - погодився він. – Вип’єте зі мною портвейна?

-          Почекаю хоча б дванадцятої, - відмовився я.

-          Ми тут учора саме говорили про Хлєбнікова, - не засмутився він. – Дивно, чому я його не згадав. А ви любите Гумільова?

-          Люблю, - запевнив я.

-          Я взагалі вважаю, що людина, котра не любить Гумільова, на поезії не розуміється, - пояснив він. – Я Гумільова полюбив ще в дитинстві.

-          Почекайте, - не зрозумів я, - а звідки у вас в дитинстві був Гумільов? Він же був заборонений? – На вигляд йому було років сорок, хоча років п’ять можна було списати на ранковий портвейн.

-          О, - пожвавився він, - зараз я вам розповім. Я з московської інтелігентської родини. Наголошую, - наголосив він, - інтелігентської. Мій прадідусь був турецьким послом в Афганістані.

-          То ви правнук турецькопідданого? – уточнив я.

-          Точно, - погодився він. – А мій дідусь був винахідником. Він вигадав морозильні камери, в яких на риболовецьких суднах зберігають рибу. Думаю, і сьогодні зберігають, - додав, подумавши. – А моя бабуся…

-          Одним словом, у вас удома був Гумільов.

-          Був, - запевнив він. – Ви любите Вєнічку?

-          Люблю.

-          Він геній.

-          Точно.

-          А тепер ви вип’єте зі мною портвейна?

Вересень – найбільш непевна й хистка пора. Все ніби завмирає в очікуванні. Невідомо, що буде зранку, скільки ще протримається тепла суха погода, і коли нарешті підуть ці чортові безкінечні дощі. Ще можуть бути теплі дні  а може вже завтра початися справжня осінь. І тоді все це безнадійно обірветься – і ранковий портвейн під опаленими сонцем акаціями, і ліниве непоквапливе вигулювання псів старими подвір’ями, і прохолодний асфальт ранкових вулиць, який до обіду ще обов’язково прогріється. У вересні ще можна сидіти під кіосками, на платформах чи набережних і вести розмови з заблукалими мешканцями Всесвіту, котрі допивають свій літній алкоголь, щоби перейти на зимовий графік і розчинитися в тісних щільниках квартир. Взимку вони впадають в сплячку, або спускаються до підземки, одним словом – уникають спілкування, оскільки яке може бути спілкування під холодними опадами чи серед зимових заметів. Спілкування – це сонце, пил і вино, хай навіть об одинадцятій ранку. Тож потрібно ловити ці прекрасні необов’язкові моменти.

Поза тим у вересні міста наповнюються рухом і життям. Особливо – університетські міста, хоча у нас тепер, здається, всі міста університетські. Студенти повертаються до міста і намагаються надолужити все, чого були позбавлені за ці короткі літні дні, пірнаючи в шалений бурхливий вуличний потік, доповнюючи його своїм галасом та сміхом, своєю радістю й невпевненістю. У вересні все ніби починається спочатку, навіть зовнішні декорації щоразу оновлюються. Як це в них називається – новий політичний сезон, новий телевізійний сезон, строкате й марнотне костюмоване дійство теж підганяється під сезонні перепади, до цієї вересневої непевності. Вересень здатен підтримувати якийсь час наші ілюзії, наше відчуття зануреності в спокій та тепло. Вересневі ранки ще зовсім по-літньому свіжі, хоча вечори вже по-осінньому прохолодні й прогірклі, й небо увечері зовсім осіннє – в ньому забагато фарб та відтінків. І ми переживаємо цей вересень, спостерігаючи за початком нового сезону й тримаючи при собі всі свої історії та біографії, всі свої вигадки й спогади, цитати, паролі та імена, всю свою мудрість, увесь свій портвейн. І навіть коли по обіді починається навскісний холодний дощ, і доводиться тікати з вулиць, терас та балконів, ми не надто переймаємось із цього приводу. Оскільки це вересень, і ще може бути тепло.

________________________________________________________________________________________________

Сергій Жадан
Сергій Жадан
Читайте також:

Крим – наш

Українські поети в розмовах поміж собою зазвичай швидко переходять до конкретних і доволі різких пропозицій. Пропонують зазвичай гуртуватися, готувати набої, виходити на вулиці, але перед тим обов’язково взяти ще. Російські поети в цьому плані стратегічно менш підковані – вони відразу пропонують узяти ще

Дізнавайтеся головні новини першими — підписуйтесь на наші push-сповіщення.
Обіцяємо повідомляти лише про найважливіше.

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 6
Вибір редакції