Ребров: тандем з Шевченком можливий у збірній

Ребров ще пограє
Погляди 6 червня, 2009, 14:01 1488 1
Додати до обраного
Ексклюзивне інтерв'ю "Проспорту" півзахисника казанського "Рубіна" Сергія Реброва.

- Сергію, вітаємо з днем народження! 35 - це наче й мало, але вже вік для футболу. На скільки вас ще вистачить?
- Я навіть не задумувався про це. Можливо, незабаром прийде той час, можливо - ні. Від футболу я не втомився!

Футболіст повинен сам відчувати, коли він може грати. Чи може грати на високому рівні; а якщо ні, то закінчувати і не виходити людям насміх.

- Ви відчуваєте, що "Рубін" це ваш останній клуб? Чи можливо ще повернетесь в Україну?
- Звичайно я хочу повернутися в Україну. Подивимося, в якому статусі – футболіста чи функціонера клубу.

- Наприклад, "Динамо"?
- Це не зовсім від мене залежить… Це залежить від людей які там працюють, щоб вони мені щось запропонували. Я ж не можу сам прийти і сказати, що я хочу десь працювати…

- А якщо буде повернення то лише в "Динамо"?
- Мабуть. Але ж знову ж таки, якщо "Динамо" мене запросить… Якщо "Динамо" буде зацікавлене в моїй роботі, в моєму досвіді, то, звісно, я з задоволенням буду виконувати цю роботу.

- Поговоримо про Казань. Місто вам подобається? Чи є щось, що не подобається?
- Красиве і прекрасне місто. Однак, незважаючи на те, що Росія нам є братською країною, мій дім знаходиться тут. Моя сім’я. Тут мої друзі і мене тягне сюди – в Київ.

Хоча Казань дуже гарне місто і спорт тут дуже люблять - як футбол, так і хокей. Люди дійсно живуть спортом. Я вважаю, що Казань - найспортивніше місто Росії. Всі люди вболівають за якусь команду - футбольну, баскетбольну чи хокейну. І люди справді переживають і підтримують команду.

- АК "Барс" – чемпіон Росії, "Рубін" – чемпіон Росії, є ще "Унікс" – баскетбольна дуже сильна команда, що виступає в єврокубках. Чиїх вболівальників там більше?
- Звичайно хокейних. Але в льодовий палац може прийти тисяч 10-15. Хоча які 15, нехай тисяч 5 і це буде красиво.

А коли на футбол приходить не повний стадіон, це виглядає по іншому. Але я думаю, що у "Рубіна" зараз набагато більше вболівальників, ніж було до того, як ми стали чемпіонами. І під час чемпіонату було видно, як заповнюється стадіон, не лише на матчах з такими командами як "Зеніт", "Локомотив", "Спартак", а й з іншими, менш відомими командами.

- А на кого квитки дорожчі – на "Рубін" чи на АК "Барс"?
- Я навіть не знаю. Вважаю, що на АК "Барс", адже палац менший і зручностей там більше. Для вболівальників зручніше: подивився період, вийшов в перерві, з’їв морозива, випив чаю. А на футболі може піти дощ, може піти сніг, може бути холодно. А в льодовому палаці завжди одна температура.

- Розкажіть про вашого тренера Курбана Бердиєва. Все ж таки він не такий відомий і розкручений як наприклад Хіддінк.
- Я вважаю, що це дуже сильний, дуже серйозний спеціаліст. Він йшов до успіху впродовж багатьох років і під його керівництвом завжди була дуже сильна команда. Вийшов в Прем’єр лігу, а до цього грав в першій лізі. "Рубін" завжди був авторитетом, завжди боровся за найвищі місця. І добре, ми виграли чемпіонат, коли я з'явився в команді. Перемога у Прем'єр-лізі - це справжня заслуга нашого тренера.

Сергій Ребров
РИА Новости
Ребров допоміг "Рубіну" виграти Прем'єр-лігу
- Восени "Рубін" дебютуватиме в Лізі чемпіонів. Що скажете з цього приводу.
- В Лізі чемпіонів можна грати і через якийсь кваліфіційний раунд, але ми вийшли з першого місця в чемпіонаті Росії. Я вважаю, що це досить серйозне досягнення. Тим паче, команда не з Москви чи Санкт-Петербургу. Це справді дуже складно.

Я важаю, що перед початком чемпіонату на перемогу претендує 5-6 команд і при такій конкуренції з московськими клубами виграти, і тим паче "достроково", це дуже важко.

- Є перспектива зустрітися в Лізі чемпіонів з українськими клубами: з рідним "Динамо", хоча й "Шахтар" вам також не чужий...
- Я про це не думаю і в даний момент всі думки про чемпіонат.

Прийде Ліга чемпіонів і будемо думати про це.Звичайно, те що є можливість зустрітися з "Динамо" і "Шахтарем" - це дуже цікаво. І я б з задоволенням зіграв проти своєї команди.

- А хто на вашу думку лідер Рубіна?
- Я думаю це Семак. І це дійсно ведучий гравець в середній лінії. І я думаю, що він є лідером "Рубіна".

- А вас вважають в команді лідером?
- Не знаю. Останнім часом я не так часто граю. Можливо, в минулому сезоні, коли декількома дуже важливими голами допоміг стати чемпіонами. Можливо на той момент, мене таким вважали. А зараз я не так часто граю.

- Ви у понеділок спостерігали за тренуванням збірної України з якими почуттями? Ностальгія, чи байдужість?
- Я просто приїжджав на базу. Я приїжджаю туди, коли є пауза в чемпіонаті Росії. Тренуюсь, ходжу в тренажерний зал. А після тренування вирішив зустрітись з своїми друзми, подивитись, поговорити.

- Взагалі ви стежете за збірною, за оновленнями у складі?
- Я дивлюсь, що в команді з'явилось багато нових футболістів, яких я раніше ніколи не бачив. Думаю, що в цьому нічого страшного немає. Ми колись теж приходили в збірну, і не у всіх відразу все виходило. Сподіваюсь, що цим хлопцям знадобиться небагато часу на адаптацію, щоб дійсно заявити про себе в національній збірній.

- Як ви гадаєте, цій збірній вдасться повторити той успіх в 2006 році, коли ви вийшли на чемпіонат світу?
- Мабуть, принаймні є шанси. Я завжди казав, що збірна завжди буде боротися, навіть коли буде найменший шанс. Всі будуть сподіватись і всі будуть боротись. Варто лише вдало зіграти в Хорватії і, я думаю, що все стане на свої місця.

- Команда Михайличенка здатна на це? Чи зможе Михайличенко правильно налаштувати команду?
- Я дуже сподіваюсь на це. Я не був всередині команди, я не можу розмірковувати на цю тему. Але я вважаю, що Олексій Олександрович хороший, кваліфікований тренер з досвідом. І головне що він українець, і може донести до футболістів, те що він хоче. І футболісти його поважають і вірять в нього.

- Сергію, ось виповнилося вам 35. Відчуваєте себе ветераном, чи гравцем, який ще покаже свій рівень молодим?
- Чесно кажучи, я не знаю, чи відчуваю я себе ветераном. Я ніколи не задумувався про свій вік. І я казав, що футболіст має сам для себе зрозуміти чи може він грати на високому рівні. Якщо ні, то краще йти.

Зараз я вважаю, що у в мене є сили і я відчуваю, що я приношу користь команді. Ще можу пограти. Коли прийде цей час, я сам піду.

- На вашому дні народження багато було людей?
- Та ні, чоловік 15.

- Це були найближчі люди, чи були якісь приємні сюрпризи?
- Та ні близькі друзі, з Києва. Ніхто з далеких країв не прилетів. Діма Парфьонов хотів прилетіти, але в нього не вийшло.

- А були якісь оригінальні подарунки?
- Та ні, я ще навіть не відкривав подарунки, я щойно прокинувся.

- Сергію, хто телефонував, вітав? Можливо, з Великобританії, хтось телефонував? З Росії?
- Було багато дзвінків. З Англії не телефонували, а з Росії багато хто дзвонив.

- Курбан Бердиєв (головний тренер "Рубіну" - прим. ред.) телефонував?
- Ні, не телефонував. Рустам Сайманов (комерційний директор "Рубіна" - прим.ред.) привітав.

- В чому унікальність "Рубіна"? Здавалося б, у команді немає зірок, а вона не здулася.
- Я думаю, що це заслуга тренера, який знаходить тих грав, які можуть влитись в колектив і можуть підсилити його.

Адже непросто утримати мотивацію, яка була в минулому сезоні, та тренеру це вдається. Я впевнений, що це заслуга тренера.

- Проти якії команди вам було найскладніше грати в Росії.
- Немає різниці. Ось в Україні дійсно велика різниця - є "Шахтар", "Дніпро", той же Металург Донецьк. А там всі команди сильні. Зокрема московські команди,"Зеніт" - проти них завжди важко грати. Але цікаво, оскільки вони також грають в атакуючий футбол і цікаво зіштовхнутися з таким стилем гри.

Я вважаю, що в атакувальний футбол легше грати - є куди бігти, є простір для атак.

Сергій Ребров
rubin-kazan.ru
З м'ячем Сергій Ребров
- Чи правда, що російська Прем’єр-ліга зітхнула з полегшенням, коли "Луч-Енергія" вилетіла в нищий девізіон (команда представляє Владивосток на сході Росії - прим. ред.)?
- Можливо. Я всього один раз туди літав і мені цього вистачило. Це дійсно важко. Причому не в плані перельоту, а у плані того, що ти прилітаєш зранку, поспиш трошки і відразу виходиш на гру. І важко не лише тим футболістам, які прилітають, а й своїй команді, що майже через тиждень кудись літає. 9 годин туди і назад. Нам туди летіти ще б куди не йшло, раз туди злітали і забули про це. А їм літати цілий сезон.

- Незабаром почнеться Ліга чемпіонів. "Рубін" в груповому турнірі. Будете себе як в своїй тарільці почувати?
- Я не знаю, я зараз не так часто граю. Звичайно, цікаво і престижно грати в Лізі чемпіонів і я впевнений, що "Рубін" там не загубиться. Важливо не розгубитися, не переживати за те, що це такий великий турнір. Звісно, у будь-якого футболіста буде хвилювання. Тим паче, в нашій команді в Лізі чемпіонів грало лише двоє гравців - Семак і я.

Якщо "Рубін" покаже ту гру, яку демонструє зараз, то нічого страшного не буде в тій Лізі чемпіонів.

- Тобто можна якось натякнути Курбану Бердиєву , що є мінімум два гравці, в яких є досвід Ліги Чемпіонів?
- Можна (сміється).

- В Інтернеті з'явяється інформація, що Шевченко повернеться в "Динамо". А може й Ребров. Хотілося б знову відчути й побачити тандем Ребров – Шевченко в київському "Динамо"?
- Та ні навряд. Я вже казав, що в "Динамо" не повернусь. Можу повернутися тільки в іншому статусі, але не як футболіст. Бажання можуть бути у кожного футболіста. Зараз я вважаю, у "Динамо" сильна команда. Але команді треба підсилення і я впевнений, що воно буде з приходом такого авторитетного тренера, як Газзаєв. І я впевнений, що "Динамо" й заграє по іншому. І дійсно буде відчуватися повага як до тренера , так і до команди.

- А якщо уявити. Хотілося б?
- Ну, такий тандем можливий у збірній України. Але зараз мене, нажаль, не викликають. Я думаю, що тільки там дует міг би відтворитись. Навіть притому, що на чемпіонаті світу я жодного разу не грав з Андрієм з нападі. Я грав або у півзахисті, або виходив ненадовго.

- Ви плануєте повернутися в Київ?
- Так. Кожна людина щось планує, загадує, але в кінці кінців, я ніколи не загадував, що я опинюсь в "Рубіні". І коли я приходив в "Динамо", то ви мабуть чули про мої бажання закінчити кар’єру в цій команді. Знову ж таки, з'явились певні обставини, які примусили мене покинути цю команду і піти до "Рубіну". Але я про це не шкодую.

І зараз я можу про щось думати, щось загадувати, але воно може не відбутися і все перевернеться зовсім по іншому.

- Ким себе бачите після закінчення ігрової кар'єри – тренером, скаутом?
- Я не знаю, я про це не задумувався. Для початку, мені треба трошки відпочити! Побути з сім’єю. Як закінчу кар'єру, то хочу трішки побути вдома. А за той час, поки відпочиватиму, мабуть я вирішу, чим хочу займатись.

- Діти як реагують, коли повертаєтесь?
- В мене один син. Звичайно він чекає і завжди запитує, коли я повернусь. І я відчуваю, що саме зараз йому потрібна моя підтримка.

Він також тренується в динамівській школі і йому дуже цікаво зі мною пограти в футбол. Ми або вдома граємо, або виїжджаємо на "Динамо". Я відчуваю, що я йому потрібен. І саме тому я хочу трішки відпочити і побути в сім’ї.

- Які плани в "Рубіні"? Ще одне чемпіонство, чи Ліга чемпіонів? Що пріоритетніше особисто для вас?
- Для мене немає пріоритетів, я живу сьогоднішнім днем. Через тиждень в нас гра в Ростові. Завтра почнемо тренування і будемо думати про гру з "Ростовом". Я думаю, що це правильно - ти живеш тією грою яка зараз буде, а не загадуєш, що буде в тебе через півроку.

Ось той чемпіонат, який ми виграли минулого року. Думаю, ніхто перед сезоном, чи навіть коли виграли три-чотири гри не задумувався про те, що "ми повинні виграти чемпінство". Так, ми боремось за нього, але налаштовуємося на кожну гру, виходячи і намагаючись виграти ту гру. І, врешті решт, ми виграли чемпіонство. І я думаю, що так буде і в цьому сезоні.

Я впевнений, що ніхто зараз не думає про перемогу в Лізі чемпіонів. В літню перерву відбудуться деякі зміни в команді. Одні гравці прийдуть, інші підуть з команди. А зараз думати, що з нами буде в Лізі чемпіонів мабуть, ще зарано.

- В Києві вас так же впізнають? Що говорять вам?
- Впізнають звичайно, але нічого не кажуть. Хтось автограф просить. Я нормально до цього ставлюсь, ніколи не відмовляю в автографі. Я взагалі вважаю, що футболісти грають для людей.

Раніше була практика і зараз таке є, що перед матчем не дають автографів. Ось в "Рубіні". Якщо не дай Бог, якась дитина підбігає, охоронець відразу руку свою могутню ставить. Не дай Бог, до футболіста доторкнутись. Не дай Бог, автограф дати. Я вважаю, що це неправильно, оскільки ми граємо для людей. І якщо ми будемо себе так поводити, вони точно будуть від нас відвертатись.

- В цьому, підозрюю, вам допомогла англійська Прем’єр-ліга. Де зовсім інше ставлення?
- Я думаю, так. В Англії це дійсно не так. На базу перед кожною грою приїжджало 300 людей, щоб взяти автографи. І, не дай Бог, ти комусь не даси його - це неповага. І до тебе будуть ставитися зовсім по іншому.

- А як в Росії з цим? Ближчее до України чи до Англії?
- Я ж вам розповів історію з нашим охоронцем. Думаю ближче до України. Там дійсно досі дивують ставленням до вболівальників. Наскільки я бачу, в "Рубіні" не настільки добре ведеться робота з вболівальниками, якщо порівняти з київським "Динамо".

- Ваше хобі - це радіо. Як з цим в Казані?
- Звичайно, в Казані теж антена стоїть. В мене є люди які допомагають з цим.

- І як багато часу цьому присвячуєте?
- Коли є вільний час тоді займаюсь.

- Англійська мова вам допомагає? Ви ж добре знаєте мову.
- Зараз в команді є багато хлопців, які російською не говорять, а лише англійською. Також мова допомагає, коли закордон поїдеш. Ось як я грав в тій же Туреччині. В мене був перекладач англійської, а не російської мови. Звичайно це допомагало.

- Можливо, в "Рубіні" комусь допомагаєте, бувало теке?
- Так, якщо треба щось перекласти, то звісно так.

- В Казані є свій Парамон?
- Та ні. Можливо я не помічав! Знову ж, там немає такого ставлення до вболівальників, як у "Динамо". Я не кажу про Англію.

- Чотки Курбана Бердиєва - це легендарні чотки?
- Не знаю чи легендарні. Люди в щось вірять, думаю, що це добре і це правильно. Я думаю, що це його особисте, і обговорювати це не бачу сенсу.

- Сувеніри з собою в Казань візьмете?
- Та ні. Я в казань літаю практично кожні два тижні. Від пересадок в Москві мені вже не добре. Я вже мабуть більше льотчиків налітав. Ось зараз сиджу розмовляю, через годину вже в аеропорті, пересадка до Казані. Для мене це вже як поїздка на автобусі на тренування.

ВІДЕО інтервю Сергія Реброва дивіться тут

Дізнавайтеся головні новини першими — підписуйтесь на наші push-сповіщення.
Обіцяємо повідомляти лише про найважливіше.

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції © За матеріалами ПРОСПОРТ /
Побачили помилку - контрол+ентер
Погляди 6 червня, 2009, 14:01 1488 1
Додати до обраного
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 1
Вибір редакції