"Шахтар" – "Рома" – 3:0. Вище гір можуть бути лише гори

"Шахтар" мав шикарний "нз" не лише у вигляді гостевої перемоги. І в плані "фізики", і в сенсі мотивації та емоційного налаштунку команда Луческу на конкретному часовому проміжку має збалансованіший і переконливіший вигляд.

У міжнародний жіночий день донецький "Шахтар" зробив шикарний подарунок українським чоловікам. Принаймні, тій їх частині, котра серед решти подібних виокремлює головну футбольну команду Донбасу.

Саме цього прохолодного березневого вечора донецькі футболісти не лише впевнено перемогли віце-чемпіона Італії, а й зробили черговий крок у тісній мереживі переходів, що ведуть до фіналу. Чвертьфінал чемпіонської ліги – ось новий рівень від "Шахтаря".

"Шахтар" декласував "Рому" у Лізі чемпіонів (відео)


Досі гірняцька нога на такі висоти не ступала. Язик не повертається сказати "захмарні", проте на наших широтах дійсно небачені. Бо, зазвичай, вітчизняні професіональні футбольні колективи нудить на значно нижчих рівнях. Чи заберуться помаранчево-чорні ще вище – нині сказати складно. Та чи й потрібно?

Зараз час інших пісень. Од та панегіриків. Куди ж від них дінешся? Здолали, зламали, змогли. Заслужили. Усе як і має бути. З хороводами, народними гуляннями й здравницями. Мають право. Тим більше, що таким чином вирішене головне завдання на сезон – потрапляння до числа чільної вісімки найсильніших команд континенту. Саме таку задачу ставив перед командою президент клубу. Команда і тренер із завданням упоралися. Тому не дивно, що Мірча Луческу, незважаючи на те, що його контракт із "Шахтарем" добігав кінця нинішнім літом, ще на рік залишиться в Донецьку.

Хочеться сподіватися, що разом із тренером залишаться в команді і її головні виконавці. Передовсім бразильці. Вони своєю грою та внеском в загальну клубну скарбницю довели, що ставка на вихідців із цієї футбольної країни в "Шахтарі" спрацювала. Причому зовсім непогано спрацювала. І тепер "Шахтар" із Вільяном, Жадсоном та Дугласом і без них – то дві різні команди. Зовсім різні. Примітно, що це помічають не лише в Україні. Відтак справді буде прикро, якщо цих хлопців заберуть під свої знамена західноєвропейські команди. Замінити їх на даному етапі практично нікому. А це вже справжня проблема донецької команди. Як виявляється, й на сонці є плями.

Також хочеться думати, що "Шахтар" не збирається довго носитися зі своїм історичним статусом. І що вдала гра у наступному раунді стане для нашого чемпіона не лише новим викликом, а й новим стимулом. А чом би й ні? Ще один вдалий крок – і ось він, лігочемпіонський пік київського "Динамо", заклятого друга "Шахтаря". Чомусь мені здається, що донецька команда дуже хоче "переплюнути" останній ще не здоланий рекорд свого одвічного конкурента.

Тепер по суті власне гри. Чи мала "Рома" шанси на загальний успіх? Так. Але, враховуючи факти та реалії, хіба що теоретичні. Чи шукала римська команда можливості для перевтілення теорії в практику? Безумовно. Проте можливості римських "вовків" зараз достоту обмежені. Та й на вовків вони скидаються радше в якихось локальних епізодах, коли від люті ладні загризти якогось занадто заповзятого опонента, котрому не можуть протиставити ні сили, ні емоцій.

Як показало життя, від усунення Раньєрі з посади наставника римляни мало що виграли. Хіба що позбавилися людини, котру чомусь вважали чужорідним тілом у команді. Так, йому на зміну прийшов істинний римлян. Та чи міг він, недосвідчений і небитий, з дефіцитом часу і кадровими проблемами, миттєво навести лад у господарстві – а це тільки один пункт "передвиборної програми" - адже ще треба мотивувати гравців, довести їхню функціональну готовність до спільного знаменника, та й просто розібратися, хто чого вартий.

Можливо, Монтелла сьогодні – то Гвардіола завтра. Одначе головне в цьому тезисі - саме майбутнє. Бо нинішнього у нього поки що небагато. Команда грає на тому багажі, що залишився від попереднього наставника. Це цілком об’єктивний чинник. І якщо молодий наставник і може щось зробити в ситуації, що склалася, так це завдяки своїй інтуїції, дару переконання, якихось інших психологічних чинників змусити команду вичавлювати із себе по краплі байдужість та інертність. В чемпіонаті Італії це ніби потроху вдається. В Лізі чемпіонів не вдалося. Бо "Шахтар" мав шикарний "нз" не лише у вигляді гостевої перемоги. І в плані "фізики", і в сенсі мотивації та емоційного налаштунку команда Луческу на конкретному часовому проміжку має збалансованіший і переконливіший вигляд.

Моментами затурканий супротивник донеччан, який вже встиг фактично протягнути ноги на довжелезній дистанції серії "А", явно не вирізняється свіжістю. Адже ні для кого не секрет, що "Рома" належить до вікових команд. Особливо це помітно на тлі моложавого "Шахтаря". Який помітно прогресує в своєму функціональному розвитку, що наглядно читалося на прикладі порівняння якості гри донеччан у римському матчі і в донецькому.

А ще азарт, мотивація, молодість, яка таки дійсно знає, що і як, помножені на вже згадувану бразильську техніку – і ось він, рецепт донецького успіху. Здавалося, все просто й зрозуміло, ніби тези антикорупційної програми президента Януковича, але ж насправді розгадати цей ребус вдається далеко не кожному. Якщо точніше – майже нікому не вдається.

Ось така виходить картина маслом. На даний час. Ідилічна. Майже ода. Як і передбачалося. Після загальних 6:2 інше, вочевидь, складно намалювати. Що ж, кесарю віддамо належне. Нехай погарцює на лаврах визначений відрізок часу. А далі – нові пісні. Не виключено – з іншим змістом та інтонацією. Бо сподіватися, що і в наступному раунді "Шахтарю" знову випаде якась розбалансована й розтерзана команда, навряд чи доречно. Хоча б тому, що наша команда потрапила до такого вузького кола, де чужакам та випадковим гостям не те що не раді, їх одразу ж намагаються позбутися всілякими правдами й неправдами. Туди дуже складно пробитися зі своїм статутом. Ще складніше – змушувати когось його виконувати.

Ну що ж, тим цікавіше буде. Та й набридли, знаєте, розмови про те, що "Шахтар" сильний лише в грі проти слабкої "Роми". Ось і побачимо на тлі "Челсі" й компанії, який справді "Шахтар".

Та поки що віддамо йому належне. За справді серйозну вершину.

Повʼязані теми:

Наступна публікація