"Шахтар" - "Таврія" - 7:1. Неформат

"Шахтар" - володар Суперкубка 2009/2010© shakhtar.com
Однією лівою спритний важковаговик "Шахтар" у матчі за Суперкубок України посадив переляканого сімферопольського щигля на "п'яту точку".

Сидиш і з  місяць чекаєш на трагедію чи хоча б  драму з українським, а не якимсь там ганським чи парагвайським "лейблом", а насправді отримуєш навіть не комедію, а фарс. Замість крутого сюжету, боротьби й протистояння – звичайнісінький "неформат": убивство вже в першій серії.

"Шахтар" - "Таврія" - 7:1. Статистика матчу

Однією лівою спритний важковаговик "Шахтар" у матчі, що офіційно відкривав футбольний сезон в країні, не лише посадив переляканого сімферопольського щигля на "п'яту точку", а й наглядно продемонстрував, що на появу третьої (четвертої, п’ятої, шостої – зайве викреслити) сили в українському футболі годі очікувати. Принаймні у цьому сезоні. Лікар сказав – "у морг", значить, у морг.

У яскраву і  майже довершену "павутину" футбольного Мундіалю несміливо постукав вітчизняний футбол. Йому відкрили, бо вже встигли засумувати. Однак, попри те, що рідне поганим бути не може хоча б за визначенням, побачене в Запоріжжі важко порівнювати із тим, що звикли бачити на полях Південної Африки. Матч за український футбольний Суперкубок вийшов хоча й результативним, але надто вже непереконливим. Непереконливим у першу чергу з точки зору статусу такого поєдинку. Таке враження, що зустрічалися команди із різних ліг, а не два колективи, що так чи інакше (певна річ, беручи до уваги об’єктивні чинники) вважаються нашою елітою. Чемпіон країни виявився одразу на кілька рівнів вищим за володаря національного кубку.

Чесно кажучи, навіть не знаю, чи це "Шахтар" так сильно зіграв, чи це настільки безпорадна "Таврія". Сімферопольської команди як такої на полі видно не було. В усякому разі, я її не розгледів, хоча й вдивлявся пильно. Натомість "Шахтар" літав, немов на крилах. Точніше, на ногах Вілліана та Кости. І це справді дивно, якщо врахувати, що саме кримчанам незабаром доведеться проходити через щільне сито відбору на шляху до групового етапу Ліги Європи, відтак форма має бути наближеною до бойової, тоді як "гірники" в ранзі чемпіонів напряму кваліфікувалися до групового раунду чемпіонської Ліги, де зіграють аж через два місяці. Можливо, пізніше гірникам і "айкнеться" таке форсування спортивних показників, але зараз не про це.

"Таврія", котра  на словах декларувала серйозну підготовку і не менш серйозну боротьбу за Суперкубок, виявилася просто неготовою. Поки що можемо упевнено говорити – до конкретного  поєдинку. А можливо – й до старту сезону в цілому. Якщо знову провести паралелі із світовою першістю, то в далекій ПАР ні таких дивних поєдинків, ні таких слабких команд не було. Навіть збірна КНДР, котра отримала від Португалії також сім м’ячів, справила приємніше враження, аніж чинний володар Кубка України. На тлі такої немічної "Таврії" навіть Гладкий видавався Форланом. Не кажучи вже про прудконогих синів Копакабани. Цілком можливо, що в матчах Ліги чемпіонів усе стане на свої місця, і Гладкий буде схожим на когось іншого, точніше – на себе. Але про те ми можемо хіба що здогадуватися.

Коли б зустріч  завершилася не з таким ганебним рахунком, можна було б намагатися аналізувати, за рахунок чого (чи кого) одна команда виявилася сильнішою  за іншу, що треба зробити тому, хто поступився, аби подібне не повторилося. В даному випадку, відверто кажучи, увесь вищезгаданий "джентльменський" набір апріорі виявляється непотрібним. Попервах здавалося, що "Шахтар" переважає опонента винятково за рахунок виконавської майстерності, змагального класу. Потім – що "гірники" просто швидше переходять із однієї зони в іншу, із однієї змагальної фази в другу. Далі – що в "Таврії" відверто слабка не лише позиція центру захисту, а й опорна зона.

А потім, коли рахунок почав змінюватися із карколомною швидкістю, стало зрозуміло, що за такого сценарію знайти у команди Пучкова щось придатне до життя і бою – все одно, що Поплавського номінувати на Нобелівську премію. В той час як не дуже доречно за рахунку 7:1 віднаходити в команди-переможниці якісь незначні суто змагальні грішки. Формально – їх, цих недоліків, просто не може бути за такого рахунку. Хоча Гладкому до того ж таки Форлана ще дуже далеко.

Тепер, боюся, відгомін цього матчу може бути непередбачуваним для "Таврії". З одного боку, сім м’ячів завжди принизливо пропускати. А тут ще й статус матчу, ще й сподівання відповідні, ще й розмови про "доженемо й випередимо". Додайте до цього й "лагідне" обличчя фактичного власника сімферопольської команди, котрий під завісу зустрічі не знав, бідолашний, куди подіти синьо-червоний шалик. Таке безслідно не проходить. Із усім цим "гамузом" проблем кримчани можуть просто зламатися. А на носі – старт не лише в чемпіонаті, а і на євроарені.

Зламаються, якщо, звичайно, слабаки. Хто ж вони насправді – буде змога побачити вже найближчим часом.

А "Шахтар", певна  річ, молодець. Звісно, вплинути так  суттєво, як у випадку із таврійцями, ця гра, цей результат на імідж  і настрій команди Луческу  не може. У першу чергу тому, що навіть ми з вами знаємо, чого чекати від "Шахтаря", від справжніх бразильців, котрі, незважаючи на їхній загалом неприкаяний характер таки варті того, щоб грати в складі цієї команди, в обоймі цього чемпіонату. Вочевидь, донецькому клубові доведеться ще неодноразово наступати на граблі а-ля Матузалем чи Ілсіньо, проте правді треба дивитися у вічі: гравців рівня Вілліана чи Кости із українськими паспортами зараз немає. Тому й доводиться чимось жертвувати.

Про решту виконавців із помаранчево-чорного стану поки що промовчимо. За перемогу над "Таврією" всі без винятку заслужили на улесливі епітети, проте справжню оцінку їм можна буде скласти наприкінці осені.

А тепер –  про ложку дьогтю. Хоча якщо речі називати своїми іменами, то варто вести  мову про значно глибшу посуду. Я  про кількість вболівальників на стадіоні. Точніше – про невелику кількість. І це спостереження навіяне не лише з чемпіонату світу. Даруйте, якщо на матч, який гордо й однозначно таврується як офіційний початок сезону, не збирається й якихось дванадцяти тисяч охочих побачити це на власні очі, то організатори такого "дійства" як мінімум мають вибачитися. Або ж наступного разу проводити гру такого статусу десь у Борисполі. Чи на стадіоні імені Банникова, де можна забезпечити аншлаг тільки тому, що обмежена кількість глядацьких місць.

Дізнавайтеся головні новини першими — підписуйтесь на наші push-сповіщення.
Обіцяємо повідомляти лише про найважливіше.

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 13
Вибір редакції