"Шахтар" - "Зеніт" - 2:2. Потепління на тлі парадоксів

Чемпіони двох знову братніх країн переможця не виявили, розписавши мирну, хоча й водночас бойову нічию.

Потепління в російсько-українських взаємовідносинах позначилося й на футболі – чемпіони двох знову братніх країн переможця не виявили, розписавши мирну, хоча й водночас бойову нічию.

"Шахтар" - "Зеніт" - 2:2. Відеоаналіз матчу

Проте від такої "відлиги" донеччанам ні тепло, ні холодно – вони все ще продовжують перебувати на останній сходинці в групі. Відступати вже дійсно нікуди. Задля того, аби шанси із примарних переправити в більш приємнішу когорту, потрібно за будь-яких обставин перемагати в наступному турі. Себто в Пітері.

Чи до снаги це команді Луческу? Однозначно говорити не візьмусь. Проте іншого варіанту вже не існує. Гірники самотужки відрізали собі всі можливості спроб для холостих обертів. Права на помилку вже немає. І це дійсно прикро, адже "Шахтар" провів непоганий матч проти російського чемпіона. Як, між іншим, і проти чемпіона Кіпру минулого туру. От лишень помилок в обороні – вже традиційних – уникнути так і не вдалося. Навпаки, ці помилки ростуть, нашаровуються, немов кримінальні справи в відомої опозиціонерки.

Проте цього  разу не тільки фахові прорахунки донецьких оборонців стали на заваді позитивного результату. Як на мене, першочерговою причиною в цьому сенсі слід вважати дуже грамотну й чітку гру "Зеніту". Що, взагалі-то, стало несподіванкою. Ми ж у своїй переважній більшості як розмірковували? Мовляв, російському чемпіонові не обов’язково стрибати вище власної голови, тим більше, що у нього серйозні кадрові втрати й коротка зава для запасних, а відтак команда Спалетті буде діяти обережно, неквапливо, від оборони. Тобто, десь так, як нещодавно грав на "Донбас Арені" скромний АПОЕЛ. А "Шахтар", певна річ, чимдуж кинеться в атаку й підімне вайлуватих петербуржців.

Масла до вогню підлив і наставник гірників, котрий на передматчевій зустрічі з журналістами прозоро натякнув (це він уміє), що його команда таки майстерніша за "Зеніт". Ага, зараз. Не так сталося, як гадалося. Якщо гості й діяли "другим номером", то лише на самому початку гри. Ситуація кардинально змінилася вже в дебюті зустрічі, коли підопічні Спалетті заробили право на пенальті. Власне, одинадцятиметровий удар "Шахтар" отримав у свої ворота на рівному місці. Та, з одного боку, чи не часто подібних помилок дозволяють собі гравці оборони, а з іншого – той неприємний момент із приємним закінченням за визначенням мав розбудити господарів, проте чомусь розбудив гостей.

Склалося враження, що гірники виявилися неготовими до швидкостей та функціонального гарту, запропонованих опонентами. Несподіванкою для гравців центральної зони "Шахтаря" стали й упевнені дії пітерських опорників – Денисова, Широкова та Зирянова. Вкупі з Данні ці гравці "перекусили" донецький півзахист і розтерзали оборону. Особливо помітною в такі хвилини була зенітівська перевага на флангах. І якщо до подібних провалів Раца ми, взагалі-то, вже звикли, то аналогічні невтішні дії шахтарівського капітана якось навіюють на песимістичний лад.

А от кого варто  виокремити в донецьких лавах, так  це голкіпера. Рибка грав і за себе, й за того хлопця. Не в сенсі – й за П’ятова, а насамперед – за своїх оборонців, котрі частенько залишали його наодинці з суперником.

Однак, виявляється, потонути можна і в морі переваг. Суцільне домінування "Зеніту" обернулося фіаско. Навіть не знаю, чому саме. Можливо, спрацювало те півзабуте правило, коли не забиваєш ти… Хоча варто віддати належне й Вілліану – м’яч він забив шикарний. Епізод той випав із загального контексту гри, проте став приємною несподіванкою.

Зате гол Широкова повністю вписався в цей клятий контекст. Команда Спалетті настільки вміло  пошматувала донецькі оборонні лаштунки, що вони вже просто не давали ради кавалерійським набігам противника. Рано чи пізно "Шахтар" мав отримати на горіхи. І він отримав. Справедливо й закономірно.

Знову ж таки, цей момент не розізлив гірників. Але, вочевидь, заколисав росіян. Вони могли  собі дозволити марнувати сприятливі нагоди. Тоді як "Шахтар" про подібне  міг хіба що мріяти. Аж от знову –  парадокс. Розмірений плин матчу розірвав м’яч Луїса Адріано. Не хочу видаватися базікалом, одначе маю зазначити – справедливості заради – що другий м’яч гірники забили також із числа випадкових. Рац від розпачу завдав удару здалеку, проте м’яч потрапив, на наше щастя, до єдиного номінального форварда господарів, котрий спокійнісінько переправив його до сітки. Наголошую: Рац саме бив по воротах, а не віддавав передачу. При нагоді перегляньте той момент: румунський оборонець завдає удару, опустивши голову, не дивлячись на своїх партнерів. Йому просто пощастило (ВІДЕО).

Проте початком другої половини зустрічі гірники відпрацювали той фарт. Те, що витворяв зі своїм суперником "Зеніт" у першому таймі, те ж робив "Шахтар" із своїм візаві на початку тайму другого. Швидкість і пресинг – ось складові вдалих дій донецької команди на тому часовому проміжку. Власне, за аналогічним рецептом діяли й зенітівці в момент свого одкровення. Але як і в випадку з "Зенітом", чемпіонові України не пощастило на піку свого домінування. Гостям також вдалося створити гол із нічого. І якщо Вілліан у цьому контексті має завдячувати винятково собі, то Файзулін – відсотків на вісімдесят – Чижову. Донецький оборонець послизнувся на рівному місці. Далі – справа техніки. Й зайвий мінус донецькій обороні.

Цей епізод вибив "Шахтар" із колії. Настільки, що "Зеніт", який ще недавно було загнано якщо й не за Можайськ, то, принаймні, кудись за Гатчину, не тільки оговтався, а й знову став повноправним володарем ситуації. Щоправда, матеріалізувати свою відчутну перевагу заїжджі гастролери вже не змогли. Десь не пощастило, десь гірники лягали кістьми. А десь і в "Шахтаря" вдавалися небезпечні контрвилазки.

Одначе головним чинником обопільних невдач в атакуючих потугах стала втома. Вона не лише паралізувала супротивників під завісу зустрічі, а й примирила їх. Принаймні, в рахунку. В усякому разі, до наступного поєдинку. Вже в Санкт-Петербурзі. Де, найімовірніше, "Шахтар" вже не матиме очної підтримки українського президента.

Там і побачимо, наскільки реальним виявиться потепління в російсько-українських взаємовідносинах…

Повʼязані теми:

Наступна публікація