Сильна рука слабкої статі

Погляди 8 жовтня, 2009, 12:10 1339 13
Додати до обраного
Ті, хто голосує за «тверду владу», здебільшого сподіваються не тільки (й не стільки) на покращення власного життя, скільки на ускладнення життя інших. Тих, хто йому, обивателю, заважає жити.

Переважна більшість заявлених учасників майбутніх президентських перегонів, як з’ясувалося, є прибічниками встановлення влади «твердої руки». Хтось висловлюється про це відверто, хтось – сором’язливо натякає. За іронією долі лише Віктор Янукович (якого 2004 року змальовували як провідника диктатури) зайве не експлуатує вдячну тему.

Проте патякати – не лантухи тягати. З тих, хто має реальний шанс стати очільником країни, природним хистом до відповідної політичної жорсткості відзначається хіба Юлія Тимошенко. Решті стиснути країну в кулаку цілком очевидно не до снаги. Навіть в разі появи непереборного бажання.

Днями Юлія Володимирівна риторично запитала: «А чому ви вирішили, що люди не хочуть диктатури?», висловивши припущення про народну тугу за сильною рукою. Схильність лідерки БЮТ до авторитаризму засвідчували практично всі, хто з нею добре обізнаний. Та чи спробує вона, в разі можливого тріумфу, вишикувати країну? І чи вийде? Радше за все, ні. Хоча саме виграш Тимошенко на сьогодні виглядає цілком ймовірним підсумком виборів. Через низку причин.

По-перше, Тимошенко демонструє справді справжню жагу перемоги, чого (з невідомих причин) відверто бракує решті. Справа не тільки в тому, що поки фінансові витрати Ю.В. виглядають наймасштабнішими, а PR-кроки її передвиборної команди – найефективнішими. У прем’єрки палають очі, вона випромінює впевненість у власних силах, що підсвідомо передається виборцям. Особливо тим, хто вагається. Янукович, на відміну від своєї головної суперниці, веде кампанію так, нібито виконує важку й неприємну роботу. Поки що Віктор Федорович напрочуд непереконливий. Важко сказати, що має відбутися, аби перший номер «Регіонів» збудився. Складається стійке враження, що нині доля «Межигір‘я» цікавить його набагато більше, аніж доля держави. Традиційний електорат Януковича – консервативний та дисциплінований, його підтримки цілком достатньо, аби потрапити до другого туру. Проте недостатньо, аби гарантовано перемогти.

По-друге. Економічні негаразди не можуть не позначатися рейтингу Тимошенко. Об’єктивні труднощі, відверті помилки уряду та нахабні оборудки окремих членів Кабінету однаково псують її імідж. За інших обставин криза давно зжерла би шанси керманича «біло-сердечних». Але прем’єрці невтомно допомагають… опоненти. Соціологія підтверджує: громадяни вважають Нацбанк відповідальним за ганебне падіння гривні, а президента вважають відповідальним за ганебну поведінку Нацбанку. До того ж Юлія Володимирівна мала б періодично доплачувати «регіоналам» за численні внутрішні сварки, що ті регулярно влаштовують. Байдуже, хто опинявся чи опиняється у центрі уваги – Колесніков із Табачником, Шуфрич із Бойком чи Ахметов із Тихоновим. А тривале блокування радівської трибуни не тільки позбавляє Партію Регіонів дієвих важелів впливу на уряд, подібна вистава ще й робить «біло-синіх» рідкісними телепнями в очах виборців. Не всіх, безумовно. Проте відчутну кількість потенційних симпатиків Янукович за ці тижні втратив.
Конкуренти очільниці Кабінету добровільно перебрали на себе частину відповідальності за те, що коїться навколо. Нащо це їм? Таємниця.

Далі. В різний спосіб лідерці БЮТ вдалося обробити «важковаговиків». Частина вітчизняних олігархів працює на неї (чи співпрацює з нею), решта – або демонструє прихильність, або зберігає нейтралітет. Непримиренним ворогом прем’єрки залишився хіба що Фірташ. І де він нині? На що він зараз здатний? Не ризикну стверджувати, що, припустимо, Пінчук, Ярославський чи Ахметов зробили ставку на перемогу Тимошенко. Натомість навряд чи будь-кого з них засмутить її виграш на президентських перегонах.

Тільки підсліпуватий не помітив, що Ю.В. віднедавна не цькують російські медіа. Достеменний зміст домовленостей керівника українського уряду з її московським колегою наразі невідомий. Проте факт наявності неформальних угод між двома прем’єрами фактично ніким не заперечується. Як свідчить нещодавній досвід, допомога Кремля не завше здатна серйозно зарадити. Інколи – здатна серйозно зашкодити. Проте Тимошенко вважає, що Путіна ліпше не мати за ворога. Чи має пані прем’єрка рацію, покаже час.
Нарешті, останнє. На думку знавців, системна, безперебійна, цілеспрямована, повсюдна робота передвиборчих штабів організована лише БЮТ. Принаймні на сьогодні.

Висновки? Боронь Боже, ніхто не намагається вже сьогодні оголошувати Тимошенко переможцем. До виборів – купа часу. На підсумки волевиявлення може вплинути купа нюансів. Як свого часу справедливо зауважував Леонід Кравчук, «на точці зору виборця може позначитися будь-яка дрібниця. Приміром, бочка з пивом, яка опиниться (або ж, навпаки, не опиниться) по дорозі на виборчу дільницю». Але, якщо нинішня тенденція загалом збережеться, Тимошенко, напевно, зможе надолужити згаяне й ліквідувати наявний, доволі відчутний відрив від Януковича.

Чи замислюється сьогодні Тимошенко над розбудовою інституту «сильної руки»? Хтозна. Якщо й так, то даремно.
Чому виникає запит на «тверду руку»? Здається, що відповідь є очевидною: так трапляється майже завжди, коли у держави виникають відчутні проблеми, а у владі панує відвертий безлад. Проте потенційні «твердорукі» мають знати ще дещо.

Як стверджують дослідники політичних режимів, вибір на користь демократа зазвичай є усвідомленим, персоніфікованим і прискіпливим. Обираючи потенційного реформатора, обиватель звик розмірковувати. Він зважує, а чи до снаги конкретному добродієві поліпшити особисто його, обивателя, стан. До того ж – просто завтра. Навпаки, потреба у «сильній руці» часто-густо пов’язана з абстрактним бажанням навести лад у країні. Можливо тому населення на диво невимогливе до майбутніх творців бездоганного порядку.

Психологи звернули увагу на ще одну обставину: ті, хто голосує за «тверду владу», здебільшого сподіваються не тільки (й не стільки) на покращення власного життя, скільки на ускладнення життя інших. Тих, хто йому, обивателю, заважає жити. Тих, ким він, обиватель, незадоволений. Криза створює надзвичайно сприятливі обставини для розвитку різноманітних невдоволень. Тож чи дивно, що пересічний українець чекає на сувору владу? Владу, яка має негайно й жорстоко покарати чиновників, що безсоромно беруть хабарі. «Мажорів», що безкарно збивають мирних громадян дорогими автівками. Нуворишів, що нахабно приватизують ліси, озера, пляжі, дороги. Тощо.

Прагнення «сильної руки» (стверджують фахівці) зазвичай, виникає раніше, аніж на політичній арені з’являється її реальне втілення. Знавці історії беруться доводити, що майже всі відомі диктатори лише вдало підлаштовувалися під настрої та очікування населення.
Можу помилятися, але більшість особистих прихильників Тимошенко навряд чи сприймають її як горезвісну «сильну руку». Ті, хто готовий віддати свій голос за жорстку владу, уявляють це явище по-різному (більшість, певен, не уявляє взагалі). Та навряд чи вистражданий образ має заплетену косу та сердечко на сукні. Юлія Володимирівна здатна отримати певний кредит народної довіри, але стовідсотково не отримає від своїх виборців мандат на репресії.

Її це не зупинить? Не поспішайте. На подібний рішучий крок може наважитися лишень загальнонаціональний лідер. А хто б не переміг, батьком (чи ненькою) нації, він напевно не стане. В разі переконливої перемоги Тимошенко може розраховувати на режим найбільшого сприяння від олігархів. Включно із донецькими. Але навіть натяк на встановлення диктатури викличе не те що спротив, війну на знищення. Тимошенко в якості диктора не влаштовує жодну притомну істоту.

Наостанок. «Працьовита» здатна на різні подвиги. Проте хабарництва чи «мажорства» за її правління менше не стане. А от саме цього «любий нарід», готовий багато що проковтнути, їй точно не подарує. То чи варто ризикувати?

Дізнавайтеся головні новини першими — підписуйтесь на наші push-сповіщення.
Обіцяємо повідомляти лише про найважливіше.

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Погляди 8 жовтня, 2009, 12:10 1339 13
Додати до обраного
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 13
Вибір редакції