Сомалі - країна майбутнього

Погляди 24 жовтня, 2008, 15:42 1256 1
Додати до обраного
Військовий теоретик Мартін ван Клевельд прогнозує, що в майбутньому право здійснювати насильство перейде до великих корпорацій, кланів, воєнізованих формуваннь.

Схоже, сьогоднішня Сомалі – це песимістичний прообраз майбутнього світу

У 1991 році Україна здобула державність, а Сомалі – навпаки – втратила. 27 січня того ж року президент Сіад Барре, який керував країною з 1969 року, під тиском повстанців був змушений залишити столицю. Разом із його режимом не стало й сомалійської держави. Фактично зникли уряд, парламент, армія, поліція, судова система – Сомалі припинила існування як єдина держава. Країну на багато років охопила анархія.

Сьогодні на півночі колишньої Сомалі існує де-факто незалежний Сомаліленд, на заході – автономний Пунтленд, південь контролюють ісламісти. При цьому Сомалі, на відміну від більшості африканських країн, етнічно та лінгвістично однорідна. Всю її територію, а також прикордонні регіони сусідніх Джибуті, Кенії та Ефіопії, населяють сомалійці. Чому ж країну переслідує нестабільність?

Кланова війна

Проблема Сомалі в тому, що сомалійці, хоч і є одним плем'ям, але поділені на клани. Всі вони вважають себе сомалійцями, проте кланова ідентичність переважає загальнонаціональну. В деяких географічних регіонах є панівні клани, але в багатьох частинах держави представники різних кланів живуть разом. Сомалійці поділяються на шість основних кланів – дарод, дір, гавійє, ісаак, раганвайн та мегері. Кожен із них складається з іще певної (до 30-ти) кількості підкланів, які часто теж ворогують між собою.

"Люди воюють, щоб захистити честь свого клану або його економічні інтереси – наприклад, джерела води чи сільськогосподарські землі", – розповідає сомалійський підприємець Осман Якуб, який живе в кенійській столиці Найробі. Міжнародна спільнота робила кілька спроб повернути мир у країну. Так, 2004 року в Кенії був створений перехідний федеральний уряд Сомалі, котрий очолив екс-президент Пунтленду Абдуллахі Юсуф. Цей уряд, однак, виявився недієздатним. А от Союз ісламських судів (СІС), який вийшов на політичну арену в 2006 році, швидко взяв під контроль південь країни.

Ісламісти встановили шаріатський закон, жорсткими методами побороли злочинність і піратство. Столиця вперше за 15 років стала безпечним містом, однак це тривало недовго. В грудні 2006-го ефіопські війська за підтримки США вдерлися в Сомалі та разом із загонами перехідного уряду захопили Могадішо. Приводом до вторгнення були зв'язки СІС з Аль-Каїдою, але реальною причиною операції стало те, що ісламісти оголосили про свій намір створити "Велике Сомалі", до якого б увійшли й населені сомалійцями регіони Ефіопії.

За словами аналітика Ісаака Ахмеда, який спеціалізується на сомалійській тематиці, війна на півдні країни зараз точиться переважно між кланами дарод і гавійє. "Ці два клани домінують у Сомалі. Повстанці, які підтримують СІС, належать до клану гавійє, а президент підтримуваного ефіопами перехідного уряду Абдуллахі Юсуф походить із клану дарод", – каже він. Саме тому солдатам перехідного уряду так важко навести мир у Могадішо, де 98% населення – це гавійє. Тому парламент й інші державні інституції розташовані в порівняно безпечному місті Байдоа, що на північ від столиці. Однак 80% території південної Сомалі все одно контролюють пов'язані з Союзом молодіжні банди.

Зовнішні впливи

На думку Ахмеда, війну фінансово підживлюють бізнесмени з сомалійської діаспори, які живуть у Європі, США та на Близькому Сході. Щороку діаспора вливає в країну приблизно 6 млрд, і більша частина цієї суми витрачається на зброю. "Люди, які належать до гавійє, дарод або союзних їм кланів, змагаються одні з одними, фінансуючи збройні організації своїх кланів. Таким чином вони сподіваються знищити конкурентів та захопити владу. Саме кланова ворожнеча призвела до таких невтішних результатів", – каже дослідник.

Підтримують ісламістів у їхній боротьбі з прозахідним перехідним урядом й арабські бізнесмени з таких країн Перської затоки, як Саудівська Аравія, Катар та ОАЕ, які не схвалюють проамериканської політики своїх власних держав. "Не дивно, що Сомалі, як і Ліван, перетворилася на театр воєнних дій. Усі світові держави та інші зацікавлені групи вважають країну полем битви, де можна поквитатися одне з одним", – вважає Ахмед. Особливо це стосується Ефіопії та Еритреї, які воювали в 1998–2000 роках, але так і не вирішили свого територіального конфлікту. У Сомалі еритрейці озброюють і підтримують СІС, а ефіопи – перехідний уряд.

Підтримка з боку Ефіопії, однак, не йде на користь урядові. Сомалійці-мусульмани історично ворогують з ефіопами-християнами. За останні 30 років Сомалі та Ефіопія двічі воювали за Огаден – населений сомалійцями регіон Ефіопії. Та як це не дивно, у фактичній відсутності центрального уряду сомалійці вбачають і позитивні аспекти. "Коли місцева грошова одиниця припинила своє існування, люди переключилися на американські долари та інші вільно конвертовані валюти. Тепер жителі Могадішо можуть купувати будь-які імпортовані товари, включно зі зброєю. Телекомунікаційні послуги, як-от Інтернет, найдешевші та найнадійніші на континенті", – розповідає Ахмед.

Покоління піратів

Найбільша ж проблема Сомалі – це молодь. Уже ціле покоління виросло в наповненій зброєю країні, де точиться війна, безробіття є нормою, а формальної економіки просто немає. Всі ці чинники зумовили появу індустрії піратства, за якою, вважають експерти, стоїть молодіжне крило СІС "Аль-Шааб". Пірати захоплюють судна, котрі проходять неподалік від узбережжя Сомалі, та змушують їх власників виплачувати викупи, що можуть сягати кількох мільйонів доларів. На ці гроші польові командири закуповують зброю.

"Міжнародна спільнота повинна дати цим молодим людям якусь надію. Вони зростали, щодня спостерігаючи акти насильства. Вони живуть зі зброєю і вважають своїм життєвим стилем участь у жорстокій протиправній діяльності", – з гіркотою розповідає сомалійський підприємець Асман Абдуллех. Зараз він, як і Якуб, змушений жити і працювати в Найробі. "Та хтозна, може, саме робота з молоддю стане для світу нагодою вирішити складні проблеми моєї країни", – не втрачає надії він.

Читайте цю статтю в №43 "Українського Тижня".

Дізнавайтеся головні новини першими — підписуйтесь на наші push-сповіщення.
Обіцяємо повідомляти лише про найважливіше.

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Погляди 24 жовтня, 2008, 15:42 1256 1
Додати до обраного
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 1
Вибір редакції