"Страшна" газова зброя Росії

Погляди 15 грудня, 2008, 14:54 1388
Додати до обраного
Усе нове - добре забуте старе.

У жовтні, після того, як Юлія Тимошенко та Володимир Путін, посміхаючись, підписали меморандум про співпрацю у газовій галузі, здавалося, що найближчим часом газові проблеми можуть і не виникнути. Обидві сторони з радістю звітували про те, що базова домовленість досягнута: контракти планується підписати на декілька років, посередників не буде, ціни зрівняють з ринковими, але поступово, протягом, скажімо, років трьох.

При цьому не афішувалися подробиці угоди про принципи довгострокового співробітництва у газовій галузі, що доповнювала меморандум, і яку мали підписати "Газпром" та "Нафтогаз". Версії ж цього документа для Києва виглядали не надто втішно. Деякі протиріччя лишалися не залагодженими: і самі ціни – "поступово європейські", і зобов’язання української сторони спочатку сплатити борг, а вже потім – з 1 січня 2009 року – розпочинати "нове газове життя". Не минуло і двох місяців, як протиріччя проявили себе у всій красі.

У повний голос пролунав ультиматум Дмитра Мєдвєдєва: сплатіть терміново 2,4 млрд. дол. боргу та готуйтеся до цін на газ у розмірі 400 дол. за 1 тис. куб. м. у 2009 році. Подальші події почали розвиватися по доволі відомій схемі: Київ запевняє, що боргів перед Росією не має, та шукає гроші, Москва натхненно залякує судами та перекриттям вентиля.

Головні розбіжності, які зараз виникли між сторонами, – структура українського боргу. Уряд Тимошенко та керівництво "Нафтогазу", перебиваючи одне одного нагадують: боргів перед "Газпромом" український монополіст не має. Та й узятися їм, ніби, ніде – адже до кінця 2008 року постачальником "блакитного палива" в Україну є не російська корпорація, а славнозвісний посередник "РосУкрЕнерго" (РУЕ). Юлія Тимошенко ситуацію а-ля "Україна Росії нічого не винна" бачить як двохмільярдний борг самого посередника "Газпрому", "Нафтогаз" - дещо інакше: як заборгованість перед РУЕ у розмірі майже 1,3 млрд. дол. за постачання у вересні-жовтні плюс майже 250 млн. дол. штрафних санкцій за несвоєчасні виплати.

Росіяни ж свої недоотримані 2,4 млрд. пояснюють тим, що вони, на відміну від українців, дивляться в майбутнє та плюсують до боргів ще й листопадове постачання – так, про всяк випадок. А жорстокість позиції російського президента можна пояснити просто: та сама додаткова угода до відомого меморандуму передбачала перенесення заборгованості перед "РосУкрЕнерго" на "Газпром". Це в тому випадку, якщо документ дійсно був підписаний.

Іншим моментом переговорів, що лякає, стала ймовірна ціна газу. Страхітливі 400 дол. у заяві керівництва "Газпрому" лунають вже не вперше. І раніше, і зараз ця сума лунає з помітним відтінком погрози: "Платитимете, як Європа". Та головна проблема тут у тому, що Європа найближчим часом точно платитиме менше. Як відомо, газове ціноутворення, за відсутності іншої схеми, головним чином прив’язане до вартості нафти. А "чорне паливо" у світі все дешевшає та дешевшає.

"Газпром" повторює, як мантру, що перерахунок буде відбуватися зі "спізненням" на дев’ять місяців (інша мантра російського бізнесу: ще трохи, ще декілька місяців – і нафта знову коштуватиме хоча б 100 дол. за барель). Однак, у ЗМІ вже з’являються повідомлення про те, що в перші місяці 2009 року та ж Німеччина купуватиме у Росії газ за 265 дол. за 1 тис. куб. м., враховуючи транзит. З такими підрахунками 400 дол. "європейської" ціни починають виглядати дивно. Тим часом, особливих підстав розраховувати на збереження тарифу – 179, 5 дол. за 1 тис. куб. м. – український уряд не має. Росія, вочевидь, буде сперечатися – потрібно ж хоча б якось компенсувати кризові втрати.

У самому крайньому разі Україна може деякий час відтягувати неминуче. На сьогодні в українських газосховищах знаходиться приблизно 30 млрд. куб. м. газу. Перезимувати є з чим, особливо з урахуванням майбутньої рецесії промисловості та обіцяними некритичними морозами. Проте можливість затягування перемовин не звільняє від необхідності їх завершити і таки визначитися з газовими розцінками. Торги будуть видовищні.

Первинна позиція української влади: "Потрібно бути готовими до переходу на ринкові ціни на газ" - набуває відтінку непередбачуваності. В умовах, коли ринок лихоманить, головна надія – на добру волю учасників переговорного процесу та розсудливу схему ціноутворення. Підписуватися ж зараз на три роки вперед, як це від початку пропонувала Юлія Тимошенко, - усе-таки доволі ризиковано. І не тільки тому, що ціни стрибають, але й з огляду на проблеми промислового сектору. Попередня домовленість між "Газпромом" і "Нафтогазом" зумовлювала майбутню фіксацію обсягів газу, що купується. А Україні, можливо, найближчих рік-два, пального потрібно буде менше, аніж раніше.

Та перш ніж думати, скільки віддавати за майбутній газ, необхідно розібратися з сьогоднішнім. Певний час усі зацікавлені сторони будуть перекладати сумнозвісні мільярдні борги з однієї голови на іншу. Проте, практика свідчить, що зазвичай у таких випадках крайнім лишається "Нафтогаз". Частина боргу визнана, готовність платити висловлена. Та з грошима в українського монополіста, як відомо, не густо. Стягнути з боржників також швидко не вийде.

Росіяни якось запропонували просте та елегантне рішення: списати борги за рахунок транзиту на найближчі два роки. Для "Газпрому" в ситуації, що склалася, найважливішим є гарантований шанс заморозити транзитні ставки. Можливо, завдячуючи саме цим гарантам, український борг відразу ж стає перспективним – понад 2 млрд. дол., а не менше 1,5. Про всяк випадок – щоб захистити себе на рік-два.

Та Україні така перспектива не до вподоби. Україні потрібен газ дещо дешевший, схема дещо надійніша та транзитні тарифи "дещо симпатичніші" (врахуємо: на цьому піаряться українські політики, особливо – прем’єр-міністри!). Бажання Росії – кардинально протилежні. Становище обох сторін серйозно ускладнює криза: російське спокійне благополуччя багато у чому ґрунтувалося на нафтових та газових доларах, а проблеми української металургії ризикують стати першим проломом у стінах карткового будиночка.

Ющенко-Дубина
УНІАН
Українські керівники ніяк не можуть розібратися з газовим боргом. Але говорити про газ полюбляють
В умовах економічної кризи на передній план можуть вийти й суто політичні міркування. Особливо у світлі майбутніх президентських виборів, списування провини за те, що відбувається з одного українського політичного гравця на іншого та любові керманичей української нації попіаритися досхочу на тему гіпотетичних перемог. Якщо простіше: хто дасть Україні дешевший газ, той отримає реальні політичні переваги. Цей постулат завжди буде за дужками будь-яких газових розрахунків…

Публікація "Европа-Экспресс", Німеччина, ИноСМИ.Ru.

Дізнавайтеся головні новини першими — підписуйтесь на наші push-сповіщення.
Обіцяємо повідомляти лише про найважливіше.

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції © За матеріалами inosmi.ru / Р.К.
Побачили помилку - контрол+ентер
Погляди 15 грудня, 2008, 14:54 1388
Додати до обраного
Всього коментарів: 0
Вибір редакції