Сума квадратів як квадрат суми

Сума квадратів як квадрат суми

Роман Чайка

Головне в мистецтві управління масами – це уміння "розвести лохів" та ще й так вправно, щоб ті й не второпали, як їх пошили в дурні.

Приклади? Їх є у нас. Класична і довга "розводка лохторату" - перманентне невдоволення президента діями міністра освіти, різної молоді та усяких спортів Табачником. Щоразу, як дії Табачника викликають суспільні збурення, той отримує останнє китайське попередження. І так було вже чотири-п’ять разів лише за останній рік. А потім "востанньопопереджений" міністр мовчки продовжує виривати сторінки з підручників та заповзято поглиблювати свої "реформи". І так до наступного попередження. А обіцяного звільнення міністра, який своїми діями дискредитує усю владу, як не було так і не має. І хто ж кого розводить?

 "Лохотрон" Табачника не без чорного гумору. От беремо в руки програму президента "Україна для людей". Написано: "На законодавчому рівні гарантую збільшення кількості бюджетних місць у державних вищих навчальних закладах до 75 %". А на ділі - скорочення державного замовлення на 42 %, проведене Табачником за принципом «нєблагонадьожності» ВУЗу, мови викладання та лояльності ректора до його персони. Різні там Острозькі чи Києво-Могилянські академії дозволяють собі навчати студентів бути не лише науковцями, але ще й громадянами якоїсь там "України"?! З цією "бандерівщиною" давно "кончать надо". Вжик - і немає держзамовлення. Реформа!

Батьки та учні протестують? Школи закривають, бо замало дітей у тих українських класах? Напевно міністр так своєрідно зрозумів пункт президентської програми : "Насамперед буде забезпечено зменшення показника наповнюваності шкільних класів, що збереже 2000 сільських шкіл». Міністр діє протилежно до програми і йому за це нічого. То хто у підсумку "в лохах" гуляє?

Хто ж у нас "лох" можна визначити й емпірично - через Вищий адміністративний суд, який так і постановив: передвиборча програма – це "засіб агітації і її метою є формування волі виборців голосувати за кандидата і нічого більше". Хто вірить обіцянкам – має право бути "лохом". Хто вимагатиме їх виконання – також "лох". Одним словом: у вільній правовій державі ти маєш право бути "лохом", а маєш право не визнавати цього.

З іншого боку ситуація з Табачником, як фігурою світового масштабу, не така проста. Те, що для когось є дефектом – йому лише прикрасою стане. 30 % випускників на тестуванні не змогли теорему Піфагора згадати. Недоумки якісь. А от коли сам Табачник суму квадратів катетів урівняв сумі квадрату гіпотенузи – то він, за словами Ганни Герман, таки є наймудрішим. "Я вам скажу абсолютно відверто і абсолютно щиро, що в Україні ніколи не було більш освіченого Міністра освіти, ніж Дмитро Табачник". Випускник без теореми Піфагора – дурак, а міністр, який загубився у трьох сторонах трикутника, – "найосвіченіший"?!

Дмитро Володимирович і сам полюбляє "лохотронити" у світових маштабах. От у виступі з трибуни Верховної Ради у травні 2003 року він, як історик та віце-прем’єр-міністр, заявив: «Шановні народні депутати…Ми мусимо донести до світу, що штучні голодомори радянської епохи були нашим українським голокостом. Це був свідомий геноцид українського народу, який наклав свій безжальний відбиток на всю нашу історію, на національну свідомість». А через сім років той самий Табачник категорично вимагає негайно прибрати "брєдятіну" про голодомор із підручників та усі ці "вигадки закордонних істориків". От тепер нехай собі гризуться "лохи" між собою, усі ці прихильники української та радянської доктрин, а він, як завжди, в дамках, тобто в міністрах ходитиме.

Те, що самого Табачника розводили як простого смертного "лоха", не заважає останньому й надалі культивувати свій образ "найосвіченішого" міністра, який посипає посполитих громадян цілими цитатами з літературної класики. Якось журналістка СТБ Леся Штогрин провела експеримент: намазюкала фарбами щось у стилі "полюції авангардиста-абстракціоніста" і понесла її продавати депутатам Верховної Ради. Коли запропонувала Табачнику оцінити це "величне полотно", той з апломбом дворянина похвалив колористику і безапеляційно визначив впливи "Еколь-де-Парі" та великих французьких пост-імпресіоністів минулого століття. Вишукана розводка. І що після цього – згорів від сорому? Ні – став просто міністром освіти і науки. Тому, що можна все життя шукати цвіт папороті і залишитися лохом, а можна один раз вдало знайти суму свого квадрату і ходити Піфагором.

 

P.S. Для гурманів в дарунок фрагмент нашої історії:

________________________________________________________________________________________________________________________________

Читайте також:

Приїхали

Ще у часи далекого і жорстокого середньовіччя найбільшою образою і виявом протесту було "ми ср...и на ваші кольори". Усе менше різниці між часами середньовіччя і нинішніми порядками. Ви нам на голови – ми вам на прапор.

Повʼязані теми:

Наступна публікація