Танго Рамзан

Танго Рамзан

Юрій Винничук / Фото: УНІАН

До якого маразму можна дійти, взявшись узгоджувати підручники історії, яскраво видно на скандалі, який розгорівся у Росії.

До якого маразму можна дійти, взявшись узгоджувати підручники історії, яскраво видно на скандалі, який саме розгорівся у Росії з приводу навчального посібника "История России" А. Вдовіна та А. Барсенкова.

Цією солідною книгою, що має майже 850 сторінок, раптом зацікавився телеведучий Ніколай Сванідзе, який окрім того є ще й головою комісії з міжнаціональних стосунків і свободи совісті. Прочитав, жахнувся і розпочав шалену атаку. Причому окошився на факти, які були давно усім відомі, нацькувавши на бідолашних істориків євреїв і чеченців.

З висновками Сванідзе не церемонився: "разжигание межнациональной розни", "великодержавный шовинизм", "имперские амбиции". А поступово увійшов у такий екстаз, що напустив на книгу Общєствєнную палату РФ, яка суворо засудила авторів. Але це тільки квіточки, бо на цьому "представители общественности" не збираються зупинятися: "итоговый документ будет направлен в Министерство образования, Генеральную прокуратуру, Президентскую Комиссию по противодействию попыткам фальсификации истории".

На засіданні палати уже зазвучали такі слова як "экстремистские материалы", "целая пропагандистская машина, заточенная на развитие ксенофобии и расшатывание политической обстановки", яка "готовит новых погромщиков", і вимога: "книгу должно осудить все профессиональное сообщество историков"!!!

Додав жару ще й уповноважений з прав людини у Чечні Нурди Нухажієв, обіцявши ще й подати до суду: "Даже сам Берия, нацеливавший своих подручных на фабрикацию негативной информации об уже обреченных Сталиным на выселение чеченцах, не позволял себе такой чудовищной лжи".

Перш ніж розпочати кампанію цькування, передбачливий Сванідзе надіслав книжку зі своїми позначками особисто голові Чеченської Республіки Рамзану Кадирову і таким чином добився потрібної йому реакції. Відтак Сванідзе заявив, що Комісія з міжнаціональних стосунків "планирует провести экспертизу целого ряда книг, относящихся к учебной литературе"!!! Тобто одним підручником не минеться. Тремти, Росіє!

Внаслідок цієї кампанії декан історичного факультету МГУ Сєргєй Карпов, який пропустив підручник у друк, хутенько покаявся і "особенно акцентировал на том, что учебное пособие изъято из продажи и распространения на факультете".

Незабаром змусили покаятися і самих екстремістів. Прес-служба голови уряду Чеченської республіки повідомила, що автори "признали, что при написании учебника воспользовались непроверенными данными", і "просят не доводить дело до суда". Якщо так далі піде, то каятися доведеться ще й студентам, які вже придбали або прочитали цей підручник.

Цікава передісторія покаяння авторів підручника. Виявляється, після того, як чеченський омбудсмен обіцяв звернутися до суду, на історичний факультет МГУ завітав адвокат Мусаєв, який став історикам погрожувати ледь не фізичною розправою. Зокрема й судовим процесом у місті Грозний, і примусовою доставкою на цей процес, де їх обов'язково посадять у тюрму. А після того, як вони опиняться в тюрмі, їхні адвокати зможуть скільки завгодно шкрябати касації та апеляції у Верховний суд Росії, і, можливо, Верховний суд Росії їх виправдає. Але поки це настане, вони якийсь час проведуть у чеченській тюрмі. Така перспектива істориків не привабила і вони покаялися.

Але що ж то за страхіття написали обидва професори? У висновку палати читаємо: "В учебном пособии встречаются такие одиозные формулировки, как "представители нерусской национальности", попадаются позитивные оценочные суждения в адрес сталинской политики, чувствуется по меньшей мере пренебрежительное отношение к ряду национальностей". Якщо точніше, то у першу чергу саме до євреїв і чеченців.

Чеченці образилися на фразу: "63% чеченских мужчин, призванных в армию в начале войны, нарушили присягу и стали дезертирами". Відома правозахисниця Іріна Ясіна, озброївшись калькулятором, дійшла висновку, що євреї згадуються значно частіше: "Впервые в университетском учебнике вычисляются процентные нормы представительства евреев в органах государственной власти, культуре, образовании и т. д.".

Ну, можливо, в підручнику і "впєрвиє". Але ж усе це давно ні для кого не є секретом, і на це не раз вказував сам дєдушка Лєнін! А на початку 1990-тих заговорили Шафарєвіч, Солженіцин, Проханов та іже з ними. Тільки колупни Інтернет і отримаєш сотні посилань на книги й статті з єврейського питання. Зокрема, і про те, що більшість чекістів на зорі совєтської влади теж були євреями. До чого тут антисемітизм, коли мова про факти?

Найцитованішою фразою усіх, кого до глибини душі розгнівав підручник, була ця: "В Советском Союзе из 70 лет его истории значительная часть приходится на годы правления, когда лидерами страны были лица нерусской национальности". Тут скромний натяк не тільки на Йосю, але й на таких знаменитих хохлів, як Хрущов, Брежнєв та Черненко. Але чи можна їх вважати "лицами нерусской национальности"?

Історик В. Лавров, один з тих, хто гнівно осудив книгу, договорився до тихого маразму. Він визнав на засіданні Общєствєнной Палати, що окрім Вдовіна і Барсенкова "цифры доли евреев приводил и историк Костырченко, но у Костырченко эти цифры были правильные, потому что он доказал ими, что проводилась политика государственного антисемитизма, а у Вдовина и Барсенкова те же самые цифры стали неправильными, так как они политику государственного антисемитизма отрицают".

Яким чином одні й ті ж цифри можуть стати правильними і неправильними водночас? Загадка.

Ще один "видный историк" Нікіта Соколов вдався до відвертого шельмування, бо нема у книжці й натяку на те, що "большевистская власть – это еврейская диктатура и что это нечто подобное внешней оккупации". При цьому наголосив: "Это одна из распространенных националистических версий, которые до сих пор в учебники не попадали".

Відтак авторам підручника швиденько приклеїли ярлики "антисеміти" і "сталіністи", бо "авторы упомянули о большой роли евреев в истории СССР и указали, что у политики Сталина были некие рациональные основания, и у его правления были не только негативные, но и позитивные результаты".

Ну, з євреями ясно. Їх краще не зачіпати. Собі дорожче. Але от чеченці. Невже в Росії нема нічого святішого за світлий образ чеченського народу? А виглядає так, шо такі да – нема!

Адже історія з підручником не виняток. 58 том Большой Энциклопедии, який видало видавництво "Терра", було конфісковано по всій Росії згідно постанови грозненського суду за страшну крамолу на адресу чеченського народу. Там йшлося про те, що в XIX ст. чеченці були абреками, "грабували козацькі станиці і хутори російських переселенців", а також про те, що вже у наш час в Чечні відбувалося "масове винищування нечеченського населення".

Подумати тільки – який страшний секрет Полішинеля! А тим часом не тільки чеченці, а й геть усі кавказькі гірські народи займалися розбійництвом. Ба більше: майже всі гірські народи світу полюбляли цим займатися. Хорватські ускоки, румунські і словацькі гайдуки, польські гуралі, сардинці, корсиканці, баски, наші опришки – усі вони були перш за все розбійниками, а вже потім народними героями.

Та й це ще не все зі світлим образом. Недавно навіть зняли з прокату фільм "Відкричать журавлі", який наніс невитравну рану усьому чеченському народу тим, що за його сценарієм дівчина-чеченка – о жах! – закохується в російського офіцера.

(Перегляньте собі з цієї нагоди італійський фільм "Последний рубеж", в якому сестра сардинського розбійника закохується в італійського карабінера, який полює на цього ж таки розбійника. На Сардинії, між іншим, не помічено жодних протестів).

Таким чином маємо цікаву річ. Якщо інформацію про масове дезертирство серед чеченців у 1941–1944 рр. хотіли прибрати з підручника і приховати, то тепер про це знає уже вся країна. Та й який сенс приховувати щось у підручнику, коли все давно уже викладене в Інтернеті?

От і вийшло, що тепер саме оадідасений Рамзан, який недавно став ще й Героєм Росії, буде диктувати, як писати російські підручники з історії та літератури. Бо ж у літературі теж чимало підлих наклепів на гордий гірський народ. А тому не будемо згадувати російського генерала, українського письменника й Шевченкового товариша Якова Кухаренка, якого у 1862 р. полонили на Кубані абадзехи. У полоні він і помер, не дочекавшись викупу. Правда, абадзехи в накладі не зосталися, бо продали вигідно тіло синові.

Що й казати іслам – велика сила. Усі вже переконалися в цьому на прикладі Салмана Рушді. Додам ще данські карикатури на Магомета для повноти картини, аби зрозуміти, що Росія, поступившись у малому, буде постійно задкувати і здавати позиції.

А на десерт знайдіть собі на You Tube "Танго Рамзан" і віддайтеся теплій стихії музики. Може, якраз це танго навіє вам щось оптимістичне.

___________________________________

Читайте також:

Малєнькіє сраженія єдіного народа

Те, що чекає українські підручники з історії України та історії української літератури, нагадує незабутні часи Сталіна-Брєжнєва.

Повʼязані теми:

Наступна публікація