Театр маріонеток Карабаса Барабаса

Юрій Винничук© УНІАН
З Карабасом жартів нема. Колись він поділився своїм буремним досвідом: „Когда я губернатором был, банкиры со мной по полям ездили. Сапоги в багажник клали и ездили! Пусть бы кто попробовал не дать кредита!”

Про одних кандидатів-маріонеток ми знаємо точно, на кого вони працюють, а про інших тільки здогадуємося. Та найбільше мені подобається Кіт Базиліо, він же Міша Бродський – наш, можна сказати, галицький хрунь і бандерівець, бо ж предки з Бродів. Не мудруючи лукаво, взяв та й половину своєї квоти у виборчих комісіях віддав Віктору Януковичу. Оце шляхетний вчинок. А то, як подивлюся на всіх тих маріонеток, які вдають із себе самостійних гравців, то мені кисло стає.

Правда, Міша – ще той набуток! З ним пов’язаний один неминучий фаталізм: кого б він не підтримав, під кінець усе одно чекає розлучення зі скандалом. А далі Міша буде колишнього патрона обливати помиями і давати викривальні інтерв'ю. Галицька куревська натура дає себе знати.

Хитра Лисиця Інна, злегка прибита морозами після озимої авантюри і банального „Вєчє”, тільки вдає, що критикує Карабаса і театр, який з понтом покинула, а душею вона все ще там.

Арлекін Вася Волга під ким тільки не плюскався‚ куди тільки не протікав і в що тільки не впадав. Тіпа соціаліст, але чомусь, перебуваючи у табуні Мороза, голосував за вказівками Януковича. Тепер вирішив робити з себе неабиякого вояка: мовляв, служив на Сєвєрному флоті підводником. Та, виявилося, він так служив, як Кислинський учився. Бо тут відразу газета „Флот України” й видала: «після випуску з училища лейтенант Василь Волга був призначений на екіпаж К-457 командиром турбінної групи, але служити не хотів, заліки на допуск до самостійного управління не здав, а тому до самостійного виконання обов'язків не був допущений. Відповідно, був знятий з посади і призначений в МІС гарнізону, а звідти незабаром звільнений. Тепер він в політиці. Пише і говорить, що він підводник і, тим більше, «офіцер стратегічних ядерних сил». Але це ще не все. Таваріщ Волга і на березі ґави не ловив, а без відриву від служби організував кабельне телебачення і став крутити порнушку. Тут, я вам скажу, проглядається тонкий зв’язок з Юлею, котра теж починала з обміну касет. Нащо Симоненкові такий союзник, важко сказати. За Васьою ж ніякої команди на кілометр не проглядається. Хіба що подарував Пєті усю колекцію своїх порнушок, щоб той свою молодицю червоної камасутри вчив.

За словами Юрія Луценка, „завдяки таким, як Волга, в Україні ім’я ХемінгУеЙ скоротили до трьох літер". В одному з інтерв’ю Волга-трилітери спрогнозував: „Моя політична кар’єра лише почалася. І багато розумників‚ які розповідають зараз‚ як жити‚ коротатимуть свою пенсію при мені – президентові. Давайте почекаємо років п’ятнадцять”. Ну‚ скажу вам‚ заступи і сохрани нас Господи від президента на прізвище Волга. Це був би вже повний капєц. Особливо‚ якби прем’єром став Янукович, тоді мали б ми цілий Волго-Дон.

Та не минуло багато часу, як наш Вася таки попер у президенти. Ще своєю квотою з Карабасом Барабасом не поділився, але куди він дінеться? Орієнтація Волги відома: „Тимошенко – реальне втілене зло. Янукович – реальний захист від зла. Якщо ви коли-небудь тримали в руках Біблію‚ то не можете не знати‚ що Сатана носив ім’я Люцифер‚ Ангел Світла. Бо був найгарнішим і найпривабливішим”. Слухати щось про Біблію з вуст соціаліста досить кумедно. У всякому випадку Волга так заплутав свою сентенцію‚ що тепер неясно‚ кого він під Люцифером мав на оці. Бо хіба ж екзальтовані бабушкі‚ які хресним ходом тинялися по Хрещатику‚ закликаючи голосувати за Дона‚ не вважають його „найгарнішим і найпривабливішим”? Одна так і вигукнула в телекамеру: „Красавєц ти наш!” А Дон аж розцвів від гордощів. Так що ангел кремлівського світла може підійти до товариша соціаліста‚ наступити йому на ногу і так культурно поцікавитися: „Ти на каво тюбік давіш‚ судаходний ти наш?!”

Або ось Буратіно Тігіпко, який очолював штаб Карабаса. Наприкінці 2004-го він, злякавшись, що той почне йому чистити зуби, кинув штаб і чкурнув в Альпи. Легенди Австрії розповідають про те, як на одному з лижних курортів з вікна готелю викинули чоловіка. Врятувало його те, що потрапив у кучугуру снігу. Потім його тривалий час видно не було. Здогадатися на кого працює людина, яку викинули з вікна, неважко. Та йому ще й повезло. Бо казковий Карабас збирався шпурнути Буратіно у піч.

Одне слово, не заздрю я усім тим маріонеткам. З Карабасом жартів нема. Колись він поділився своїм буремним досвідом: „Когда я губернатором был, банкиры со мной по полям ездили. Сапоги в багажник клали и ездили! Пусть бы кто попробовал не дать кредита!” Ну‚ ви уявляєте цю картину? Ноги бідних банкірів затискали в багажнику‚ а самі вони волочилися по землі доти‚ доки не дали кредиту.

Хай лише спробує хтось із кандидатів самостійну гру почати! А загалом наш Карабас – душевна людина. У його команді навіть поет є. Боріс Бєлаш називається. Колись ходив з Доном по гриби, коли ще той директором автобази працював. Чим не причина, щоб у парламент потрапити? Друга причина, не менш поважна, що він свою збірку віршів другу-грибарю присвятив. А той відповів взаємністю, заявивши, що Бєлаш – його улюблений поет. Не Ахметова, не Гулак Артьомовскій, і навіть не Павєл Бєссмєртний!

„Я, – каже Бєлаш, – знаю Януковича изнутри”. Мабуть, його рентгеном просвічував. „Я, – продовжує друг Боря, – хочу быть таким, как Виктор Федорович. Сказал – как гвоздь по шляпку заколотил”. Або під асфальт закатав. Боря навіть про Юлю віршика склав: „Ты румяна, спору нет, но белей тебя мой свет і румяней – сало”.

Мені дуже дивно, що Боря не став теж кандидатом у президенти. Коли він лише потрапив у списки партії регіонів, то відразу розродився такою програмою, що хоч зараз його у прем’єри:

Если стану я нардепом
Обеспечу свой народ
Салом, яйцами и хлебом.
Пусть потешит свой живот.

Пусть он ложкой ест сметану,
Напихается икрой,
Возражать ему не стану.
Я – такой!

Завалю печеньем, кексом,
Хочешь торт, трюфели – на!
Если надо, то и сексом
Угощу его сполна.

И ни-ни, ни в коем разе
Не за деньги, а за так.
Ну а как же без фантазий
Сексуальных? Да никак!

А не стану вдруг нардепом,
Зубы стисну, боль снесу.
Кулачищами свирепо
В глаз вдавлю назад слезу.

Не довелося нічого вдавлювати назад, мрія поета збулась. Обіцянки позабувалися. Окрім сексуальної. Вона й далі актуальна. Але вже у виконанні Януковича, який обіцяє 50 мільйонів громадян у 2020 році. Ну і як за такого трудягу не голосувати? От тільки яким чином тих громадян прогодувати? Боюся, що кексів, тортів і трюфелів може забракнути. 
 

______________________________

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Етат нємислімий украінскій язик!

На одному з телешоу мадам Богохульська сказала фразу, яку я так і не можу забути: „Я хараша в сексє”. Відтоді мене не покидає гнітюча думка: ну, чому, чому люди так часто помиляються у своєму покликанні?!

Дізнавайтеся головні новини першими — підписуйтесь на наші push-сповіщення.
Обіцяємо повідомляти лише про найважливіше.

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 5
  • Sunflowers Sunflowers 15 грудня, 00:01 Згоден 0 Не згоден 0 Текст просто супер! Винничук знає, як настрій підняти. Хочу його стаття "Я пив з Луценко" мене розчарувала... http://www.pravda.com.ua/articles/4b1aa65a96a82/ Бо стиль Луценко - нижче "плінтуса". Хоча в нас усі політики - нижче плінтуса. Коли Ющ на Юлю каже, що набрал кредитів, "як січка бліх", то мені вкотре соромно за нашу бидло-еліту. нормальна ж (якщо вона й є) мовчить. відповісти цитувати Дякуємоспам
Вибір редакції