Тігіпко закрутив носом

© AFP
Погляди 19 січня, 2010, 14:16 19851 141
Додати до обраного
За оцінками експертів, президентська виборча кампанія обійшлася Сергієві Тігіпку приблизно в 100 млн, і за бажання він може їх відбити під час найближчої виборчої кампанії. За умов кризи бізнесмен придумав і реалізував бездоганний – з точки зору рентабельності – проект.

Тігіпко проголосував на виборах
AFP
Тігіпко так швидко набрав свій електоральний капітал, що опоненти не встигли розповісти про нього правду.
У 2000 – му році Сергій Тігіпко хлопнув дверима в прем’єрському кабінеті Віктора Ющенка, залишивши посаду міністра економіки, і пішов простісінько у бізнес. На той момент екс-міністр уже завершив шлюборозлучний процес із власниками однієї банківської групи, і сповнений сил та грошей він стояв перед вибором: що ж робити далі. Тоді він вирішив заснувати фінансову групу ТАС, основу якої склали фактично два банки. Треба нагадати, що на той момент усім здавалося, що час створювати та піднімати комбанки уже давно минув, мовляв, потяг Тігіпка пішов ще до того, як пан Сергій з’явився на пероні. Можна додати, що стартова сума інвестицій у цей бізнес складала приблизно 30-50 млн дол. Вже через років 7-8 він продав ці два банки за 750 млн дол, залишивши у прикупі ще й декілька страхових кампаній.

Тепер ситуація повторилася, але з точністю навпаки: залишившись без великого бізнесу, мультимільйонер вирішив повернутися у політику. Очевидно, пришестям добродія Тігіпка на політичний ринок ми повинні завдячувати шведам, покупцям Тігіпківської імперії. Згідно з умовами куплі-продажу банків, Сергій Леонідович тривалий час не має права засновувати нові фінансові установи. Отак бідний… чи коректніше буде сказати – сердечний Тігіпко в період кризи залишився з великою сумою грошей на руках, але без права бавитися в улюблені ігри. Мабуть саме тому наш герой звернув увагу на президентські перегони – ще один бізнес, добре йому знайомий.

Тут би з дозволу читачів, я би зробив біографічний пасаж про чиновницько-політичне минуле нашого героя: Тігіпко так швидко набрав свій електоральний капітал, що опоненти не встигли розповісти про нього правду. Вперше у владу він прийшов 1997-го. Тоді він дав інтерв’ю газеті «Киевские ведомости», що тільки бізнесмени-невдахи ідуть на чиновницькі посади, а буквально через 2-3 тижні Леонід Кучма, тодішній президент, якщо хто вже забув, призначив бізнесмена віце-прем’єром – наглядати за прем’єром Павлом Лазаренком. Оком «государевим» він був і в уряді Валерія Пустовойтенка, доки прем’єр Віктор Ющенко не опустив його до міністра економіки.

Попрацювавши короткий час з Ющенко, Тігіпко подав у відставку. «Головна причина того, що я залишив уряд, полягає в тому, що я стомився від неефективної роботи», - заявив Тігіпко «Дню» 14 липня 2000 р. Ющенко вмовляв Тігіпка залишитись, але той куртуазно відповів: «Я жених, який крутить носом, і для мене це така проблема вибору».

Після депортації Віктора Андрійовича з прем’єрської посади Сергій Леонідович також планував обійняти цю посаду. В інтерв’ю „Столичным новостям” (9-12 листопада 2001 р.) Тигіпко зізнався: «Скажу відверто, що готувався до цієї посади: я багато перечитав, почав писати в спеціальному зошиті. У мене навіть книжка була розписана: перший тиждень, другий тиждень, перший місяць, другий, перші сто днів…. Багатьма розробками, кажуть, економісти користуються і донині». Але Леонід Кучма зробив вибір на користь Анатолія Кінаха.

На парламентських виборах 2002 року Сергій Тигіпко йшов сьомим номером у партійному списку кучмістів „За єдину Україну!” (або «За єдУ», як його нарекли журналісти). Після кампанії Тігіпко намагався домовитись з „Нашою Україною” про створення парламентської більшості, але проваливши переговори отримав, тим не менше, посаду глави НБУ. Призначення відбувалося в кращих кучмівських традиціях: тодішній президент досить грубо примусив Володимира Стельмаха подати у відставку, і ніби-то передав право висунути кандидата на голову Нацбанку парламентській більшості. Більшість навіть не встигла розвести соплі з цього приводу, в процесі інтелектуального бродіння висунула з десяток ймовірних кандидатів, як Леонід Данилович визначився: більшість бачить на цій посаді Сергія Леонідовича.

Мало хто пам’ятає, але добродій Тігіпко доклав чималих зусиль, претендуючи стати наступником Леоніда Даниловича. Голова Нацбанку тоді був для журналістів відкритіший, ніж Бесарабка, і комунікабельніший, ніж представники «Канадської оптової кампанії». Телеканали та друкові ЗМІ активно розказували про перетворення в банківській сфері, демократизм нового керівника та квітучі перспективи українського банкінгу під началом перспективного менеджера. Але більшість українців тоді ще не знали слів «рітейл» та «процесінг», а про банки їм було відомо лише те, що в одному з них лежить скарб Полуботка. Іншими словами, інформаційна кампанія Сергія Тігіпка не принесла йому політичних дивідендів, а відтак замість кандидування у президенти він вимушений був погодитися на роль керівника публічного штабу Віктора Януковича (був ще і штаб тіньовий). Далі, пригадуємо, Майдан і добровільна відставка між другим та третім туром.

З тих пір Тігіпко на 5 років зник з політичного горизонту, і провів таке собі перезавантаження свого іміджу. І це одна з причин, чому нині українці сприйняли 50-ти річного політика з великим послужним списком чиновника – сприйняли за молодого і незаплямованого. Зазвичай такі вади політика виправляють його опоненти, щедро додаючи дьогтю, але у випадку з паном Тігіпком, повторюся, їм не вистачало часу.

Але повернемося до того моменту публікації, коли Сергій Тігіпко, продавши банк, вимушений був шукати нові ринки для прикладання своїх зусиль. За добре перевіреними чутками, Тігіпко стартував у цій виборчій гонці як технічний кандидат Юлії Тимошенко. На зорі своєї президентської кампанії він щось там розказував про дружбу з Росією та російську як офіційну. Тобто витоптував політичну нішу Віктора Януковича.

Будучи людиною системною, Сергій Леонідович запросив імпортних політтехнологів (за чутками – французьких), які розписали його план віртуальної кампанії: телебачення, борди, медіа та інтернет. Без активних поїздок регіонами, без живих ефірів і т.д. Іншими словами, весь образ Тігіпка творився у політтехнологічному фотошопі, і живого кандидата виборець побачив лише після закриття виборчих дільниць. Але – до честі штабістів Сергія Леонідовича, його віртуальний образ сподобався значній частині українців. Вже в жовтні-листопаді соціологи констатували, що кандидат входить в п’ятірку найпопулярніших кандидатів, і саме тоді, як говорять джерела у штабі БЮТ, заступник Юлії Тимошенко Олександр Турчинов сказав відому фразу: «Тігіпко відбився від рук». У цей період кампанія Сергія Тігіпка буда посилена в центрі Україні та частково – на заході, і вже в грудні-січні він вийшов на результат 13% підтримки виборців.

Нині Сергій Тігіпко знову може повторити знамениту фразу «Я жених, який крутить носом, і для мене це така проблема вибору». Адже за його голоси нині змагаються фіналісти виборчої гонки. Формально, Сергій Леонідович нікого не підтримав у другому турі, але… Якщо Арсеній Яценюк та Анатолій Гриценко заявили, що вони проти всіх, тобто послали своєму виборцю сигнал не йти на вибори, то Тігіпко порадив виборцю обирати самому. Для когось це може здаватися політичною казуїстикою, а я би це назвав початком політичних переговорів між Януковичем та Тігіпком. Адже, згідно з соціологічними даними, приблизно 75% прихильників Сергія Тігіпка у другому турі збиралися підтримувати саме Януковича, і фактично Сергій Леонідович благословив їх. І абсолютно не даремно «регіонали» нині на всіх-усюдах говорять про те, що бачать Сергія Тігіпка прем’єр-міністром: у такий спосіб шанувальникам екс-банкіра посилається сигнал, що політичну кар’єру свого кандидата вони можуть запросто продовжити, треба лише правильно проголосувати у другому турі.

Тігіпкові дійсно важливо правильно «покрутити носом». Адже йому треба зберегти самостійність, не перетворюючись на козачка Віктора Федоровича. З іншого боку, якщо найближчим часом таки не буде проведено парламентських виборів, то значна частина рейтингу пана Тігіпка піде в пісок. Тому йому годилося б отримати якусь посаду. Ідеально було б стати прем’єром, але з цим призначенням можуть виникнути проблеми: по-перше, особисто Янукович та його команда вважають Тігіпка зрадником, оскільки той втік з посади начальника штабу між другим та третім турами, а по-друге, у Партії регіонів своїх прем’єрів, хоч греблю гати. Тому штабісти ПР розглядають інші варіанти працевлаштування третього номера перегонів: наприклад, цілком серйозно аналізується можливість призначення на 30 травня дострокових виборів мера Києва. Та час покаже.

Нині ж не так важливо, яку посаду займе Тігіпко, показово – інше. Політичний ринок можна розглядати як хороший бізнес-проект – із значно більшою рентабельністю, ніж будь який банківський бізнес. Якщо наприкінці весни відбудуться одночасно з місцевими і парламентські вибори, то Сергій Леонідович матиме можливість як мінімум повернути всі свої інвестиції, а потім – ще й заробити… чесною і невтомною законотворчою діяльністю.

Дізнавайтеся головні новини першими — підписуйтесь на наші push-сповіщення.
Обіцяємо повідомляти лише про найважливіше.

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Погляди 19 січня, 2010, 14:16 19851 141
Додати до обраного
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 141
  • ТСН - продажна телепрограма!! ТСН - продажна телепрограма!! 6 лютого, 17:33 Згоден 0 Не згоден 0 Довгий час я дивилася ваше ТСН, наївно думаючи, що це неупереджена телепередача. До вашої зустрічі з Сергієм Тигипко у прямому ефірі. Цей ваш бруд був зовсім недоречним і не личив вашому іміджу. Сергій Леонідович достойно відповів на ваші викиди, але в мене виникла відраза до вас, вашої команди, і ваших телерепортерів. Ця ваша стаття - це така "страшна" правда, що знову виникає таке відчуття, що ви - продажні і безсоромні. Співайте далі про вашу леді Ю, і лежіть їй...те, що в неї дуже велике)) відповісти цитувати Дякуємоспам
Вибір редакції